ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
23.11.06р. | Справа № 35/412(9/75) |
За позовом Державного підприємства "Укрриба", м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське виробниче
сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", смт. Ювілейне
Дніпропетровського району Дніпропетровської області
про стягнення 76 861,16 грн
Суддя Широбокова Л.П.
Представники:
Від позивача – представник не з`явився.
Від відповідача – УханенкоЛ.Д. – представник, довіреність №3 від 24.06.05р.
СУТЬ СПОРУ:
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 02.11.до 23.11.2006р.
В січні 2006р. Позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з Відповідача плату за користування майном -70 414,66 грн, пеню –6446,50 грн, посилаючись на договір №22 від 01.07.2004р. та обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачу було передано майно на зберігання з правом користування, за що він повинен сплачувати визначену договором плату. Всупереч своїм зобов’язанням відповідач за спірний період плату не сплатив. З метою забезпечення позову просить накласти арешт на грошові кошти відповідача в розмірі позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2006р. у справі №9/75 провадження у справі було зупинено до вирішення спору по суті у справі №9/402 та поновлено згідно ухвали суду від 06.09.2006р.
Розпорядженням голови суду від 21.09.2006р. справу було передано на розгляд судді Широбоковій Л.П.
16.10.2006р. до суду надійшли доповнення до позовної заяви, в яких позивач збільшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 91 828,49 грн боргу за період з 01.11.2005р. до 13.01.2006р. та пеню –6446,50 грн. Вказує, що 13.01.2006р. рішенням господарського суду Дніпропетровської області було визнано договір №22 недійсним на майбутнє, та до часу визнання договору недійсним відповідач користувався майном та повинен сплатити обумовлену плату.
Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що договір є нікчемним та визнаний судом недійсним, в зв’язку з чим цей договір не породжує прав та обов’язків сторін. Вказує, що 06.03.2006р. відносно нього порушено справу про банкрутство та 01.08.2006р. опубліковано про це оголошення. В установлений строк Позивач не подав заяву у справі про банкрутство як кредитор, отже, його вимоги є погашеними, та просить в позові відмовити.
02.11.2006р. відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до затвердження реєстру кредиторів у справі про банкрутство.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ :
Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2006р. у справі №9/402, залишеним в силі Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2006р., та залишеним в силі в цій частині Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2006р., було встановлено наступне:
- між Державним підприємством «Укрриба»(далі позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровське виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство»(далі відповідач) було укладено договір зберігання з правом користування №22 від 01.07.2004р., відповідно до умов якого (п.1) сторони визначили наступний предмет договору. Згідно п.1.1 договору Поклажедавець (позивач) передає, а Зберігач (відповідач) приймає на зберігання з правом користування згідно акту приймання-передачі нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба»та розташоване за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне.
Строк дії договору сторонами встановлений не був, тобто договір є укладеним на невизначений строк.
В договорі сторони встановили певні права та обов’язки, згідно до яких зберігач має право користуватися переданим йому на зберігання майном на платній основі (п.3.1 договору) та зберігач зобов’язаний за користування майном (згідно з Додатком №1 «Акт приймання-передачі державного майна для зберігання») вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 8034,00 грн разом з ПДВ на розрахунковий рахунок поклажодавця (п.2.2 договору). Судом також було встановлено, що спірне майно було передано відповідачу на зберігання відповідно до акту приймання-передачі від 01.07.2004р.
Вказаними судовими актами визнано недійсним на майбутнє договір «зберігання з правом користування»№22 від 01.07.2004р., що був укладений між позивачем та відповідачем. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення про визнання договору недійсним набрало законної сили 10.04.2006р., тобто з цього часу у сторін припинилися будь-які права та обов’язки за вказаним договором.
З врахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача плату за користування майном за період з 01.07.2004р. по 13.01.2006р. в сумі 91828,49 грн згідно наданого розрахунку.
Як було встановлено судом у справі №9/402 сторони обумовили плату за користуванням майном в розмірі 8034,00 грн разом з ПДВ. Згідно Додаткової угоди від 31.12.2004р. плата за користування майном здійснюється з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Таким чином, за спірний період з 01.07.2004р. по 13.01.2006р. відповідач повинен був внести плату 154333,42 грн. Згідно твердження позивача та рішення суду у справі №9/402 відповідач сплатив за цей період плату в сумі 62504,93 грн, борг становить 91 828,49 грн.
Доказів сплати цієї заборгованості на час розгляду справи суду не надано.
Згідно п. 2 Додаткової угоди від 31.12.2004р. у разі затримки оплати за користування майном зберігач сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. За розрахунком позивача, не спростованим відповідачем, пеня за період прострочення платежів з 16.01.2005р. по 22.11.2005р. складає 6446,50 грн.
Відносно відповідача 06.03.2005р. порушено справу №Б40/45/06 про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою від 20.06.2006р. введено процедуру розпорядження майном боржника у справі, оголошення про порушення провадження у справі опубліковане в газеті «Голос України»від 01.08.2006р., реєстр вимог кредиторів призначено розглянуто 20.11.2006р., заява кредитора ДП «Укрриба»м. Київ до господарського суду м. Дніпропетровська у справі про банкрутство не надходила.
Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі
оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення боргу та пені є конкурсними, оскільки виникли за період з 01.07.2004р. по 13.01.2006р., тобто до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, та являються погашеними, а зобов’язання щодо їх оплати є припиненим.
Таким чином, вимоги позивача необґрунтовані та в позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ :
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його прийняття
Суддя | Л.П. Широбокова |
Рішення підписано
|
|
|