Справа № 221/3479/2012
Провадження № 2/127/113/13
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2013р. Вінницький міський суд Вінницької області
в складі судді Венгрин О.О.,
при секретарі Постернаку А.М.,
за участі представника позивача-відповідача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2,
відповідачки ОСОБА_3,
представника відповідачки ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5,
представника відповідача-позивача ОСОБА_6, відповідачки ОСОБА_7 - ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання недійсними договору дарування квартири, третейської угоди, скасування рішення третейського суду, визнання права власності на ? частку квартири, встановлення порядку користування квартирою, витребування майна - квартири, вселення, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Бережанського районного нотаріального округу Тернопільської області ОСОБА_9, третейський суддя Білан В.В., про визнання недійсними договору дарування квартири, третейської угоди, скасування рішення третейського суду, визнання права власності на 1/2 частку квартири, встановлення порядку користування квартирою, витребування майна -квартири, вселення.
До участі у справі залучено спочатку в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, а потім - в якості співвідповідача ОСОБА_7
Позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 17.09.2005 р., але проживали разом з січня 2005 р. Дітей у них немає. 09.03.2005 р., порадившись з батьками, вони уклали договір № 36 з ВАТ «Автосервіс»на довгострокове будівництво житла в порядку пайової участі - трикімнатної квартири по АДРЕСА_1. Договір оформили на ОСОБА_4 В червні 2005 року за договором сплатили 30000,00 грн. 17.09.2005 р. вони з ОСОБА_4 зареєстрували шлюб. В жовтні 2005 р. ще заплатили 10000,00 грн., 12.12.2005 р. - 118678,82 грн. Також від продажу квартири в смт. Шаргород, частка якої належала йому, було вкладено в придбану квартиру по вул. Енгельса. 09.12.2005 р. уклали кредитний договір на 24000 дол. США з метою оплати решти вартості квартири. 13.03.2007 р. отримали свідоцтво про право власності на квартиру по АДРЕСА_1 (було видано на ім»я дружини ОСОБА_4). Робили ремонт в квартирі, він їздив на заробітки. Але стосунки з дружиною погіршувались. Рішенням Ленінського райсуду м. Вінниці від 11.03.2008 р. шлюб за позовом дружини було розірвано. Всі документи на право власності на квартиру відповідачка ОСОБА_4 забрала собі, квартиру мала намір продати, чинила йому перешкоди у користуванні квартирою. 15.05.2008 р. відповідачка ОСОБА_4 подарувала спірну квартиру своїй матері ОСОБА_3, в договорі дарування зазначено, що він посвідчений приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Тернопільської області ОСОБА_9 06.10.2008 р. рішенням третейського суду ( в складі третейського судді Білана В.В.) затверджено мирову угоду між ОСОБА_3 і ОСОБА_6, за якою ОСОБА_3 передала у власність спірну квартиру ОСОБА_6 в рахунок погашення боргу перед ним, за ОСОБА_6 визнано право власності на спірну квартиру. Він не має можливості користуватись часткою квартири, яка придбана під час шлюбу, є спільною сумісною власністю, тому є необхідність у витребуванні квартири у ОСОБА_6 і його вселенні в квартиру, а також у встановленні порядку користування нею. Він згоден на будь-який порядок користування з виділенням йому у користування половини житлової площі і з наданням права користуватись спільно рештою приміщень з іншим співвласником. (а.с. 3-4, 71-72, 153-155, 194-196, т. 1, 169-171 т. 3)
ОСОБА_6 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру, що по АДРЕСА_1, мотивуючи його тим, що 20.05.2008 р. він позичив відповідачці ОСОБА_3 70000,00 дол. США, що було еквівалентно 353500,00 грн., строком до 20.09.2008 р., про що було складено розписку. До 20.09.2008 р. відповідачка ОСОБА_3 кошти не повернула. 06.10.2008 р. рішенням третейського суду ( в складі третейського судді Білана В.В.) затверджено мирову угоду між ОСОБА_3 і ним, за якою ОСОБА_3 передала йому у власність квартиру по АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу перед ним, за ним визнано право власності на спірну квартиру. На час прийняття рішення третейським судом ніяких сумнівів в тому, що ОСОБА_3 є власником квартири не було, всі необхідні документи були оформлені належним чином. Він є добросовісним набувачем, оскільки його право власності оспорюється, вимушений звернутись з цим позовом. (а.с. 165-166 т. 1)
В судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_1 -адвокат ОСОБА_2 позов підтримала за викладених у позовних заявах обставин, просить його задоволити. Зустрічний позов ОСОБА_6 не визнала. Позивач-відповідач ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_11 в інших судових засідання позов ОСОБА_1 підтримали, позов ОСОБА_6 не визнали.
Відповідачка ОСОБА_3, позов ОСОБА_1 не визнала, позов ОСОБА_6 визнала, суду пояснила, що дочка ОСОБА_4 з ОСОБА_1 до шлюбу разом не проживала, а шлюб зареєстрували 17.09.2005 р. До шлюбу дочка уклала договір на будівництво спірної квартири, за яку більшість коштів сплачено нею, в тому числі і нею погашався кредит, узятий дочкою на оплату вартості квартири. Вона договору позики з дочкою не укладала, вносила кошти за квартиру чи в погашення кредиту, допомагаючи рідній дочці. ОСОБА_1 може претендувати на незначну частку грошей, яка була сплачена під час шлюбу з ОСОБА_4, а не на частку квартири. Договір дарування квартири між дочкою і нею було укладено 15.05.2008 р., тобто, після розірвання шлюбу дочки з ОСОБА_1. Договір укладали в машині біля Головпоштамту м. Вінниці, при цьому був нотаріус, яка перевіряла необхідні документи для угоди. Вона не розуміла, що є якісь при цьому порушення, про те, що бланк - підроблений і, нотаріус ОСОБА_9 насправді угоди не посвідчувала, їй відомо не було. Оскільки ОСОБА_6 вона була винна 70000 дол. США, а повернути борг коштів не було, вона домовилась з ОСОБА_6 про те, що віддасть борг шляхом передачі йому у власність квартири. З цього приводу уклали мирову угоду і звернулись до третейського суду її затвердити. Зараз у спірній квартирі проживає дочка ОСОБА_4 з сім»єю за договором найму, квартира винаймається у ОСОБА_6 Просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а позов ОСОБА_6 задоволити, оскільки він правомірно отримав у власність квартиру. Надала письмові пояснення і заперечення. (а.с. 92-93, 202-203 т. 3)
Представник відповідачки ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 позов ОСОБА_1 не визнав, позов ОСОБА_6 визнав, суду пояснив, що майже усі кошти сплачено за квартиру батьками ОСОБА_4 Під час шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_4 була сплачена незначна сума грошей, на половину якої і може претендувати ОСОБА_1. ОСОБА_1 не пред»являв вимоги про скасування рішення третейського суду, тому вона не може вирішуватись судом. ОСОБА_6 придбав квартиру на підставі рішення третейського суду, є добросовісним набувачем, його позовні вимоги визнає. Надав письмові заперечення. (а.с. 195 т. 3)
Представник відповідача-позивача ОСОБА_6, відповідачки ОСОБА_7 -ОСОБА_8 позов ОСОБА_1 не визнала, позов ОСОБА_6 підтримала, суду пояснила, що право власності ОСОБА_6 на спірну квартиру набуто на умовах відплатного договору. Він -добросовісний набувач, у якого не може бути витребувано майно. Крім того, це майно набуте під час шлюбу з ОСОБА_7, тому воно є спільним майном подружжя. Надала письмові пояснення і заперечення. (а.с. 48-49, 199-200, 201 т. 3)
Третя особа -третейський суддя Білан В.В. в судове засідання не з»явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність. ( а.с. 148 т.3) В іншому судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що на час розгляду третейським судом справи усі необхідні документи на квартиру на ім»я ОСОБА_3 були належним чином оформлені. ОСОБА_3 і ОСОБА_7 уклали між собою мирову угоду, яка не протирічила закону, тому третейський суд її затвердив, просив в задоволенні позову ОСОБА_1 щодо скасування рішення третейського суду відмовити.
Третя особа -приватний нотаріус Бережанського районного нотаріального округу Тернопільської області ОСОБА_9 в судове засідання не з»явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, щодо вирішення спору покладається на думку суду, підтримує надані нею письмові пояснення (а.с. 35 т. 3 ) з приводу того, що нею договір дарування квартири по АДРЕСА_1 від 15.05.2008 р. не посвідчувався. Нотаріальний бланк, на якому написано договір, вона не отримувала, підпис в договорі і печатка- не її. (а.с. 94-96 т. 1)
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, позов ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що між ВАТ «Автосервіс» та ОСОБА_4 09.03.2005 р. було укладено договір № 36 на довгострокове будівництво житла в порядку пайової участі - трикімнатної квартири по АДРЕСА_1, вартість 1 кв. м якої 1965,00 грн. (а.с. 8-9 т. 1)
17.09.2005 р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_4 було укладено шлюб. (а.с. 17 т. 1)
Між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»та відповідачкою ОСОБА_4 09.12.2005 р. ( під час шлюбу ) було укладено кредитний договір на суму 24000,00 дол. США. (а.с. 10, 11) Цього ж дня було укладено договір іпотеки між тими самими сторонами, предметом якого стала незавершена будівництвом квартира по АДРЕСА_1. (а.с. 12-13 т. 1)
Свідоцтво про право власності на квартиру по АДРЕСА_1 № 529 від 13.03.2007 р. було видано на ім»я ОСОБА_4 13.03.2007 р. (а.с. 7 т. 1), тобто під час шлюбу з ОСОБА_1
Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 розірвано в березні 2008 р.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Позову про визнання спірної квартири особистим майном ніким з родин ОСОБА_1 чи ОСОБА_4 не пред»явлено.
Таким чином, квартира по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1-ОСОБА_4. Такої ж думки дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 11.05.2012 р. (а.с. 59-61 т. 2)
Відповідно до ст. 70 ч. 1 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Копія технічного паспорту квартири АДРЕСА_1 і експлікація внутрішніх площ приміщень на а.с. 160-161 т. 3.
Отже, є підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка складається з коридору 61-1, площею 13,5 кв. м, кухні 61-2, площею 11,5 кв. м, кімнати 61-3, площею 22,0 кв. м, кімнати 61-4, площею 13,6 кв. м, кімнати 61-7, площею 16,0 кв. м, ванної 61-5, площею 3,2 кв. м, туалету 61-7, площею 1,3 кв. м, балкону, площею 1,9 кв. м, житловою площею 51,6 кв. м, загальною площею 81,1 кв. м, як на частку спільного сумісного майна подружжя.
Згідно договору дарування квартири від 15.05.2008 р. ОСОБА_4 подарувала своїй матері ОСОБА_3 квартиру по АДРЕСА_1. (а.с. 65 т. 1) В договорі зазначено, що він посвідчений приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Тернопільської області ОСОБА_9, договір оформлено на нотаріальному бланку ВСВ № 914311.
З пояснень третьої особи приватного нотаріуса Бережанського районного нотаріального округу Тернопільської області ОСОБА_9 вбачається, що нею договір дарування квартири по АДРЕСА_1 від 15.05.2008 р. не посвідчувався. Нотаріальний бланк, на якому написано договір - ВСВ № 914311, вона не отримувала, підпис в договорі і печатка- не її. Щодо виготовлення від її імені фальсифікованого документу вона звернулась до прокуратури Староміського району м. Вінниці. (а.с. 94-96, 186-187 т. 1)
За фактом підробки договору дарування квартири порушено кримінальну справу, яка знаходиться на досудовому слідстві. ( а.с. 149 т. 3 )
Таким чином, є підстави для визнання недійсним правочину -договору дарування квартири по АДРЕСА_1 від 15.05.2008 р., укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, відповідно до ст.ст. 215, 203, 220 ЦК України, оскільки на відчуження нерухомого майна не було згоди іншого співвласника -ОСОБА_1, крім того, договір дарування нерухомого майна не був нотаріально посвідчений.
Рішенням третейського суду для вирішення конкретного спору від 06.10.2008 р. затверджено мирову угоду між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, згідно якої ОСОБА_3 в рахунок повернення боргу передала у власність квартиру по АДРЕСА_1 ОСОБА_6, визнано право власності за ОСОБА_6 на квартиру по АДРЕСА_1. (а.с. 197, 198 т.1)
Оскільки договір дарування квартири від 15.05.2008 р., який був правовою підставою власності на квартиру ОСОБА_3, є недійсним, підлягає скасуванню і рішення третейського суду для вирішення конкретного спору від 06.10.2008 р., яким затверджено відчуження ОСОБА_3 квартири по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 Щодо визнання недійсною третейської угоди - стороною позивача вимогу не підтримано.
Згідно ст. 388 ч. 1 п. 3 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати ( добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно у набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.
Таким чином, вимога ОСОБА_1 про витребування майна -квартири по АДРЕСА_1 у ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які перебувають у шлюбі (а.с.188 т.3), набули майно -спірну квартиру під час шлюбу, підлягає задоволенню.
Оскільки ОСОБА_1 як співвласник не може користуватись спірною квартирою ( там проживає сім»я ОСОБА_4, про що пояснила її матір - відповідачка ОСОБА_3 ), є підстави для задоволення його вимоги про вселення у спірну квартиру відповідно до ст. 391 ЦК України.
Згідно ст. 358 ч. 3 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння і користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Після визначення частки ОСОБА_1 в спільній сумісній власності ( ?), майно - спірна квартира є спільною частковою власністю.
Суд вважає можливим встановити наступний порядок користування спірною квартирою між ОСОБА_1 і ОСОБА_4, враховуючи наявність у ОСОБА_4 двох неповнолітніх дітей (а.с.142,143 т. 3 ), виділивши в користування:
ОСОБА_1 кімнату 61-3, площею 22,0 кв. м, балкон, площею 1,9 кв. м,
ОСОБА_4 кімнату 61-4, площею 13,6 кв. м, кімнату 61-7, площею 16,0 кв. м,
коридор, кухню, ванну, туалет залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_4.
На підставі викладеного в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно - квартиру по АДРЕСА_1 слід відмовити.
Відповідно до ст.ст. 84, 88 ЦПК України слід стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судові витрати: 668,80 грн. судового збору, 37,50 грн. витрат на ІТЗ розгляду цивільних справ, 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 60, 70 СК України,
ст.ст. 203, 215, 220, 391, 358 ЦК України,
ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Визнати недійсним договір дарування квартири по АДРЕСА_1 від 15.05.2008 р., укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3.
Скасувати рішення третейського суду для вирішення конкретного спору від 06.10.2008 р., яким затверджено мирову угоду від 06.10.2008 р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_6, визнано право власності за ОСОБА_6 на квартиру по АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка складається з коридору 61-1, площею 13,5 кв. м, кухні 61-2, площею 11,5 кв. м, кімнати 61-3, площею 22,0 кв. м, кімнати 61-4, площею 13,6 кв. м, кімнати 61-7, площею 16,0 кв. м, ванної 61-5, площею 3,2 кв. м, туалету 61-7, площею 1,3 кв. м, балкону, площею 1,9 кв. м, житловою площею 51,6 кв. м, загальною площею 81,1 кв. м, як на частку спільного майна подружжя.
Витребувати нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_6, ОСОБА_7.
Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши у користування:
- ОСОБА_1: кімнату 61-3, площею 22,0 кв. м, балкон, площею 1,9 кв. м,
- ОСОБА_4: кімнату 61-4, площею 13,6 кв. м, кімнату 61-7, площею 16,0 кв. м,
- коридор, кухню, ванну, туалет залишити у спільному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_4.
В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно - квартиру по АДРЕСА_1 відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судові витрати: 668,80 грн. судового збору, 37,50 грн. витрат на ІТЗ розгляду цивільних справ, 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення через Вінницький міський суд Вінницької області до апеляційного суду Вінницької області.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя