Справа № 444/9041/12

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 січня 2013 року Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Мазурчака В.М.,

при секретарі судового засідання Марущак І.А.,

за участі:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, в обґрунтування якого зазначив, що вони з відповідачкою остаточно припинили сімейно-шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство, оскільки між ними існує взаємне непорозуміння та небажання проживати разом, причиною чого стали різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства, відсутність взаєморозуміння і довір'я, внаслідок чого виникали конфлікти, від шлюбу з відповідачем мають спільну дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з відповідачкою, спір про поділ майна на даний час відсутній, просить розірвати шлюб, оскільки примирення між ними не можливе.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, шлюб просить розірвати.

Відповідач в судовому засіданні позов визнала повністю, не заперечує проти розірвання шлюбу. Прізвище після розірвання шлюбу просить залишити "ОСОБА_2".

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі справи вбачається та сторонами не оспорюється, що 14 квітня 2009 року позивач та відповідач зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено запис № 2 (а.с. 6), від якого сторони мають спільну дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 7), яка на час розгляду справи у суді проживають разом з відповідачкою.

У судовому засіданні встановлено, що сторони подружніх та сімейні відносини не підтримують з грудня 2011 року, проживають окремо, не бажають примиритися і зберегти сім'ю.

Частиною 2 ст. 104 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно зі ст. 24 ч. 1 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до вимог ст. 55 ч. 1 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (ст. 56 ч. ч. 3, 4 СК України)

Відповідно до ст. ст. 111, 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги інші обставини життя подружжя, та вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи, що сторони не підтримують подружніх відносин, не бажають примиритися, не мають наміру підтримувати подружніх відносин, не мають бажання зберегти сім'ю, втратили любов та взаємоповагу, наполягають на розірванні шлюбу, суд приходить до переконання, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам.

Викладене приводить суд до переконання, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Суд не застосовує положення ст. 111 СК України, оскільки в судовому засіданні було зібрано достатньо доказів, які підтверджують, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, почуття любові та взаємоповаги зникло, а подальше спільне проживання суперечить їх інтересам.

Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110-112 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 15, 60, 61, 88, 209, 212-214, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Шлюб, зареєстрований 14 квітня 2009 року у виконавчому комітеті Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено запис № 2, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2 залишити "ОСОБА_2".

Судові витрати сплачені позивачем стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка м. Кривого Рогу, адреса проживання та реєстрації : АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер невідомий) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Кривого Рогу, адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в розмірі 107,30 ( сто сім цілих тридцять сотих) гривень.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. М. Мазурчак