Справа № 2/0901/786/2011

Провадження № 22ц/779/167/2013

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Круль І.В.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Матківського Р.Й.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Дзвиняцької сільської ради та ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення Дзвиняцької сільської ради від 28.12.1993 року про передачу у приватну власність земельної ділянки та державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Богородчанського районного суду від 06 березня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Богородчанського районного суду від 06 березня 2012 року задоволено позов ОСОБА_2 до Дзвиняцької сільської ради та ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення Дзвиняцької сільської ради від 28.12.1993 року про передачу у приватну власність земельної ділянки та державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3.

Постановлено визнати недійсними рішення Дзвиняцької сільської ради від 28.12.1993 року «Про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,49 га» та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №977665 від 25.05.2006 року, виданий Дзвиняцькою сільською радою та зареєстрований за №010629900006. Також постановлено стягнути з ОСОБА_3 та Дзвиняцької сільської ради в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 2094 грн. судових витрат.

У апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_3 посилається на незаконність і необґрунтованість рішення та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає помилковим висновок суду про те, що позивач є належним користувачем земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок по АДРЕСА_2, оскільки земельна ділянка перебуває у власності Дзвиняцької сільської ради та не передавалась ОСОБА_2 ні у власність, ні у користування в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Судом не було взято до уваги пояснення позивача в первісній позовній заяві про те, що рішенням Дзвиняцької сільської ради від 28.12.1993 року йому не передавалась у власність земельна ділянка у зв'язку із відсутністю його прізвища в списку, що свідчить про те, що він знав про існування даного рішення ще до початку подачі позовної заяви, а тому, на її думку, суд не повинен був задовольняти заяву ОСОБА_2 про збільшення розміру позовних вимог, а саме - про визнання незаконним рішення Дзвиняцької сільської ради від 28.12.1993 року, в процесі розгляду справи.

Не погоджується ОСОБА_3 і з висновком суду по те, що рішення сільської ради від 28.12.1993 року є фіктивним, оскільки воно підписано головою Дзвиняцької сільської ради ОСОБА_4, а у 2005 році письмовий текст даного рішення посвідчено сільським головою ОСОБА_5

Крім того, зазначає апелянт, судом не було враховано, що дане рішення було підставою для видачі державних актів на право власності на земельні ділянки іншим жителям с. Дзвиняч.

ОСОБА_3 вказує, що суд в порушення ст. 213 ЦПК не врахував того, що між її земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_2 встановлено паркан, який є межовим знаком, що підтверджується листом голови Дзвиняцької сільської ради від 08.02.2012 року.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представники ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_2, його представник та сільський голова апеляційну скаргу не визнали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_3. Земельні ділянки сторін межують між собою.

Рішенням Дзвиняцької сільської ради від 28 грудня 1993 року ОСОБА_2 передано у приватну власність 0,40 га земельної ділянки, з яких 0,10 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а 0,30 га для ведення сільського господарства (а.с. 8, 14).

Встановлено, що у жовтні 2011 року під час вирішення конфлікту стосовно меж земельних ділянок позивач дізнався про наявність у ОСОБА_3 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1428 га, виданого 25.05.2006 року, а під час розгляду справи - про те, що рішенням Дзвиняцької сільської ради від 28.12.1993 року ОСОБА_3 надано 0,14 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. (а.с. 89).

Також встановлено, що зазначеним рішенням ОСОБА_3 передано у власність частину належної позивачу земельної ділянки, а саме ділянки шириною 2,25 м та довжиною 20,87 м, що розташована біля господарської споруди. Наведена обставина підтверджена актом обміру земельної ділянки позивача (а.с.26) та схемою земельних ділянок сторін. (а.с.23).

Із державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ №977665 від 25.05.2006 року (а.с.54) вбачається, що він виданий на підставі рішення Дзвиняцької сільської ради від 28.12.1993 року.(а.с. 89).

З наявних у матеріалах справи списків заяв громадян с. Дзвиняч на приватизацію земельних ділянок (а.с.9-20, 63-64) вбачається, що ОСОБА_3 не виділялась земельна ділянка для обслуговування домоволодіння. Земельні ділянки виділялись ОСОБА_6 - чоловікові відповідача рішенням Дзвиняцької сільської ради від 09.05.1993 року - 0,15 га (а.с.72,73), рішенням від 07.05.1995 року - 0,10 га (а.с.72-75) та рішенням від 03.05.1998 року - 0,10 га (а.с.78).

З виписок з погосподарської книги Дзвиняцької сільської ради за 1990-1999 роки (а.с.95,100) видно, що головою господарства є ОСОБА_6, земельної ділянки для обслуговування будівель не має. У 1993 році зазначено 0,15 га для ведення особистого селянського господарства, які надані на підставі рішення сільської ради від 09.05.1993 року (а.с. 74). ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер (а.с.62) і головою господарства стала ОСОБА_3 (а.с.101,97). У 2000 році за її господарством обліковано 0,08 га земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, які надані рішенням сільської ради від 14.04.2000 року (а.с. 118).

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що представлена ОСОБА_3 копія рішення від 28 грудня 1993 року про передачу їй земельної ділянки площею 0,49 га (а.с.89), з яких ділянка площею 0,14 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, ділянка 2 площею 0,14 га для ведення особистого селянського господарства, ділянка 3 площею 0,11 га для ведення особистого селянського господарства, ділянка 4 площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, не відповідає рішенням, прийнятим сільською радою про виділення земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с.8-20, 56-58, 63-64, 71-82), та записам у погосподарській книзі Дзвиняцької сільської ради ( а.с. 96, 97, 100, 101, 102).

Судом також враховано, що вищезазначене рішення від 28 грудня 1993 року (а.с.89) видане головою сільської ради ОСОБА_5, який на той час ще не працював на посаді голови, що свідчить про фіктивність такого рішення.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Богородчанського районного суду від 06 березня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

І.В. Бойчук

Р.Й. Матківський