АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-6399/06р. Голов. 1 інст.- Шофаренко Ю.Ф.
Доповідач - Сокол B.C.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року жовтня місяця 24 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим в складі:
Головуючого судді Берещанської І.І.,
Суддів Новікова Р.В.,
Сокола B.C.
При секретарі Буровій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Кримське підприємство по племінній справі в тваринництві" про поновлення на роботі, за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства „Кримське підприємство по племінній справі в тваринництві" на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 липня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 15 травня 2006 року звернувся до суду з вище зазначеним позовом, посилаючись на те, що наказом НОМЕР_1 його було незаконно звільнено з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 відкритого акціонерного товариства „Кримське підприємство по племінній справі в тваринництві" на підставі п. 6 ст. 36 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з відмовою від продовження роботи із зміною істотних умов праці. З посиланням на ч. З, ч. 4 ст. 32 КЗпП України вважав, що на підприємстві змін в організації виробництва, які були б підставою зміни істотних умов праці, в дійсності не було, йому не надавали іншу роботу, не було пропозицій сумісництва, просив поновити його на роботі з дати ' звільнення.
Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Наказ НОМЕР_1 відкритого акціонерного товариства „Кримське підприємство по племінній справі в тваринництві" про звільнення ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 відкритого акціонерного товариства „Кримське підприємство по племінній справі в тваринництві" на підставі п. 6 ст. 36 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з відмовою від продовження роботи із зміною істотних умов праці визнано незаконним та скасовано. ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 відкритого акціонерного товариства „Кримське підприємство по племінній справі в тваринництві" з 14.04.2006 року. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства „Кримське підприємство по племінній справі в тваринництві" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1400 грн., розподілені судові витрати.
На вказане рішення 25 липня 2006 року ВАТ „Кримське підприємство по племінній справі в тваринництві" подало заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а 08 серпня 2006 року принесло апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
В засіданні суду апеляційної інстанції представники апелянта ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, не погоджуючись з висновком суду першої інстанції пояснили, що суттєво зменшився об"єм роботи позивача і відповідними рішенням правління і наказами товариства були внесені зміни в штатний розклад і посада ІНФОРМАЦІЯ_1 була виключена, обов"язки позивача були вмінені для виконання головному зоотехніку, позивач був попереджений і йому було запропоновано декілька посад, від виконання яких він відмовився.
Заслухавши суддю-доповідача, приймаючих участь в судовому засіданні осіб, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що на підприємстві відбулось скорочення штатної одиниці ІНФОРМАЦІЯ_1, тому позивача необхідно було звільнювати з роботи по п. 1 ст. 40 КЗпП України, тому поновив його на роботі і стягнув вказані в рішенні суми. Однак з таким висновком суду колегія судців погоджується не повністю за наступними підставами.
Відповідно до рішення правління товариства від 26 січня 2006 року та наказу від 06 лютого 2006 року були внесені зміни в штатний розклад і посада ІНФОРМАЦІЯ_1 була виключена, про що позивач був попереджений і йому було запропоновано декілька посад (а. с. 7, 8, 9, 30, 32,26,27).
Після того як позивач відмовився від пропонованих посад 14 квітня 2006 року його було звільнено на підставі п. 6 ст. 36 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з відмовою від продовження роботи із зміною істотних умов праці (а.с.6), тобто з неправильним формулюванням причини звільнення, оскільки ОСОБА_1 потрібно було звільнювати саме на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до вимог статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Колегія судців вважає, що неправильне формулювання причини звільнення ОСОБА_1 не тягне за собою поновлення на роботі, оскільки відповідач по справі виконав дії, передбачені ч. З ст. 32 КзпП України, а вимоги ст. 42 КЗпП України сторони не обговорювали, оскільки ОСОБА_1 на займаній ним посаді був один і сперечатись про переважне право йому не було з ким. Також колегія суддів виходить з того, що як при звільненні по п. 1 ст. 40 КЗпП України, так і по п. 6 ст. 36 КЗпП України відповідно до ст. 44 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Приймаючи таке рішення колегія судців виходить з роз"яснень п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів" про те, якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.
Відповідно до статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Приймаючи до уваги те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, але не застосував закон, який повинен був застосувати, тому колегія суддів вважає в порядку статті 235 КЗпП України змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 на п. 1 ст. 40 КЗпП України і зобов"язати відповідача довести до відома державної служби зайнятості про вивільнення працівника ОСОБА_1
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 липня 2006 року скасувати, постановити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Кримське підприємство по племінній справі в тваринництві" про поновлення на роботі, вважати звільненим ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 відкритого акціонерного товариства „Кримське підприємство по племінній справі в тваринництві" на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (у зв'язку з скороченням штату) з 14 квітня 2006 року.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в Верховний Суд України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: