Справа № 2-644\2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2007 року Крюківський райсуд м Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Маханькова О.В. при секретарі Козловій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до військової частини А-3114, Міністерства оборони України, Генерального штабу збройних сил України, Територіального управління «Північ» про поновлення на роботі та відшкодування завданих збитків, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Крюківського районного суду м. Кременчука з позовною заявою до військової частини А 3114, Міністерства Оборони України, Генерального штабу збройних сил України, Територіального Управління «Північ» з залученням до участі в справі в якості третьої особи Державне казначейство України, в якому прохала ухвалити рішення яким поновити її на посаді медичної сестри терапевтичного відділення, стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Позивач ОСОБА_2 звернулась Крюківського районного суду м. Кременчука з позовною заявою до військової частини А 3114, Міністерства Оборони України, Генерального штабу збройних сил України, Територіального Управління «Північ» з залученням до участі в справі в якості третьої особи Державне казначейство України, в якому прохала ухвалити рішення, яким поновити її на посаді медичної сестри хірургічного відділення, стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 червня 2007 року вказані позовні вимоги об'єднані в одне провадження.
В судовому засіданні позивачі свої позовні вимоги підтримали. Прохали суд задовольнити їх позови про поновлення їх на роботі та стягнути з відповідачів моральну шкоду.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що з квітня 2001 року по жовтень 2005 р. працювала в в\ч А-1505 на посаді медсестри хірургічного відділення. З травня 2005 року знаходилася у відпустці в зв'язку з вагітністю та пологами. 29 липня 2005 року народила дочку , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Крюківським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції. Згідно наказу в\ частини А -1505 від 19.09.2005 року за № 261 їй надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку по 29.07.2008 рік. Згідно п.1 ст. 40 КЗпП України 31 жовтня 2005 року її звільнено з посади в зв'язку з розформуванням військової частини А 1505. Повної ліквідації в\ч А-1505 не було, була здійснена лише її реорганізація з правонаступником. Правонаступником реформованої в\ч А - 1505 являється в\ч А -3114 . Вважає своє звільнення незаконне, прийняте з порушенням трудового законодавства. Прохала суд задовольнити позов .
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що з січня 2004 року по жовтень 2005 року працювала в в\ч А -1505 на посаді медсестри терапевтичного відділення. З травня 2005 року знаходилася у відпустці в зв'язку з вагітністю та пологами. 28 липня 2005 року народила дочку , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Крюківським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції. Згідно наказу в\ частини А -1505 від 27.09.2005 року за № 269 їй надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку по 28.07.2008 рік. Згідно п.1 ст. 40 КЗпП України 31 жовтня 2005 року її звільнено з посади в зв'язку з розформуванням військової частини А 1505. Вважає своє звільнення незаконне, прийняте з порушенням трудового законодавства. Прохала суд задовольнити позов .
Представник відповідача військової частини А 3114 з позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не погодився, суду пояснив, що дійсно що ОСОБА_2 працювала на посаді медсестри хірургічного відділення в\частини А-1505, але 31.10.2005 року була звільнена з посади у зв'язку з розформуванням в\частини А1505. Позивач ОСОБА_1 дійсно працювала на посаді медсестри терапевтичного відділення в\ч А 1505 з січня 2004 року, але 31 жовтня 2005 року була звільнена з посади в зв'язку з розформуванням в\частини А 1505.
Звільнення позивача ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_1 було здійснено командиром військової частини А-1505. Військова частина А 3114 не повинна нести відповідальність по зобов'язанням в\ч 1505. На підставі Директиви командуючого військами Північного оперативного командування у зв'язку з розформуванням військового шпиталю А 1505 військовий шпиталь в\ч А 3114 дійсно призначений його правонаступником, але командування в\ч А 1505 не видало план розформування. Передаточний баланс або передавальний акт не складався. Вакантних посад у в\ч А 3114 немає. Прохав суд відмовити позивачам в задоволенні позову.
Представник Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних сил України, Територіального Управління «Північ» в судове засідання не з'явилися по невідомій суду причині, хоча про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені, про що в матеріалах справи мається підтвердження.
Третя особа по справі Державне казначейство України, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, дослідивши і проаналізувавши представлені докази, дійшов слідуючих висновків.
Позивач ОСОБА_2 працювала з квітня 2001 року по жовтень 2005 р. на посаді медсестри хірургічного відділення в\частини А 1505. З травня 2005 року знаходилася у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, 29.07.2005 р народила дочку. Згідно наказу по в\ч А 1505 від 19.09.2005 р.№ 261 їй було надано відпустку по догляду за дитиною по досягнення нею трирічного віку, тобто по 29.07.2008р. включно.
Позивач ОСОБА_1 дійсно працювала на посаді медсестри терапевтичного відділення в\частині А-1505. З травня 2005 року знаходилася у відпустці в зв'язку з вагітністю та пологами, 28.07.2005 року народила дочку. Згідно наказу по в\частині А-1505 від 27.09.2005 року за № 269 їй була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення дитиною трьохрічного віку, тобто по 28.07.2008 року включно.
В листопаді 2005 року позивачам додому зателефонували з місця роботи і повідомили, що вони звільнені з установи і їм необхідно прибути на КПП в\ч для отримання трудових книжок.
При отриманні трудових книжок позивачам стало відомо, що вони були звільнені з роботи 31.10.2005 року відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з розформуванням військової частини А 1505.
Відповідно до п.3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок які мають дітей віком до трьох років з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства.
В порушення ст. 49-2 КЗпП України позивачі при звільненні не були попереджені адміністрацією установи. Оскільки відбулася реорганізація в\ч А 1505, а не ліквідація, то позивачі повинні бути працевлаштовані, а не звільнені.
Правонаступником в\ч А 1505 після її реорганізації на підставі Директиви Міністерства Оборони України № 322\1\010 від 20.04.2005 р. визначена в\ч А 3114, яка повинна поновити позивачів на роботі після незаконного звільнення.
При ліквідації з правонаступником звільнення позивачів було можливе на підставі ст. 36 п.5 КЗпП України в порядку переведення на підприємство правонаступника. При ліквідації підприємства без правонаступника жінки, вказані в ч. З ст. 184 КЗпП України можуть бути звільнені за п. 1 ст. 40 КЗпП України, але на власника в такому випадку покладається обов'язок працевлаштування звільнених жінок. Коли ліквідується державна організація, то жінка у випадку якщо власник не виконав свій обов'язок працевлаштувати її пред'являє позов органу, який прийняв рішення про ліквідацію. Таким чином належним відповідачем по справі є в\ч А 3114.
На виконання директиви Міністра Оборони України від 07.12.2004 року №Д 312/1 /028 та наказу Міністра оборони України №51 від 21.01.2005 року Полтавський військовий госпіталь в/ч А-3114 було передано до Департаменту охорони здоров"я Міністерства оборони України
Відповідно до "Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України", затвердженого Указом Президента України від 21.08.1997 року №888 визначено компетенцію Генерального штабу (далі ГШ ЗС України). Пунктом 9 вказаного Положення начальник ГС ЗС України в межах повноважень, що встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, видає накази, директиви військам, організовує і контролює їх виконання. Він має право скасовувати та змінювати накази, директиви підпорядкованих йому органів військового управління і військового командування.
Згідно підункту 3"в" п.4 'Положення ...»." ГС ЗС України відповідно до
покладених на нього завдань, зокрема у питаннях адміністративного (повсякденного)
управління ЗС України аналізує і розробляє (вдосконалює) організаційно-штатну
структуру військ, готує пропозиції щодо формування, переформування та розформування
об'єднань, з'єднань військових частин, військових навчальних закладів, установ та
організацій ЗС України. Відповідно до п.8.2.1." Положення про військове
(корабельне) господарство Збройних Сил України" від 16.07.1997 року № 300, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.1997 року за № 615/2419 військова частина розформовується на підставі директиви, (наказу) відповідного командування, у якій указується: строк розформування та правонаступник; час закриття поточного та бюджетного рахунків та закінчення ревізування військової частини; порядок передачі особового складу, озброєння, техніки та інших матеріальних засобів частини; порядок передачі казарменно -житлового фонду, комунальних споруд, земельних ділянок та квартирного майна; порядок здавання справ і документів, що підлягають зберіганню, та порядок знищення справ і документів на місці; термін, порядок звільнення та працевлаштування працівників відповідно до чинного законодавства України; порядок знищення печаток і штампів; строки подачі акта ліквідаційної комісії. В/ч А-1505, в якій працювали позивачі, згідно директиви Міністра Оборони України від 20.04.2005 року№ 322/1/010 (таємно) підлягала розформуванню до 31.10.2005 року. Відповідно до зазначеної директиви правонаступником в/ч А-1505 визначено в/ч А-3114 (Полтавський військовий госпіталь), яка на момент подачі даних позовних заяв і на даний час підпорядкована Департаменту охорони здоров"я Міністерства Оборони України. Департамент охорони здоров"я Міністерства оборони України являється структурним підрозділом МО України, а не Генерального штабу ЗС України.
Згідно вимогам п.8.2.3 "Положення про військове (корабельне) ЗС України" для контролю за «триманням встановленого порядку розформування і точним виконанням
директиви наказу) вищого командира (командуючого), а також для надання допомоги командиру частини при ліквідації військового господарства наказом вищого командира командуючого) призначається ліквідаційна комісія. Наказом командувача військами Північного оперативного командування від 12.08.2006 року № 218 була утворена ліквідаційна комісія щодо ліквідації в/ ч А-1505. Однак Північне оперативне командування (в/ч А-13 54) в свою чергу також було розформоване зразу ж після розформування в/ч А-1505.
Правонаступником Північного оперативного командування визначено територіальне управління "Північ" (в/ч А-0197), яке безпосередньо підпорядковане командуванню Сухопутних військ України , а командування Сухопутних військ України підпорядковане Генеральному штабу ЗС України, який напряму підпорядкований Міністерству Оборони України і є структурним підрозділом міністерства. Таким чином, військову частину А-1505 було розформовано на підставі Директиви Міністерства Оборони України, її правонаступником було затверджено військову частину А-3114, яку було підпорядковано не територіальному управлінню "Північ", а створеному в той час Департаменту охорони здоров"я Міністерства Оборони України, яке паралельно з Генеральним Штабом ЗС України напряму підпорядковане Міністерству Оборони України і є його структурним підрозділом. Після розформування в\ч А-1505 затверджений належним чином ліквідаційний акт військової частини був зданий до Галузевого Державного архіву Міністерства Оборони України, де і повинен зберігатися.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що Генеральний Штаб ЗС України є неналежним співвідповідачем і не повинен нести правової відповідальності за заявленими позовами.
Крім того, суд приймає до уваги те, що військова частина А-1505 (Кременчуцький військовий госпіталь) до розформування була підпорядкована Північному оперативному командуванню і була розформована на підставі Директиви Міністерства Охорони України № 322/1/010 від 20.04.2005 року. На підставі цієї ж Директиви Міністерства Оборони України одночасно було розформоване і Північне оперативне командування. Згідно вказаної Директиви правонаступником розформованої в/ч А-1505 визначено військову частину А-3114, а правонаступником Північного оперативного командування визначено Територіальне управління "Північ" (в\ч А-0197). При цьому правонаступник військової частини А-1505 військова частина А-3114 увійшла у підпорядкування Департаменту охорони здоров"я Міністерства оборони України, а не у підпорядкування правонаступника Північного оперативного командування Територіального управління "Північ". В зв'язку з проведеною на підставі Директиви Міністерства Оборони України реорганізацією Збройних Сил України заново створене територіальне управління "Північ" увійшло в підпорядкування Командування Сухопутних військ ЗС України, яке в свою чергу підпорядковане Генеральному штабу ЗС України, а Генеральний штаб ЗС України підпорядкований і є структурним підрозділом Міністерства оборони України.
Правонаступник військової частини А-1505, військова частина А-3114 на підставі вказаної Директиви Міністерства оборони України увійшла у підпорядкування Департаменту охорони здоров"я Міністерства Оборони України, який безпосередньо підпорядкований Міністерству оборони України. Правонаступник в/ч А-1505 (Кременчуцького військового госпіталю) військова частина А-3114 (Полтавський військовий госпіталь) ніяким чином не підпорядкована командуванню Територіального управління "Північ" Сухопутних військ ЗС України і Територіальне Управління "Північ" не має законних повноважень давати будь-які накази командуванню в/ч А-3114 і ніяким чином не може впливати на ті рішення, які приймалися командуванням розформованої в/ч А-1505. Отже ТУ "Північ" СВ ЗС України не може бути відповідачем по справі, оскільки вказаною Директивою Міністерства Оборони України правонаступником в/ч А-1505 визначена в/ч А-3114, до якої і перейшли всі права та обов'язки розформованої частини.
Згідно ст. 170 ЦК України Держава набуває та здійснює цивільні права і обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 року за № 590, Державне казначейство України організовує та здійснює виконання Державного бюджету України. Ст. 21 Бюджетного Кодексу України передбачає , що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам коштів. Головні розпорядники бюджетних коштів мають право, витрачати бюджетні кошти на утримання тієї установи, яку вони очолюють, на заходи, що безпосередньо здійснюються цією установою, а також розподіляти бюджетні кошти, що їм надані, між розпорядниками нижчого рівня або безпосередньо витрачати їх на утримання підвідомчих їм організацій. Відповідно до ст. 22 Бюджетного Кодексу України головними розпорядниками коштів Державного бюджету України є уповноважені бюджетні установи, а саме: міністерства та інші органи влади України в особі їх керівників, які розподіл коштів за напрямками видатків здійснюють самостійно. Державне казначейство України не фінансує державні органи, а у відповідності до ст. 48 БК України здійснює лише розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів. У Державному казначействі України відкриті бюджетні рахунки лише головних розпорядників бюджетних коштів (на рівні міністерств та центральних органів влади). Розпорядники нижчого рівня (обласного, районного) обслуговуються в обласних органах Державного казначейства, або в його районних відділеннях на балансі області. Отже, Державне казначейство України не є головним розпорядником бюджетних коштів тому не має права встановлювати видатки державного бюджету, змінювати і встановлювати їх цільове спрямування. Державне казначейство України кошти Міністерству Оборони України не виділяє, фінансування військових частин не здійснює. Крім того Державному казначейству не регламентовано повноважень відшкодовувати шкоду завдану особам установами та організаціями системи Міністерства оборони України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Судом встановлено що при звільненні позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушені вимоги ст. 40 КЗпП України, якою передбачено, що звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності не допускається.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку , що вимоги позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовані та підлягають задоволенню. Відповідач по справі в\ч 3114 повинен усунути порушення трудових прав позивачів з часу звільнення.
Суд погоджується з тим, що позивачам завдано моральної шкоди. П. 13 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної \немайнової\ шкоди» № 34 від 31.03.1995 року зазначено, що відповідно до ст. 237 -1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин \незаконного звільнення або переведення , невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров*я умовах ,тощо/, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових життєвих зусиль для організації свого життя , обов'язок по відшкодуванню моральної \ немайнової\ шкоди покладається на власника або уповноваженого ним органу, незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Факт незаконного звільнення є доведеним і дійсно потяг за собою моральні страждання позивачів.
Суд приходить до висновку що в даному випадку відповідальність в частині відшкодування моральної шкоди частково повинна нести військова частина А-3114, як правонаступник в\ч А 1505, установа яка повинна була усунути допущені в результаті розформування в\ч А 1505 порушення законних прав позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що виразилися у їх незаконному звільненні. Тому вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди на користь позивачів підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.4,10,213-215 ЦПК України, ст.40, 49-2, 184, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму ВС України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд -
РІШИВ:
Позовну заяву позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до військової частини А-3114, Міністерства оборони України, Територіального управління «Північ» про поновлення на роботі та відшкодування завданих збитків - задовольнити частково.
Визнати наказ командира в\ч А 1505 за№ 303 від 31.10.2005 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади медсестри хірургічного відділення незаконним та скасувати його.
Зобов'язати командира в\ч А 3114 Полтавського військового шпиталю, що є правонаступником військової частини А-1505 Кременчуцького військового шпиталю поновити ОСОБА_2 на посаді медсестри хірургічного відділення з 31.10.2005 року.
Стягнути з в\ч А 3114 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Визнати наказ командира в\чА1505 за № 303 від 31.10.2005 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади медсестри терапевтичного відділення незаконним та скасувати його.
Зобов'язати командира в\ч А 3114 Полтавського військового шпиталю, що є правонаступником військової частини А-1505 Кременчуцького військового шпиталю поновити ОСОБА_1 на посаді медсестри терапевтичного відділення з 31.10.2005 року. Стягнути з в\ч А 3114 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Допустити згідно ст. 367 ЦПК України , негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Стягнути з в\частини А 3114 в прибуток держави судові витрати в сумі 17 грн. та 15 грн. за інформаційно - технічні послуги.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.