УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року жовтня місяця „23" дня колегія суддів судової палати у

цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді:   Курської А.Г.

Судців:                                         Горбань В.В.

Філатової Є. В.

При секретарі:           Волковій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КРФ ДП „ЦДЗК України", Сакського міського відділу земельних ресурсів, Сакської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання незаконним зменшення розміру земельної ділянки у технічному звіті та включення в технічний звіт і акт встановлення меж земельної ділянки осіб, які не є землекористувачами, стягнення моральної шкоди, усунення перешкод у користуванні власністю, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Сакського міськрайонного суду від 05.07.2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

24.03.2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КРФ ДП „ЦДЗК України", Сакського міського відділу земельних ресурсів, Сакської міської ради, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання незаконним зменшення розміру земельної ділянки у технічному звіті та включення в технічний звіт і акт встановлення меж земельної ділянки осіб, які не є землекористувачами, стягнення моральної шкоди, усунення перешкод у користуванні власністю, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло. Вимоги мотивовані тим, що їй на праві власності належить житловий будинок з господарчими спорудами, розташований на земельній ділянці площею 900 кв.м. по АДРЕСА_1. 30.05.1997 року рішенням Сакського міськвиконкому земельна ділянка по АДРЕСА_1 надана їй у приватну власність. В жовтні 2002 року вона звернулася в Сакський міськвиконком для отримання державного акту і заказала технічну документацію. 23.04.2004 року комісією був складений акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки в натурі. Коли вона ознайомилася з актом, то їй стало відомо о зменшенні розміру її земельної ділянки з 900 кв.м. до 877 кв.м. Крім того, до акту були незаконно включені в якості суміжних землекористувачівОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10  Вважає,  що зазначені особи  не     являються суміжними

Справа № 22-6391/2006 р.                         Головуючий суду першої інстанції

Романюк Є.В.

                                                    Доповідач        Горбань В.В.

землекористувачами, оскільки в них відсутні які-небудь правовстановчі документи на земельні ділянки. З зазначених причин вона не може приватизувати земельну ділянку. Просила визнати незаконним зменшення відповідачами в технічному звіті та акту встановлення меж розмірів її земельної ділянки з 900 кв.м. до 877 кв.м. і включення в зазначений звіт та акт в якості суміжних землекористувачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, зобов'язати відповідачів скласти технічний звіт та акт встановлення меж земельної ділянки на земельну ділянку розміром 900 кв.м. В процесі розгляду справи ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги та просила притягнути в якості відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які на її земельній ділянці незаконно збудували сарай і знести його відмовляються. Крім того, їм видане свідоцтво про право власності на житло від 10.02.1995 року, яке вона просить визнати частково недійсним в частині належності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 сараю під літ. „К", просить усунути їй перешкоди з боку ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в користуванні її земельною ділянкою шляхом знесення сараю літ. „К".

Рішенням Сакського міськрайонного суду від 05 липня 2006 року позов задоволено. Визнано незаконним зменшення у технічному звіті і акті встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою: АДРЕСА_1 з 900 кв.м. до 877 кв.м. та включення в технічний звіт і акт встановлення меж земельної ділянки в натурі в якості суміжних землекористувачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2. Зобов'язано КРФ ДП „ЦДЗК України", Сакський міськвідділ земельних ресурсів, Сакську міську раду скласти технічний звіт і акт встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою: АДРЕСА_1 розміром 900 кв.м. Визнано свідоцтво про право власності на житло від 10.02.1995 року частково недійсним в частині належності ОСОБА_2 і ОСОБА_3сараю літер „К". Зобов'язано ОСОБА_2 і ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення сараю літ. „К". Стягнуто на користьОСОБА_1 з КРФ ДП „ЦДЗК України", Сакського міського відділу земельних ресурсів, Сакської міської ради, ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 34 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивачки та відповідача ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд за таких підстав.

Згідно з ч. З ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Ухвалюючи рішення про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло від 10.02.1995 року в частині належності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 сараю літер „К", суд першої інстанції виходив із того, що при приватизації квартири АДРЕСА_2 до свідоцтва про право власності незаконно був включений самочинно збудований сарай літер „К", який знаходиться на земельній ділянці позивачки, чим створюються перешкоди у користуванні земельною ділянкою, тому порушене право позивачки підлягає судовому захисту.

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як убачається з матеріалів справи 24.03.2005 року позивачка звернулася до суду з позовом до КРФ ДП „ЦДЗК України", Сакського міського відділу земельних ресурсів, Сакської міської ради, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_6та інші про визнання незаконним зменшення розміру земельної ділянки у технічному звіті та включення в технічний звіт і акт встановлення меж земельної ділянки осіб, які не є суміжними землекористувачами, стягнення моральної шкоди.

В процесі розгляду справи ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги та просила визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло недійсним та усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, на якій розташований сарай відповідачів шляхом його зносу.

Вирішуючи спір, суд увійшов в обговорення питання щодо законності свідоцтва про право власності на житло та визнав його частково недійсним. Але при цьому не звернув уваги на те, що дане свідоцтво було видано виконавчим комітетом Сакської міської ради у зв'язку з приватизацією відповідачами ОСОБА_2 в рівних частках належної їм квартири згідно із Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду". Крім квартири її власникам у власність також були передані сараї: літер „Е", „Ж", і „К". Дане свідоцтво було видано на підставі розпорядження НОМЕР_1 органу приватизації (а.с. 21).

Однак, суд першої інстанції, визнавши дане свідоцтво недійсним не притягнув до участі у справі виконавчий комітет Сакської міської ради, який видав свідоцтво про право власності та орган приватизації, який займався вирішення питання щодо приватизації даної квартири і приймав розпорядження про приватизацію.

Таким чином, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки виконавчого комітету Сакської міської ради та органу приватизації, які не були притягнутий до участі у справі у якості відповідачів.

Відповідно до вимог пункту 4 статті 311 ЦПК України рішення суду підлягає обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права і обов'язки сторін, які не були притягнуті до участі у справі.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 взаємозв'язані і від правильності вирішення позову щодо визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло залежить правильність вирішення спору щодо про визнання незаконним зменшення розміру земельної ділянки у технічному звіті та включення в технічний звіт і акт встановлення меж земельної ділянки осіб, які не є суміжними землекористувачами, стягнення моральної шкоди, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у повному обсязі.

За таких обставин, коли рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п. 4 ст. 311 ЦПК України.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Сакського міськрайонного суду від 05 липня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.