УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/7876/2012Головуючий суду першої інстанції:Хотянова В.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.

"03" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЧистякової Т.І.

СуддівКурської А.Г. Синельщікової О.В.

При секретаріПостіковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайріс» на ухвалу Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2012 року у цивільній справі за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим до ОСОБА_6, Феодосійської товарної біржі, ОСОБА_7, Української універсальної біржі Кримська філія, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лазурний беріг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайріс», третя особа - Державне казначейство України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, за участю прокурора м. Алушта, про визнання недійсними біржових договорів, договору купівлі - продажу, зобов'язання повернути майно,

ВСТАНОВИЛА:

Фонд майна АР Крим звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, Феодосійської товарної біржі, ОСОБА_7, Української Універсальної біржі Кримська філія, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ТОВ "Лазурний берег", ТОВ "Дайріс", третя особа - Державне казначейство України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим про визнання недійсними біржових договорів, договору купівлі-продажу, зобов'язання повернути майно.

Голова Фонду майна АР Крим звернувся із заявою про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони ТОВ «Дайріс», а також іншим особам здійснювати будь-які дії, направлені на реалізацію нежилої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Заява мотивована тим, що 18 квітня 2003 року за договором купівлі-продажу № Н-0 35/03, що був укладений на Феодосійській товарній біржі з ОСОБА_6, було придбано у власність об'єкт незавершеного будівництва - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (об'єкт незавершеного будівництва - будинок відпочинку «Лазурний берег»). З листа КРП «Сімферопольське МБРТІ» від 01.02.2010року стало відомо, що у подальшому було укладено інші договори купівлі-продажу нежитлової будівлі і споруди у процесі будівництва, які розташовані у АДРЕСА_1 а саме:

- 12.06.2003 між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на Української універсальній біржі, Кримська філія;

- 17.06.2003 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_16 в рівних частках на Українській універсальній біржі, Кримська філія;

- 09.11.2005 між ТОВ «Лазурний берег» та ТОВ «Дайріс».

Тобто, з початку виникнення спору стосовно вищевказаного майна, неодноразово здійснено його продаж. Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2012 року заяву задоволено. Накладено заборону на відчуження та реалізацію нежилої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в тому числі ТОВ "Дайріс" та іншим особам.

В апеляційній скарзі ТОВ «Дайріс» ставиться питання про скасування ухвали з посиланням на порушення норм процесуального права. Доводи скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при прийнятті ухвали неповно з'ясував всі обставини справи у зв'язку з чим прийняв рішення з порушенням ст. 151 ЦПК України. Суд, на думку апелянта, не дав належної оцінки тому факту, що позовними вимогами є визнання договорів недійсними та повернення майна. Таким чином, в разі задоволення вищезазначених позовних вимог, будь-якої загрози невиконання рішення суду чи утруднення його виконання немає. Крім того, ТОВ «Дайріс» з моменту отримання права власності на майно (2005 р.) жодного разу не здійснював будь-яких дій щодо його відчуження. Також апелянтом зазначено, що суд необгрунтовано не прийняв до уваги роз'яснення, що містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. № 9, згідно з якими - розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, третьої особи, а також прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 3 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З роз'яснень, що містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» слідує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. У пункті 10 вищевказаної Постанови зазначено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову, не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Враховуючи те, що в ході розгляду цивільної справи відчуження спірної будівлі було здійснено неодноразово, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, на теперішній час у справі ухвалене рішення по суті, а саме - рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2012 року позов задоволено частково. Біржовий договір купівлі-продажу № Н-0 35/03 нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 АР Крим, укладений на Феодосійській товарній біржі 18 квітня 2003 року із ОСОБА_6, визнано недійсним. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Згідно з п.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу не допустивши порушень процесуального права, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 303, 312 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайріс» відхилити.

Ухвалу Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Чистякова Т.І. Курська А.Г. Синельщікова О.В.