Справа № 11-807/2006 Головуючий І інстанції: Білий М.М.
категорія - ч. 2 ст. 125 КК України Доповідач: Баглай І.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати з
кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області у складі
головуючого судді Трейтяк О.П.
суддів Баглая І.П., Антипець В.М.
з участю підсудного ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, працюючий ІНФОРМАЦІЯ_1, одружений, раніше не судимий, засуджений
за ч. 2 ст. 125 КК України - до 160 годин громадських робіт.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 800 грн. у відшкодування моральної шкоди та 236 грн. 63 коп. - матеріальної шкоди.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, обраний у вигляді підписки про невиїзд.
Судом ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він, 07 червня 2006 року, о 20-00, на території подвір'я АДРЕСА_2, на ґрунті виниклих неприязних стосунків, в ході сварки, заподіяв ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Не погоджуючись з вироком, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій ставить питання про його скасування та направлення справи на новий судовий розгляд в Куликівський районний суд в іншому складі суду. Мотивує, що суд неповно та однобічно розглянув справу, вирок ґрунтується тільки на показах потерпілого, його співмешканки та висновку судово-медичної експертизи без урахування інших обставин справи. Вказує, що при проведенні судово-медичної експертизи не з'ясовувалося питання про можливість отримання потерпілим тілесних ушкоджень при падінні на асфальт з висоти власного зросту, не враховано, що потерпілий звернувся до лікарні тільки через 6 днів після конфлікту та у зв'язку з цим не перевірялася версія про можливість отримання потерпілим тілесних ушкоджень в термін з 07 по 13 червня 2006 року. Зазначає, що суд необгрунтовано не взяв до уваги покази його дружини, як зацікавленої особи, і в той же час прийняв до уваги покази інших свідків, які також є зацікавленими особами, не врахував дані, які характеризують особу потерпілого та не розібрався в причині їх неприязних стосунків. Також не визнає позов в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, оскільки вважає, що потерпілий не надав належних доказів в обґрунтування позовних вимог.
Заслухавши доповідача, прохання засудженого задовольнити апеляцію, думку потерпілого про необґрунтованість апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Факт сутички, яка відбулася між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07.06.2006 року, не заперечується самим засудженим та підтверджується показами і ОСОБА_3, свідка з боку засудженого, який вказав, що вони з ОСОБА_1 без якоїсь нагальної потреби зайшли на подвір'я потерпілого та що засуджений і потерпілий падали на землю і боролися.
Крім того, відповідно до висновку експерта № 1809 від 20.07.2006 року, у потерпілого ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження у вигляді садна обличчя, забійної рани слизової оболонки лівої щоки, садна в ділянці лівого ліктьового суглобу, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які могли утворитися 07.06.2006 року, тобто у день сутички між засудженим та потерпілим.
Отже вирок суду ґрунтується на достатніх і достовірних доказах.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, суд, у відповідності з вимогами ст. 65 Кримінального кодексу України, призначив його враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, дані про його особу, а також відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують його відповідальність. Мотивував суд і розмір матеріальних та моральних збитків при розгляді цивільного позову потерпілого. Порушень закону при вирішенні позову не вбачається.
За таких обставин колегія суддів підстав для зміни вироку не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2006 року щодо нього - без зміни.