АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 січня 2013 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Литвинюк І. М.
суддів: Височанської Н.К., Галичанського А.Д.
секретар: Лисак О.А.
за участю: представників позивачки -ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача -ОСОБА_3, представника третьої особи -ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи: Служба автомобільних доріг в Чернівецькій області, Страхова компанія НАСК «Оранта»та ЗАТ «Український Страховий Дім»про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 грудня 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 21 липня 2011 року відповідач ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки «М-21251»реєстраційний номер НОМЕР_2, по автодорозі Т-26 сполученням Сторожинець-Глибока-Слобідка, об'їжджаючи вибоїни, не переконався в тому, чи рухаються по автодорозі інші транспортні засоби, в результаті чого створив аварійну ситуацію ОСОБА_6 яка керувала транспортним засобом марки «Рено Логан», реєстраційний номер НОМЕР_3, змусивши її змінити напрямок та швидкість руху, в результаті чого остання з'їхала в кювет та пошкодила транспортний засіб.
Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2011 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.122 КУпАП і накладено штраф в розмірі 680 грн.. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивачки був пошкоджений і згідно звіту СП «Західно-Українського експертно-консультативного центру»№ 1076 від 31 жовтня
_____________________________________________________________________________
Справа 22ц-133/2013 р. Головуючий у 1 інстанції Цуренко В.А.
Категорія 34 Доповідач Литвинюк І.М.
2011 року вартість майнових збитків становлять 34 726,34 грн..
Вказувала на те, що окрім матеріальних збитків вона зазнала і моральну шкоду, що виразилася у переживаннях, пов'язаних з вирішенням та подоланням перешкод в її діловому та особистому житті, психологічному дискомфорті, перебуванням у стані нервового стресу. Дану моральну шкоду вона оцінила в розмірі 5 000 грн..
Оскільки в добровільному порядку відповідач не бажає відшкодувати завдану їй шкоду, просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 34 726,34 грн., моральну шкоду - 5000 грн., а також судові витрати в розмірі 2 697 грн..
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 грудня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 24 308, 44 грн., моральну шкоду в розмірі 750 грн..
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
На дане рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 грудня 2012 року ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на істотне порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильно вирішення справи.
Вказує на те, що автомобіль, яким він керував без доручення, належить на праві власності його батькові, тому суб»єктом відповідальності є його батько, а він є неналежним відповідачем. Матеріалами справи встановлено, що позивачка сама винна у заподіянні шкоди автомобілю, яким вона керувала. Суд з надуманих підстав прийшов до висновку про наявність вини у обох водіїв у пошкодженні транспортного засобу, яким керувала позивачка. Також судом не враховано його матеріальний стан.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що наявність грубої необережності ОСОБА_6 не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування шкоди позивачу, а є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування.
Судом встановлено, що 21 липня 2011 року відповідач ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки «М-21251», реєстраційний номер НОМЕР_2 на автодорозі Т-26 сполученням Сторожинець-Глибока-Слобідка, об'їжджаючи вибоїни, не переконавшись в тому, чи рухаються по автодорозі інші транспортні засоби, створив аварійну ситуацію ОСОБА_7, яка керувала транспортним засобом марки «Рено Логан», реєстраційний номер НОМЕР_3, змусивши її змінити напрямок та швидкість руху, в результаті чого остання з'їхала в кювет та пошкодила транспортний засіб, що підтверджується матеріалами справ про адміністративні правопорушення № № 3-747/11 та № 3-749/11 Глибоцького районного суду Чернівецької області.
Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2011 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2011 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП і накладено штраф в розмірі 680 грн.. Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2011 року ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992року (зі змінами та доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов»язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, відносно якої ухвалена постанова, з питань чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.
Вина ОСОБА_5 у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2011 року про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП, а також постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2011 року.
Твердження апелянта ОСОБА_5 про теё що він є неналежним відповідачем і з нього незаконно стягнуто матеріальну та моральну шкоду, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи, яким суд дав належну оцінку.
Відповідач не довів, що дорожньо-транспортна пригода сталася не з його вини, а тому доводи апеляційної скарги про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини позивачки, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують допущених відповідачем порушень Правил дорожнього руху.
Висновок суду про те, що груба необережність самої позивачки, як потерпілої особи, сприяла пошкодженню належного їй автомобіля, відповідає фактичним обставинам справи.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП сталася з вини обох водіїв ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і прийшов до обґрунтованого висновку, що ступінь вини водіїв відповідно становить 30% на 70%. У зв»язку з зазначеним, сума заподіяної матеріальної шкоди, яка визначена звітом про визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Рено Логан», зменшується на 30%, яка і підлягає стягненню.
Доводи апеляційної скарги, що звіт № 1076 від 31 вересня 2011 року про вартість матеріальної шкоди не може бути належним доказом тому, що це не заключення експерта, який судом попереджається про кримінальну відповідальність, є безпідставними. Відповідач ОСОБА_5 приймав участь в судовому засіданні суду першої інстанції, в нього був представник, однак, заперечуючи проти вимог позивачки, клопотання про призначення експертизи він не заявляв, на поважність причин, які перешкоджали таке клопотання заявити, він також не посилається.
Суд також прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовної вимоги ОСОБА_6 відносно стягнення моральної шкоди та визначив розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру та обсягу душевних страждань, їх тривалості, виходячи з засад розумності та виваженості. Вищенаведене відповідає п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Тому безпідставними є посилання апелянта на те, що рішення суду в цій частині ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.
Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний розмір таких витрат встановлений законом.
Оскільки правова допомога надавалась на підставі договору про надання правових послуг, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України правильно присудив ОСОБА_6 з другої сторони понесені нею витрати на правову допомогу.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції за наведеними у апеляційній скарзі доводами колегія суддів судової палати не вбачає.
Враховуючи наведені обставини та норми закону, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: