Справа №22а-643/2006 p.          Суддя по 1-й інстанції: Ротар М.М.

Доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 листопада 2006 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Славгородської Н.П., суддів Кутової Т.З., Колосовського С.Ю.,

при секретарі судового засідання   Негрун І.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою

Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ) у

Миколаївській області

на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 серпня 2006 p., ухвалену за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської ОДПІ у Миколаївській області про визнання нечинним податкового повідомлення,

встановила:

В липні 2006 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Вознесенської ОДШ у Миколаївській області про визнання нечинним податкового повідомлення від 19 червня 2006 р. за № НОМЕР_1 щодо нарахування та покладення на неї обов'язку сплатити 13% податку на доход зі спадщини, яка складається із земельної частки (паю).

Позивачка свої вимоги мотивувала тим, що після смерті її чоловіка ОСОБА_2., вона як спадкоємець першої черги отримала свідоцтво про право власності на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай). Проте посадові особи відповідача безпідставно направили їй зазначене податкове повідомлення, яке суперечить діючому законодавству.

Вважаючи себе власницею нерухомого спадкового майна, яке за ст. 13 Закону України «Про додаток з доходів фізичних осіб» оподатковується за нульовою ставкою, позивачка просила визнати вказане повідомлення нечинним.

Постановою Вознесенського міськрайонного суду від 7 серпня 2006 р. позов ОСОБА_1. задоволено. Податкове повідомлення Вознесенської ОДШ від 19 червня 2006 р. №НОМЕР_1, яким ОСОБА_1. зобов'язана сплатити податок на доход від спадщини, визнано нечинним.

В апеляційній скарзі Вознесенська ОДШ у Миколаївській області просить постанову суду першої інстанції скасувати як незаконну.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши докази та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну оцінку, перевірив їх доказами, які надали сторони, і прийшов до обґрунтованого висновку, що порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину майна, регламентується ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Закон).

Згідно ст.ст. 13., 13.2.1 Закону при отриманні у спадщину об'єкта нерухомого майна членом сім'ї першого ступеня споріднення об'єкт спадщини оподатковується за нульовою ставкою.

В зв'язку з чим на підставі п.п.1.п.2 ст. 162 КАС України, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивачки, оскільки вона, як дружина покійного, отримала в спадщину частку в нерухомому майні.

Посилання апелянта на те, що право на земельну частку (пай) є правом корпоративним, є наслідком помилкового тлумачення закону.

Так, ст. 167 ГК України та п. 1.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається в статному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі її ліквідації відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, право на земельну частку (пай) не є корпоративним правом фізичної особи або іншим об'єктом комерційної власності, оскільки воно не визначає права такого власника на частку у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством і на отримання частки прибутку.

За таких обставин судова колегія вважає, що оскаржена постанова ухвалена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 198,200,205,206 КАС України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Вознесенської ОДПІ у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Вознесенського   міськрайонного суду Миколаївської області від 7 серпня 2006 р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.

Головуючий:    підпис

Судді:                     підписи

Згідно з оригіналом

суддя апеляційного суду

Миколаївської області  Т.З.Кутова