Судове рішення #273001
Справа №22-ц-1749/06

Справа №22-ц-1749/06                                                          Суддя першої інстанції Костюченко Г.С.

Категорія 26                                                   Судця-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляцій­ного суду Миколаївської області в складі:

головуючого                                                                       Буренкової К.О.,

суддів:                                                                   Данилової О.О., Козаченка В.І.,

при секретарі судового засідання Гапєєвої Т.В.,

за участю: відповідача ОСОБА_1., його представника ОСОБА_2. та відповіда­ча ОСОБА_3.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2006 року

за позовом ОСОБА_4 до Миколаївської міської ради та ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно

та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до Миколаївської міської ради та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2005 року ОСОБА_4. звернувся до суду з указаним позовом, в якому за­значав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_6, залиши­вши після себе спадкове майно у вигляді жилого будинку №АДРЕСА_1 в м. Миколаєві.

Посилаючись на те, що він, як спадкоємець першої черги по закону, фактично при­йняв спадкове майно, вступивши в управління і володіння ним, а тому просив визнати йо­го право власності на вказаний будинок.

В серпні 2005 року до суду подав зустрічний позов ОСОБА_1., онук покійного, який просив визнати за ним право власності на 1/2 спадкового будинку, посилаючись на те, що його батько, ОСОБА_7, померлий ІНФОРМАЦІЯ_2, таким же чином як і позивач прийняв спадкове майно.

До зустрічного позову приєднались, як співпозивачі, ОСОБА_3. та ОСОБА_5., теж онуки покійного, вимагаючи визнати за кожним із них право власності на 1/4 час­тину спірного будинку, посилаючись на те, що їх матері ОСОБА_8 та ОСОБА_9, дочки покійного, прийняли спадок тим же способом, але належно не оформили своє право власності, так як померли. ОСОБА_8. - ІНФОРМАЦІЯ_3, а ОСОБА_9. - ІНФОРМАЦІЯ_4.

Рішенням Ленінського районного суду від 14 липня 2006 року первісний позов задо­волений повністю, а в задоволенні зустрічних позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на неповне встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, та неналежну оцінку наявних у справі доказів, просив рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення зустрічного позову і визнання за кожним із учасників процесу право власності на 1/4 частину спірного будинку.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані докази та пе­ревіривши законність і обгрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеля­ційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апе­ляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

 

 

Відповідно до ст. 5 ЦК України 2003 року, - акти цивільного законодавства регулю­ють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він по­м'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законо­давства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Як убачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

На той час діяв ЦК УРСР 1922 року, нормами якого був визначений порядок вирі­шення спорів стосовно спадкового майна. Зокрема, ст. ст. 418, 420 передбачали, що при спадкуванні по закону спадкове майно ділиться поголовно між живими спадкоємцями по низхідній лінії споріднення (діти, внуки, правнуки) і пережившим подружжям померлого.

До того ж, ст. 429 цього Кодексу було встановлено, що прийнявшими спадок вважа­ються спадкоємці, які були присутні в місці відкриття спадщини і протягом трьох місяців не заявили належному суду про відмову від спадку.

Однак, ухвалюючи оскаржене рішення, районний суд не звернув уваги на такі вимо­ги цивільного законодавства, яке діяло на час відкриття спадщини, і неправильно застосу­вав до спірних правовідносин правові норми ЦК України 1963 року, внаслідок чого поста­новив помилкове рішення.

В судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що на час смерті ОСОБА_6. у спірному будинку проживали: його дружина - ОСОБА_10, та діти - ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_11, які в силу діючого на той час спадкового права вва­жались такими, що прийняли спадщину.

Однак, судом першої інстанції не були встановлені всі спадкоємці, які прийняли спа­док після смерті ОСОБА_6. і не притягнуті до участі у справі їх правонаступники, хоча це мало суттєве значення для правильного вирішення спору про поділ спадкового майна.

Крім того районним судом не перевірено чи прийняли спадщину ОСОБА_3. та ОСОБА_5. після смерті своїх матерів, а якщо прийняли то яким чином.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про пра­ва та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

До того ж, при новому розгляді справи місцевому суду необхідно вирішити питання про залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_4., який помер 25 вересня 2006 року.

Оскільки суд першої інстанції, вирішуючи позови про визнання права власності на спадкове майно, неповно з'ясував обставини справи, зробив висновки, які суперечать нор­мам матеріального та процесуального права, а також встановленим судовою колегією об­ставинам справи, то таке рішення місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309,311, 313-315 ЦПК України року, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2006 року скасу­вати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:   підпис

Судді:                      підписи

В.І.Козаченко

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суд] Миколаївської області

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація