АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1609/9040/2012 Номер провадження 22-ц/786/262/2013 Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач Чічіль В. А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в свої інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в свої інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до Полтавського обласного міжгосподарського об'єднання по агропромисловому будівництву "Полтавоблагробуд", житлово-комунальної контори "Полтавоблагробуд", Управління державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання зареєструвати їх місце проживання,-
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, у якому зазначали, що понад 10 років постійно проживають у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку та іншого житла не мають, сплачують усі комунальні платежі та утримують кімнату у належному стані.
Місцем проживання, яке зазначено у паспортах відповідачів, є АДРЕСА_1 без вказівки на номер кімнати гуртожитку.
Позивач ОСОБА_1 звертався з письмовою заявою до ліквідатора ЖКК Полтавського обласного міжгосподарського об'єднання по агропромисловому будівництву «Полтаваоблагробуд»Лазарєва Ф.Є. щодо надання дозволу на перереєстрацію місця проживання у паспортах з вказівкою на номер кімнати НОМЕР_1, проте останній відмовив у цьому та запропонував вирішити питання у судовому порядку.
На звернення до паспортиста Київського РВ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області щодо внесення змін до паспортних даних про реєстрацію місця проживання у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку також отримав відмову.
Просили визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в свої інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, право на користування житловим приміщенням - кімнатою НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1, загальною площею 25 кв. м, з 16 травня 2002 року, та зобов'язати Київський РВ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області зареєструвати місце проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у цій кімнаті.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2012 року у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в свої інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в свої інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані судом обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважає вставленими та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 на підставі ордеру №16 від 25 вересня 2001 року вселились до кімнати НОМЕР_2 гуртожитку ЖКК Полтавського обласного міжгосподарського об'єднання по агропромисловому будівництву «Полтаваоблагробуд»(надалі -ЖКК «Полтаваоблагробуд»), який знаходиться по АДРЕСА_1.
Згідно ордеру №44 від 16 травня 2002 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали право на зайняття кімнати НОМЕР_1 у цьому ж гуртожитку.
Відповідно до записів домової книги, ОСОБА_1, ОСОБА_2 проживають у гуртожитку по АДРЕСА_1 та займають чотири ліжкомісця (а.с. 17).
Також, між ЖКК «Полтаваоблагробуд»та ОСОБА_1 укладено договір від 1 червня 2008 року, за умовами якого останньому, як наймачу, надається у користування кімната НОМЕР_1 (перекреслено, поряд написано НОМЕР_1) в гуртожитку по АДРЕСА_1.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивачами не доведено факту порушення, невизнання чи оспорювання їх права користування зазначеною кімнатою гуртожитку.
Колегія суддів вважає такі висновки суду вірними з наступних підстав.
Згідно п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. ст. 128, 129 ЖК України єдиною підставою для вселення на жилу площу у гуртожиток є спеціальний ордер, що видається адміністрацією підприємства, установи, організації на підставі спільного рішення адміністрації та відповідного профспілкового комітету.
Згідно зі ст. 130, 131 ЖК порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається Примірним положенням про гуртожитки.
Місцевим судом встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_1, у силу положень п. 4 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року №208, є гуртожитком для проживання одиноких громадян, кімнат для проживання сімей у гуртожитку не виділялось, дозвіл виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради не надавався.
Таким чином, у суду відсутні підстави для встановлення факту, що спірна кімната гуртожитку виділялась позивачам для проживання сім'ї, у розумінні абз. 2 п. 4 Примірного положення про гуртожитки.
Разом з тим, позивачі проживають у кімнаті НОМЕР_1 у даному гуртожитку з травня 2002 року на підставі ордеру №44 від 16 травня 2002 року, тобто їх вселення до спірної кімнати гуртожитку проведено у відповідності до ст. 129 ЖК України.
Звертаючись до суду у жовтні 2012 року та ставлячи вимогу визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх неповнолітнім сином ОСОБА_3 права користування жилим кімнатою НОМЕР_1 у гуртожитку по АДРЕСА_1 з травня 2002 року, позивачі не обґрунтували свої вимоги, не зазначили, у чому саме полягає порушення відповідачем ЖКК «Полтаваоблагробуд»їх права на користування кімнатою гуртожитку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що у пред'явлених позовних вимогах щодо визнання права користування жилим приміщенням не убачається спору про право.
Крім того, обраний позивачами спосіб захисту прав через визнання за ними права на користування кімнатою гуртожитку за більш ніж 10 років до звернення до суду з даним позовом, не узгоджується з визначеними у ст. 16 ЦК України способам захисту цивільних прав та інтересів осіб, при цьому, вимог щодо встановлення факту проживання та користування спірним приміщенням позивачами не заявлялось.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання державної міграційної служби України провести реєстрацію місця проживання позивачів, то рішення місцевого суду у цій частині також відповідає обставинам справи, ураховуючи, що доказів офіційної відмови даного органу у здійсненні такої реєстрації, як самого звернення з такою вимогою до цього державного органу у позасудовому порядку, позивачами не надано, за підстав чого звернення до суду з даною вимогою є передчасним.
Доводи апеляційної скарги є несуттєвими та фактично зводяться до переоцінки обставин справи, які всебічно, повно і об'єктивно дослідженні судом першої інстанції, та яким надана належна правова оцінка.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в свої інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді:
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль