Справа № 22а-633/ 2006 p.                             Головуючий у 1-й інстанції Басанець Т.О.

Категорія 42                                                     Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

УХВАЛА Іменем   України

14 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М., Мурлигіної О.Я., при секретарі Цвєтковій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу

за  апеляційною   скаргою ОСОБА_1 на постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 серпня 2006 року

за  позовом

ОСОБА_1 до військової частини А 1100 (далі -в/ч А 1100)

про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до в/ч А 3210 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню, посилаючись на те, що 30 листопада 2005 р. був звільнений в запас з військової служби. За період з 1 червня 2003 р. відповідач безпідставно не в повному обсязі виплачував йому надбавку за безперервну службу, через що заборгованість складає 11992 грн. 95 коп. При звільнені відповідач також не сплатив заборгованість, а тому повинен сплатити 2552 грн. 38 коп. компенсації втрати частини грошового забезпечення через порушення строку його виплати.

Судом замінений первісний відповідач його правонаступником в/ч А 1100.

Постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 серпня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність постанови суду нормам матеріального права, просить її скасувати і ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, Указом Президента України від 05 травня 2003 р. № 389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" (далі - Указ) надано право Міністру оборони України встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10, понад 10 років - до 30, понад 15 років - до 50, понад 20 років - до 70, понад 25 років - до 90 відсотків. Міністру також надано право визначати порядок і умови виплати зазначених надбавок

за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

Отже Міністр оборони України має право встановлювати військовослужбовцям залежно від стажу служби вказану надбавку в межах встановлених граничних розмірів в залежності від асигнувань, які передбачаються Законами України про Державний бюджет на відповідний рік на утримання Збройних Сил України.

На виконання Указу Міністром оборони України був виданий Наказ від 26 травня 2003 р. № 149, яким була затверджена Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу та зазначено, що розміри цієї надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу у в/ч А 3210. Станом на 01 травня 2003 р. стаж безперервної військової служби його складав понад 15 років. Позивачу щомісячно призначалася встановлена Указом надбавка за безперервну військову службу відповідно до розпоряджень Міністра оборони України, наданих ним в межах своїх повноважень. В грудні 2003 p., січні, жовтні, листопаді і грудні 2004 р. позивач отримав надбавку - 50%, з квітня по листопад 2005 р. - 65 %, з січня по березень 2005 р. - 15 %, а в інші місяці - 10% (а.с.9-10,18-24).

Враховуючи зазначене, суд прийшов до правильного висновку про те, що надбавка за безперервну військову службу нараховувалася позивачу в розмірах, встановлених Міністром оборони України у відповідності до положень Указу. Тому обґрунтовано відмовив в задоволені позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для нарахування позивачу надбавки за безперервну військову службу, виходячи з встановлених Указом максимальних її розмірів, а відповідно до цього і компенсації втрати частини грошового забезпечення через порушення строків його виплати, немає, а стверджування ОСОБА_1. про наявність заборгованості пов'язане з помилковим тлумаченням нормативних документів.

Керуючись статтями 195, 200, 206 КАС України, колегія судців

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 серпня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом одного місяця може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Судді:

підпис підписи

Н.П. Славгородська