Справа № 22а-680 Головуючий першої інстанції: Алєйніков В.О.
Категорія: 39 Судця-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої: Славгородської Н.П.,
суддів: Мурлигіної О.Я.,
Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання: Цвєтковій Ю.В.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою представника військової частини А 2784 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2006 року, ухвалену за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2784 про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованих коштів,
встановила:
9 грудня 2005 р. ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до військової частини А 2784 про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованих коштів.
Позивач вказував, що з 1996 р. проходить службу у військовій частині А 2784 на посаді заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи. Посилаючись на те, що з 2001 р. в порушення положень ст. 16 закону України „Про Збройні сили України" він не забезпечувався речовим майном, просив суд стягнути з відповідача 6229 грн. 50 коп. грошової компенсації за неотримане майно.
Крім того, позивач зазначав, що має статус учасника бойових дій, у зв'язку із чим в силу ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ст. 11 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" має право на безкоштовне санаторно-курортне лікування, а члени його родини - на 50% знижку вартості такого лікування. Але у липні 2001 р. він разом з дружиною та сином пройшов лікування у Феодосійському клінічному санаторію, на що витратив 1738т грн. 76 коп. Оскільки до цього часу 1148 грн. 56 коп. (вартість його путівки та 50% вартості путівки родини) йому не компенсовані, ОСОБА_1. просить стягнути зазначену суму.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 11796 грн. 77 коп. вартості продовольчого забезпечення з 1 січня 2001 р. по 31 грудня 2005 p., яким його припинили забезпечувати, та 1556 грн. 81 коп. несплаченої підйомної допомоги у зв'язку з прибуттям на нове місце служби.
Посилаючись на чисельні порушення відповідачем його прав військовослужбовця, що призвело до моральних страждань, ОСОБА_1. просив стягнути з військової частини 3000 грн. моральної шкоди.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2006 р. позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з військової частини А 2784 на користь ОСОБА_1 22259 грн.
В апеляційній скарзі представник військової частини А 2784 просить постанову суду в частині стягнення грошової компенсації продовольчого забезпечення, вартості санаторно-курортного лікування та моральної шкоди скасувати та ухвалити нове про відмову в цих вимогах, оскільки, на думку апелянта, рішення в зазначеній частині суперечить нормативно-правовим актам, регулюючим спірні правовідносини.
Позивач вважає доводи апеляційної скарги хибними і просить в її завдоволенні відмовити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
Суд в межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів правильно встановив, що ОСОБА_1. є військовослужбовцем і проходить службу у військовій частині А 2784. Відповідно до ст. 16 Закону України "Про збройні сили України" має право на продовольче забезпечення, а тому суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення на користь позивача вартості неотриманого продовольчого забезпечення. Однак, колегія вважає, що при визначення суми стягнення необхідно відрахувати час проходження позивачем служби у складі миротворчого контингенту в Сьєра-Леоне з 21 липня 2003 р. по 27 травня 2004 p., де він фактично був забезпечений харчуванням. Тому на користь позивача необхідно стягнути 8490 грн. 34 коп. грошової компенсації вартості продовольчого забезпечення.
Оскаржувана постанова підлягає зміні також в частині позовних вимог щодо стягнення вартості самостійного санаторно-курортного лікування.
Так, дійсно у 2001 р. позивач потребував санаторно-курортного лікування і з 27 червня по 17 липня 2001 р. з дружиною та сином за власні кошти проходив лікування у Феодосійському центральному клінічному санаторії, на що ними було витрачено 1738 грн. 76 коп.: 613 грн. 68 коп. - вартість путівки ОСОБА_1, 613 грн. 68 коп. - вартість путівки ОСОБА_3., 511 грн. 40 коп. - вартість путівки ОСОБА_4. (а.с. 22-26).
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Порядку надання і розміри грошових компенсацій вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 р. № 236, позивач як учасник бойових дій має право на грошову компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування. За такого суд вірно задовольнив вимоги про стягнення з відповідача вартості путівки, використаної ОСОБА_1., в сумі 613 грн. 68 коп. В той же час суд безпідставно стягнув вартість путівок, використаних дружиною та сином позивача, які відповідно до зазначених нормативно-правових актів мають право на отримання путівок в санаторії, але не на грошову компенсацію самостійного санаторно-курортного лікування. Також в матеріалах справи відсутні дані про їх потреби у такому лікуванні.
Крім того, колегія вважає за необхідне з урахуванням характеру порушень прав позивача, обсягу спричинених йому моральних страждань зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 500 грн.
Рішення суду в частині стягнення грошової компенсації невиданого речового забезпечення та підйомної допомоги у зв'язку з прибуттям до нового місця служби не оскаржено і не було предметом апеляційного розгляду.
З урахуванням викладеного загальна сума, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 17390 грн. 33 коп.
Керуючись ст. ст. 195,198, 201, 205,207 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу представника військової частини А 2784 задовольнити частково.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2006 року змінити.
Стягнути з військової частини А 2784 на користь ОСОБА_1 17390 грн. 33 коп.
з
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця.
Головуючий: Судді:
підпис підписи
Т.М.Базовкіна