Справа № 22а-693/ 2006 p. Головуючий у 1 -й інстанції Саєнко В.В.
Категорія 42 Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.
ПОСТАНОВА Іменем України
14 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М., Мурлигіної О.Я., при секретарі Цвєтковій Ю.В., за участю:
· позивача ОСОБА_1.,
· представника відповідача Кравець О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу
за апеляційною скаргою військової частини (далі -в/ч)/4 4619 на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 вересня 2006 року
за позовом
ОСОБА_1 до в/ч А 4619
про проведення перерахунку грошового забезпечення,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2006 р. ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до в/ч А 4619 про проведення перерахунку грошового забезпечення, посилаючись на те, що в період проходження військової служби з 01 травня 2003 р. по 30 березня 2005 р. відповідач безпідставно не в повному обсязі нараховував і виплачував йому надбавку за безперервну службу, а в зв'язку з цим недоплатив грошову допомогу на оздоровлення.
Позивач просив зобов'язати відповідача провести перерахунок надбавки за безперервну службу виходячи з розміру 50% і грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням коефіцієнта інфляції.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені.
В апеляційній скарзі командир в/ч А 4619, посилаючись на невідповідність постанови суду нормам матеріального права, просить його скасувати і ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що право позивача на отримання грошового забезпечення порушено у зв'язку із виплатою відповідачем надбавки за безперервну військову службу в розмірах, менших від максимальних розмірів, встановлених Указом Президента України від 05 травня 2003 р. № 389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" (далі - Указ).
Між тим, з таким висновком не можна погодитись, оскільки він грунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що у відповідності до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду і ухвалення нової постанови.
Так, Указом надано право Міністру оборони України встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати
2 у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років -до 10, понад 10 років - до 30, понад 15 років - до 50, понад 20 років - до 70, понад
25 років - до 90 відсотків. Міністру також надано право визначати порядок і умови
виплати зазначених надбавок за рахунок коштів, передбачених у Державному
бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
Отже Міністр оборони України має право встановлювати військовослужбовцям залежно від стажу служби вказану надбавку в межах встановлених граничних розмірів в залежності від асигнувань, які передбачаються Законами України про Державний бюджет на відповідний рік на утримання Збройних Сил України.
На виконання Указу Міністром оборони України був виданий Наказ від
26 травня 2003 р. № 149, яким була затверджена Інструкція про порядок і умови
виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу та зазначено, що
розміри цієї надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду
грошового забезпечення, за рішенням Міністра.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу з 2002 р. у в/ч А 4619. Станом на 01 травня 2003 р. стаж безперервної військової служби його складав понад 15 років. Позивачу щомісячно призначалася встановлена Указом надбавка за безперервну військову службу. При цьому у грудні 2003 p., січні 2004 р. -у розмірі 50%, у жовтні-грудні 2004 p., січні 2005 р. - у розмірі 40%, а за інші місяці -у розмірі 10 % (а.с.8-9) відповідно до розпоряджень Міністра оборони України, наданих ним в межах своїх повноважень (а.с.40-42).
Виходячи з наведеного, надбавка за безперервну військову службу нараховувалася позивачу в розмірах, встановлених Міністром оборони України у відповідності до положень Указу.
Позивачу у 2003-2005 роках виплачувалася грошова допомога на оздоровлення виходячи з розміру нарахованого місячного грошового забезпечення в повному обсязі.
Тому підстав для нарахування позивачу надбавки за безперервну військову службу, виходячи з встановлених Указом максимальних її розмірів, а відповідно до цього і перерахунку грошової допомоги на оздоровлення немає, а стверджування ОСОБА_1. про не донарахування відповідачем надбавки за безперервну військову службу пов'язане з помилковим тлумаченням нормативних документів, які регулюють спірні правовідносини.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1. є необгрунтованими і не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 195, 202, 207 КАС України, колегія судців
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу військової частини А 4619 задовольнити.
Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 вересня 2006 року скасувати і ухвалити нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А 4619 про визнання дій неправомірними при нарахуванні надбавки за безперервну службу відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом одного місяця може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: підпис
Згідно з оригіналом
Н.П. Славгородська
Судді: підписи