Справа № 22ц -1802 Категорія 40
Головуючий у 1 інстанції Висоцька Г.А. Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 року м. Миколаїв
колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Славгородської Н.П.,
судців: Мурлигіної О.Я., Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання Цвєтковій Ю.В.,
за участю:
позивачки ОСОБА_1.,
представника відповідача Наконечного О.А.,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 червня 2006 року
за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Вознесенське МБТІ») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до КП «Вознесенське МБТІ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Вона зазначала, що 14 грудня 2005 року Вознесенським міськрайонним центром зайнятості направлена на працевлаштування у вказане підприємство на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 та 19 грудня 2005 року прийнята на роботу з випробувальним строком на три місяці, хоча як молодий спеціаліст повинна була бути прийнята на роботу не менш як на три роки. 1 лютого 2006 року, без попередження, була звільнена з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ст. 28 КЗпП України як така, що не витримала випробування.
Своє звільнення позивачка вважає незаконним, оскільки сумлінно працювала, не мала жодного дисциплінарного стягнення та як молодий спеціаліст не могла бути звільнена з роботи за вказаними підставами. Крім того, при прийомі на роботі їй не були роз'яснені її права та обов'язки, їй не були створені належні умови для праці.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1. просила поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи із 500 грн. середнього заробітку та відшкодувати моральну шкоду, завдану порушенням її трудових прав, яку вона оцінює у 2000 грн.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 червня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення. На думку апелянта, висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.
Представник відповідача вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення -законним та обгрунтованим.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки, представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка, закінчивши у 2004 року навчальний центр Миколаївського комплексу Одеської національної юридичної академії, 19 грудня 2005 року була направлена на працевлаштування у Вознесенське МБТІ (а.с. 18). Тоді ж її прийнято на роботу на вказане підприємство на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 з випробувальним строком три місяця, про що вона знала та з чим погоджувалась (а.с. 21). За час роботи ОСОБА_1. недбало виконувала свої службові обов'язки, в тому числі доручення керівника підприємства щодо підготовки правових документів, виявивши тим самим недостатній рівень кваліфікації як ІНФОРМАЦІЯ_1. У звязку з невідповідністю ОСОБА_1. роботі, наказом начальника Вознесенського МБТІ № 8 від 1 лютого 2006 року її було звільнено з роботи на підставі ст. 28 КЗпП України, як таку, що не витримала випробування (а.с. 13).
Встановивши, що звільнення відбулося у відповідності до вимог КЗпП України, суд обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Доводи позивачки в апеляційній скарзі про відсутність у неї робочого місця та умов роботи спростовуються доказами по справі, а саме поясненнями свідків ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. Вказані особи підтвердили, що у позивачки було робоче місце і можливість ознайомлення з корпоративними нормативними актами. Про наявність робочого місця не заперечувала сама позивачка. Наведені свідчення поряд з пояснювальними записками ОСОБА_1. на ім'я керівника підприємства від 31 серпня 2006 року про те, що вона працювала на комп'ютері з метою користування нормативно -правовою базою та для написання своїх контрольних робіт, спростовують її ж ствердження про відсутність умов для роботи (а.с. 41,42).
Щодо посилань ОСОБА_1. в апеляційній скарзі на необхідність призначення керівництвом Вознесенського МБТІ більш досвідченого працівника в якості її куратора, то вони лише підтверджують правомірність її звільнення з підприємства у відповідності з зазначеними вище підставами.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити, а рішення Вознесенського
міськрайонного суду Миколаївської області від 13 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців з дня її проголошення в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом:
суддя апеляційного суду
Миколаївської області О.Я.Мурлигіна