Справа   №22ц-1981                                  Головуючий    першої   інстанції:    Щербіна   С.В

Категорія:39                                              Судця-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

УХВАЛА

Іменем України

14 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Слагородської Н.П.,

суддів:           Мурлигіної О.Я.,

Базовкіної Т.М., при секретарі судового засідання: Цвєтковій Ю.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1., представників відповідача - ОСОБА_2., третьої особи - ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою                    ОСОБА_1

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 серпня 2006 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства відкритого типу „Екватор", ОСОБА_4 про визнання наказу незаконним, визнання акту форми Н-5 частково недійсним, покладення обов'язку по складанню акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1, визнання непрацездатним,

встановила:

У січні 2006 р. ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства відкритого типу „Екватор", ОСОБА_4. про визнання наказу незаконним, визнання акту форми Н-5 частково недійсним, покладення обов'язку по складанню акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1, визнання непрацездатним.

Позивач вказував, що 19 січня 2004 р. під час виконання трудових обов'язків слюсаря по ремонту та налагоджуванню технологічного обладнання на АТВТ „Екватор" отримав виробничу травму з вини відповідача внаслідок порушення вимог техніки безпеки.

В медичному пункті підприємства та в травмопункті лікарні швидкої допомоги йому надали медичну допомогу, після чого за домовленістю з майстром до 23 січня 2004 р. він продовжував лікуватися без отримання листка тимчасової непрацездатності. Але з 26 січня 2004 р. стан здоров'я погіршився і він був вимушений продовжувати лікування та звернутися до адміністрації стосовно розслідування нещасного випадку та складання актів про нещасний випадок форм Н-1 і Н-5. 17 лютого 2004 р. було складено акт форми Н-5, але в акті безпідставно, на його думку, зроблено висновок про його вину у нещасному випадку, а також відмовлено у складанні акту форми Н-1. Крім того, наказом голови правління АТВТ № НОМЕР_1. було визнано таким, що втратив чинність акт форми Н-5.

Посилаючись на те, що такі дії відповідача були незаконні, а фактична втрата працездатності мала місце з 19 січня 2004 р. по 4 лютого 2004 p., позивач просив суд визнати протиправними наказ від 6 червня 2005 p., визнати незаконним пункти 1, 3 акту форми Н-5 та визнати його непрацездатним з 19 по 23 січня 2004 р. і зобов'язати відповідача скласти акт форми Н-1 та поставити на облік нещасний випадок, якій стався з ним 19 січня 2004 р.

В якості третьої особи до участі у справи було притягнуто відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Заводському районі м. Миколаєва.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 серпня 2006 р. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати, задовольнити його вимоги, а також стягнути з відповідача 500000 грн. матеріальної шкоди і 400000 грн. моральної, тому що вважає висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представників відповідача третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія судців дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Суд в межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів правильно встановив, що ОСОБА_1. з 23 листопада 2001 р. працював в АТВТ „Екватор" слюсарем - ремонтником шостого розряду.

19 січня 2004 р. під час виконання роботи з ручними ножицями для різання металу позивач отримав травму у вигляді рубленої рани голови, у зв'язку з чим йому було надано медичну допомогу в медичному пункті підприємства, а потім - в травматологічному пункті ЛШД. З 20 січня по 3 лютого 2004 р. він був відсутній на роботі, але листок тимчасової непрацездатності йому не видавався. З 26 січня 2004 р. по 4 лютого 2004 р. він проходив стаціонарне лікування у неврологічному відділенні міської лікарні № 3 з діагнозом дисциркуляторна енцефалопатія (склеротична, постравмотична з гіпертензивно-лікворним синдромом), який не пов'язаний з травмою, отриманою позивач 19 січня 2004 р. (а.с. 16, 17, 20, 21, 24-26, 29-30, 34,42, 50, 57).

За заявою позивача адміністрацією відповідача було створено комісію для розслідування нещасного випадку на виробництві, який стався 19 січня 2004 р. 17 лютого 2004 р. комісією складено акт форми Н-5, в якому зазначено про відсутність підстав для складання акту форми Н-1, оскільки нещасний випадок на призвів до втрати потерпілим працездатності більше одного робочого дня (а.с. 70-71).

Наказом голови правління АТВТ „Екватор" від 6 червня 2005 р. № НОМЕР_2 скасовано акт Н-5 від 17 лютого 2004 р. (а.с. 23).

З урахуванням наведених обставин та положень ст. 171 КЗпП України, п. 5 Положення "Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. № 1094, суд обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для складання акту форми Н-1 стосовно нещасного випадку на виробництві 19 січня 2004 p., тому що цей випадок не призвів до втрати ОСОБА_1 працездатності. За такого відсутні підстави для визнання незаконним й наказу відповідача від 6 червня 2006 р. № НОМЕР_2, оскільки даний нещасний випадок не підлягав розслідуванню. Щодо подальших змін в стані здоров'я позивача, то в справі достатньо доказів, котрі свідчать про відсутність зв'язку із травмою, отриманою 19 січня2004 р.

Також суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання позивача непрацездатним з 19 по 23 січня 2004 p., оскільки єдиним документом, що підтверджую тимчасову непрацездатність, є листок непрацездатності, виданий відповідним медичним закладом (Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом МОЗ № 455 від 13 вересня 2001 p.), тобто законом встановлений інший несудовий порядок встановлення непрацездатності.

Оскільки доводи апеляційної скарга не спростовують зазначені висновки, колегій не може взяти їх до уваги.

Вимоги позивача, викладені в апеляційній скарзі, про стягнення з відповідача 400000 моральної шкоди і 500000 грн. майнової є безпідставними, тому що не були заявлені в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила

Апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді:

Згідно з оригіналом

підпис підписи

Т.М. Базовкіна