Справа № 22а-660/ 2006 р. Головуючий у 1 -й інстанції Маржина Т.В.
Категорія 42 Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.
ПОСТАНОВА Іменем України
31 жовтня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М., Шолох З.Л., при секретарі Негрун І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу
за апеляційною скаргою військової частини (далі -в/ч)А 2183 на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 вересня 2006 року
за позовом
ОСОБА_1 до в/ч А 2183
про визнання дій неправомірними при нарахуванні надбавки за безперервну службу,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до в/ч А 2183 про визнання дій неправомірними при нарахуванні надбавки за безперервну службу, посилаючись на те, що в період проходження військової служби з 01 травня 2003 р. по 27 вересня 2005 р. відповідач безпідставно не в повному обсязі нараховував і виплачував йому вказану надбавку.
Позивач просив зобов'язати відповідача провести перерахунок надбавки за безперервну службу з урахуванням коефіцієнта інфляції: з 1 травня 2003 р. по 5 серпня 2004 р. у розмірі 50%, а з 5 серпня 2004 р. по 27 вересня 2005 р. у розмірі 70%.
В судовому засіданні позивач збільшив розмір позовних вимог, просив зобов'язати відповідача провести перерахунок допомоги на оздоровлення та премії.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
В апеляційній скарзі командир в/ч А 2183, посилаючись на невідповідність постанови суду нормам матеріального права, просить його скасувати і ухвалити нову постанову.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що право позивача на отримання грошового забезпечення порушено у зв'язку із виплатою відповідачем надбавки за безперервну військову службу в розмірах, менших від максимальних розмірів, встановлених Указом Президента України від 05 травня 2003 р. № 389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" (далі - Указ).
Між тим, з таким висновком не можна погодитись, оскільки він грунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що у відповідності до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду і ухвалення нової постанови.
Так, Указом надано право Міністру оборони України встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10, понад 10 років - до 30, понад 15 років - до 50, понад 20 років - до 70, понад 25 років - до 90 відсотків. Міністру також надано право визначати порядок і умови виплати зазначених надбавок за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
Отже Міністр оборони України має право встановлювати військовослужбовцям залежно від стажу служби вказану надбавку в межах встановлених граничних розмірів в залежності від асигнувань, які передбачаються Законами України про Державний бюджет на відповідний рік на утримання Збройних Сил України.
На виконання Указу Міністром оборони України був виданий Наказ від 26 травня 2003 р. № 149, яким була затверджена Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу та зазначено, що розміри цієї надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу з 1992 р. по
27 вересня 2005 р. у в/ч А 2183. Станом на 01 травня 2003 р. стаж безперервної
військової служби його складав понад 15 років, а з 5 серпня 2004 р. - понад 20 років.
Позивачу щомісячно призначалася встановлена Указом надбавка за безперервну
військову службу. При цьому за листопад і грудень 2003 р., вересень-грудень 2004 р. -
у розмірі 50%, за березень-серпень 2005 р. - у розмірі 65 %, а за інші місяці - в
менших розмірах (а.с.34) відповідно до розпоряджень Міністра оборони України,
наданих ним в межах своїх повноважень (а.с.35-37).
Виходячи з наведеного, надбавка за безперервну військову службу нараховувалася позивачу в розмірах, встановлених Міністром оборони України у відповідності до положень Указу.
Позивачу у 2003-2005 роках виплачувалась премія та грошова допомога на оздоровлення виходячи з розміру нарахованого місячного грошового забезпечення в повному обсязі, що позивач не оспорював в судовому засіданні (а.с.49).
Тому підстав для нарахування позивачу надбавки за безперервну військову службу, виходячи з встановлених Указом максимальних її розмірів, а відповідно до цього і перерахунку премії та грошової допомоги на оздоровлення немає, а стверджування ОСОБА_1 про неправомірність дій відповідача є помилковим.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими і не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 195, 202, 207 КАС України, колегія судців
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу військової частини А 2183 задовольнити.
Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 вересня 2006 року скасувати ухвалити нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А 2183 про визнання дій неправомірними при нарахуванні надбавки за безперервну службу відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом одного місяця може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.