Судове рішення #272933
Справа 22а-541/06

Справа 22а-541/06                                                                       Суддя першої інстанції: Алєйніков В.О.

Категорія 36                                                          Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого                                                                                 Козаченка В.І.,

судців:                                                                             Кутової Т.З., Галущенка О.І.

при секретарі судового засідання Варміш О.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою

представника управління міністерства внутрішніх справ України в Микола­ївській області (далі - УМВС Миколаївської області)

на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2006 року, ух­валену за позовом ОСОБА_3 до УМВС Миколаївської області про визнання неправомірними   дій щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років,

встановила:

28 березня 2006 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому зазначав, що проходив службу в органах МВС з 11 березня 1983 року по 15 листопада 1993 року. З урахуванням строкової служби в Збройних Силах СРСР з 10 травня 1974 року по 03 травня 1976 року, його строк служби складає 12 років 7 місяців 27 днів при загальному трудовому стажі   33 років.

Однак відповідач відмовив йому в призначенні пенсії за вислугу років в відповідності до п. б) ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядо­вого і начальницького складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року (з наступними змінами та доповненнями, тепер Закон України "Про пенсійне за­безпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб) (далі - Закон).

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач просив задовольнити його по­зов.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2006 року позов ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник УМВС Миколаївської області, посилаючись на пору­шення місцевим судом норм матеріального права, просив постанову суду скасувати і ухва­лити нову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія су­ддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Так, відповідно до вимог п. б) статей 12 і 13 Закону, в редакції від 4 липня 2002 року, право на пенсію за вислугу років, з урахуванням загального трудового стажу мають особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби незалежно від віку, підстав і часу звільнення (крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених зі служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з вико­ристанням свого посадового становища, або вчинення корупційного діяння), але які на час звернення за пенсією досягли 45-річного віку і мають загальний трудовий стаж 25 років і бі­льше, з яких не менше 12 років 6 місяців становить служба в органах внутрішніх справ.

 

 

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, 1955 року народження, проходив службу в органах внутрішніх справ України з 11 березня 1983 року по 15 листопада 1993 ро­ку. Його загальний трудовий стаж складає 33 років, із них 12 років 7 місяців 27 днів - служ­ба в органах внутрішніх справ з урахуванням строкової служби в армії.

З листа відповідача від 23 лютого 2006 року вбачається, що в призначенні пенсії пози­вачу відмовлено в зв'язку з тим, що на момент звільнення зі служби він не досяг 45 років та не мав 25 років загального трудового стажу.

Між тим, зазначені вище положення Закону не вказують, як на умову призначення пе­нсії за вислугу років, досягнення особою на момент звільнення 45 років та наявність не мен­ше 25 років загального трудового стажу.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відпові­дач неправомірно відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугу років. Тому правильно зобов'язав останнього поновити порушене право ОСОБА_3 шляхом призначення йому пенсії за вислугу років.

Доводи апелянта про те, що пенсія за вислугу років може бути призначена лише за умови наявності на момент звільнення служби загального трудового стажу не менше 25 ро­ків та досягнення 45-річного віку помилкові, оскільки зміст вищезазначених норм Закону не передбачає одночасної наявності таких умов. Більше того, вказаним Законом визначено, що право на таку пенсію виникає незалежно від часу звільнення.

Не підлягають задоволенню і посилання відповідача на те, що при вирішенні питання про призначення пенсії позивачу слід застосовувати положення п. б) ст. 12 Закону із зміна­ми, внесеними Законом України від 4 квітня 2006 року №3591-1У, так як для врегулювання спірних правовідносин застосуванню підлягають норми, які діяли на момент їх виникнення.

Оскільки постанова районного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, то підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу представника УМВС України в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2006 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосеред­ньо до Вищого адміністративного суду України на протязі одного місяця з дня її проголо­шення.

 

2.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація