Справа №22-ц-1676/06                                                                 Суддя першої інстанції Варикаша ОД

Категорія 54                                                       Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляцій­ного суду Миколаївської області в складі:

головуючого                                                             Козаченка В.І.,

суддів:                                                          Кутової Т.З., Галущенка О.І.

при секретарі судового засідання Варміш О.С.,

за участю: позивачки ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, представника відповідачки ОСОБА_3 та представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2006 року позивачка звернулась до суду з указаним позовом, в якому проси­ла встановити факт батьківства ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо її сина, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 народжен­ня, та зобов'язати відділ РАЦС м. Первомайська Первомайського управління юстиції вне­сти зміни в актовий запис від 22 січня 1990 року про народження ОСОБА_7, за­значивши покійного його батьком.

При цьому позивачка вказувала на те, що з лютого 1989 року вона проживала з по­кійним однією сім'єю, без реєстрації шлюбу, до дня народження сина ОСОБА_7, мали спіль­ний сімейний бюджет. В квітні 1989 року вона стала на облік по вагітності в Первомайсь-ку жіночу консультацію, повідомивши про це ОСОБА_6, який прийняв таку звіст­ку з радістю. Розповів про таку новину знайомим, не заперечуючи свого батьківства від­носно майбутньої дитини. Він же забирав її з пологового буднику та повідомив знайомих, що у нього народився син. В наступному покійний постійно піклувався про ОСОБА_7 як про свого сина.

Позивачка також зазначала, що встановлення факту батьківства, їй необхідно для призначення пенсії сину по втраті годувальника.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду від 12 липня 2006 року позовні ви­моги ОСОБА_1 повністю задоволені.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясуван­ня місцевим судом обставин справи та неправильну оцінку наявних у справі доказів, про­сила рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін та дослідивши надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції в межах заявлених позовних вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказами, які надали сторони, і дійшов правильно­го висновку, що, відповідно до ст. 130 СК України, в разі смерті чоловіка, який не перебу­вав у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду при наявності доказів, які достовірно підтверджують визнання ним свого батьківства.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка народила сина ОСОБА_7, в актовому записі про народження якого батьком вказала Марка Михайловича (а.с.57).

Відповідачка ОСОБА_7, мати покійного, позов ОСОБА_1 визнала повніс­тю і підтвердила, що ОСОБА_6 визнавав  ОСОБА_7 своїм сином, як до його народження так і після. Забирав породіллю з сином з пологового будинку, постійно піклувався про нього, неодноразово приходив з сином до неї в гості. В зв'язку з чим, вона вважає ОСОБА_7 своїм онуком і тому 18 березня 2006 року заповіла йому своє майно.

До того ж, Первомайська гімназія надала довідки про те, що в класних журналах за 1999-2001 роки батьком  ОСОБА_7 записаний ОСОБА_6 (а.с. 57).

Крім того, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13(знайомі та сусіди позивачки, вихователь і класний керівник ОСОБА_7) підтвердили під присягою, що покійний ОСОБА_6 визнавав своє батьківство щодо  ОСОБА_7, як до його народження, так і після. Забирав його з пологового будинку разом з позивачкою. Піклувався про нього, як під час відвідування ОСОБА_7 дошкільного закладу, так і школи, а також відвідував батьківські збори як батько сина позивачки (а.с. 104-106,111).

Таким чином, місцевий суд, вірно встановивши обставини справи, прийняв обгрун­товане рішення про задоволення позову.

Покази, допитаних за клопотанням відповідачки ОСОБА_2 свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, не спросту­вали зазначених доказів, а тому не можуть бути підставою для відмови в позові.

Оскільки рішення районного суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 313-315 ЦПК України року, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Первомай-ського районного суду від 12 липня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.