Справа 22ц-1898/2006 р.                    Головуючий по 1-й інстанції: Андрощук В.В.

Категорія 40                                     Доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2     листопада 2006 року судова колегія судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів Колосовського С.Ю., Кутової Т.З.,

при секретарі судового засідання Варміш О.С., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

ВАТ «Суднобудівна верф «Меридіан» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 липня 2006 p., ухвалене за позовом ОСОБА_1до ВАТ «Суднобудівна верф «Меридіан» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановила:

В травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Суднобудівна верф «Меридіан» (далі - товариство) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач зазначав, що з 1987 року працював у товаристві в якості електрозварювальника металевих суден. Наказом керівника товариства від 10 травня 2006 року його було звільнено з роботи за систематичне порушення трудової та виробничої дисципліни.

Звільнення вважає незаконним, оскільки, на його думку, воно проведено відповідачем з порушенням вимог ст.ст. 43, 149 КЗпП.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 липня 2006 р. позовні вимоги  ОСОБА_1 задоволено.

Постановлено    поновити           ОСОБА_1                        на    роботі           на    посаді

електрозварювальника ВАТ "Суднобудівна верф "Меридіан" та стягнуто на його користь з відповідача 7040 грн. грн. 52 коп. без обов'язкових відрахувань середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

3 відповідача на користь держави стягнуто 51 грн. державного мита.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані дійсні обставини справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

На підставі п.З ст. 40 КЗпП трудовий договір може бути розірваний власником підприємства (установи, організації) або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо

раніше до цього працівника застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення  або громадського впливу у встановленому для цього порядку.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 1987 року працював електрозварювальником в товаристві.

Судом встановлено, що 3 травня і 4 травня 2006 р. позивач не приступив до роботи, в зв'язку з порушенням відповідачем суттєвих умов праці, в тому числі і несвоєчасною виплатою заробітної плати.

Факт порушення трудових прав працівників товариства, в т.ч. і позивача, підтверджується протоколом засідання профспілкового комітету від 5 травня 2006 p., доповідною запискою начальника цеху, актом перевірки Територіальної державної інспекції праці у Миколаївській області ІНФОРМАЦІЯ_1, приписом цієї установи ІНФОРМАЦІЯ_2.

Судом також встановлено, що згідно листа во. директора товариства від 4 травня 2006 р. дане підприємство було відключено від електропостачання, що перешкоджало позивачу виконувати трудові обов'язки.

Крім цього, попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи профспілковий комітет із зазначених підстав також не надав.

Вирішуючи даний спір, суд в межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів прийшов до правильного висновку, що оскільки невиконання позивачем 4 травня 2006 р. трудових обов'язків мало місце з поважних причин, попередньої згоди на його звільнення профспілковий комітет не дав, то у відповідача не було підстав для розірвання з ним трудового договору на підставі п.З ст. 40 КЗпП.

Оскільки звільнення ОСОБА_1 за наведених обставин було незаконним, то суд першої інстанції правильно поновив його на роботі і в відповідності до ст. 235 КЗпП стягнув на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, так як не спростовують висновків суду.

За такого колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ВАТ «Суднобудівна верф» «Меридіан» відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25   липня  2006 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня її проголошення.