Справа № 2609/24802/12
2-6604/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2013 р. м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого: судді Агафонова С.А.,
при секретарі судового засідання Наконечній Т.В.,
за участі: представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право на користування квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: ВСП "Батиївський" КП "Дирекції з управління та обслуговування житлового фонду" про усунення перешкод у користуванні приміщенням та встановлення порядку користування ним, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи його тим, що він проживає в АДРЕСА_1. Дана квартира була надана йому та членам його сім'ї виконавчим комітетом Київської районної Ради згідно ордеру №16072 від 20 січня 1975 року.
Згідно довідки наданої ВСП «Батиївський»структурним підрозділом КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»№10210 від 10.10.2012 р. на даній житловій площі зареєстровані четверо осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_4.
Позивач стверджує, що починаючи з 2002 року ОСОБА_4 не проживає за вказаною адресою, а всі обов'язки щодо сплати за житлово-комунальні послуги виконуються ним особисто.
Виходячи з цього, позивач просив суд визнати ОСОБА_4, такою, що втратила право на користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_4 зареєстровану в АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі. Позивач вказав, що, насправді, відповідач не проживає в спірному приміщенні не з 2002 р., а з 1983 р.
Відповідач та представник відповідача позов заперечували, подали зустрічний позов, який мотивували тим, що вона проживає та зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 1975 року згідно ордера № 16072. В 1991 році за письмовою згодою відповідача за вказаною адресою була зареєстрована дружина її брата ОСОБА_5.
На даний час разом з відповідачем за вказаною адресою проживають та зареєстровані її брат ОСОБА_3, його дружина та його дочка.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) стверджує, що до певного часу в неї була можливість користуватись зазначеним житловим приміщенням, але після того, як позивач без її згоди, встановив додаткові вхідні двері до квартири, вона залишилась без ключа, а отже, без можливості вільного доступу до помешкання.
На вимогу відповідача надати їй ключ від вхідних дверей, позивач, відповів, що вона може приходити до помешкання лише тоді, коли він є вдома, але надати ключі він категорично відмовився.
Далі відповідач зазначає, що в результаті описаних незаконних дій позивача, вона позбавлена можливості вільно потрапляти до власного помешкання, що порушує її, передбачені законом права на вільне користування житлом.
Виходячи з цього, відповідач (позивач за зустрічним позовом) просила суд, зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4 щодо користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1., зобов'язати ОСОБА_3 надати ОСОБА_4 ключ від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1, встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та виділити в користування ОСОБА_4 кімнату площею 17,6 кв.м. (на плані цифра 4), Відповідачу та членам його сімї - інші 3 кімнати (на плані - 5, 8, 9). Підсобні приміщення, коридор, туалет, кухню, ванну кімнату, залишити у загальному користуванні, зобов'язати ВСП «Батиївський»укласти з ОСОБА_4 окремий договір найму житлового приміщення і відкрити на її ім'я окремий рахунок на кімнату площею 17,6 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 та зобов'язати ВСП «Батиївський»укласти з ОСОБА_3 окремий договір найму житлового приміщення і відкрити на його ім'я окремий рахунок на 3 кімнати площею 11,9 кв.м., 12,0 кв.м. та 9,3 кв.м.. в квартирі АДРЕСА_1.
В судовому засіданні, відповідач (позивач за зустрічним позовом) та її представник позовні вимоги зменшили, та просили суд зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4 щодо користування жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 та встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 за яким виділити в користування ОСОБА_4 кімнату площею 17,6 кв.м. (на плані цифра 4), ОСОБА_3 та членам його сім'ї. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - інші три кімнати площею 9,3 кв.м., 12,0 кв.м. та 11,9 кв.м. (на плані цифри 5,8 та 9 відповідно); підсобні приміщенням тому числі: коридор, туалет, кухню, ванну кімнату, комору залишити у загальному користуванні.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) та її представник змінений зустрічний позов підтримали, просили задовольнити, у первісному позові просили відмовити.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) та його представник зустрічний позов не визнали, просили відмовити в задоволенні.
Представник третьої особи ВСП "Батиївське" вказала, що за їх даними відповідач зареєстрована та проживає в спірній квартирі, документів про її відсутність немає, жодних заяв з цього приводу не надходило.
Представник третьої особи Солом'янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві в судове засідання не з'явився, надіслав поштою суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.
Сторони не заперечують проти продовження розгляду справи за його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази відповідно до вимог Закону, прийшов до висновків, які мотивує наступним чином.
В судовому засіданні встановлено і не заперечується сторонами, що і позивач і відповідач заселилися у спірну квартиру на підставі ордеру на житлове приміщення № 16072 від 13.02.1975 року (а.с.3).
З тих пір проживали в даній квартирі разом однією сім'єю.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Житлового кодексу Україні, ордер є підставою для вселення в надане житлове приміщення.
Сторони та їх представники не заперечують правомірності вселення відповідача в спірне житлове приміщення.
Як випливає із матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач зареєстрована у спільній квартирі (а.с. 4, 39, 64).
Позивач стверджує, що відповідач виселилася із квартири в 1983 році в зв'язку з тим, що вийшла заміж. З того часу в квартирі не проживає, оплату рахунків за комунальні послуги не здійснює.
Той факт, що відповідач не проживає в спірній квартирі, позивач підтверджує актом від 15 вересня 2012 р., що складений ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, підписи яких засвідчені майстром т/д ОСОБА_10 (а.с. 5)
Двоє з них -ОСОБА_7 та ОСОБА_11 були допитані в суді в якості свідків. Дані свідки вказали, що вони товаришують з позивачем, часто з ним спілкуються та заходять до нього в квартиру. Ці свідки вказали, що під час їх візитів, вони в квартирі відповідача не бачили, бачили тільки позивача, його дружину та доньку.
Суд скептично ставиться до показів даних свідків та інформації, зазначеній ними у вказаному акті, оскільки, як вже вказувалося, ці двоє свідків (підписантів) є приятелями позивача, а майстер т/д ОСОБА_10, як з'ясувалася в судовому засіданні, достовірність інформації не перевірила та засвідчила підписи, не перевіривши документи мешканців, вказаних в акті. Цей факт підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 07 грудня 2012 р.
Свідок ОСОБА_12, який є другом позивача, вказав, що буває вдома у позивача з 1983 року, раніше зустрічалися часто, тепер один раз на тиждень. Відповідача він останній раз бачив років 5 назад, в спірній квартирі її на бачив.
На запитання відповідачки про те, чи бачив він її, наприклад, в спірній квартирі під час святкування в тому ж 1983 році дня народження дитини, де він також був присутній, він вказав, що не може згадати.
Така вибіркова пам'ять свідка, який точно пам'ятає дату, з якої за твердженнями позивача, відповідач не проживає в спірному житлі, однак не пам'ятає визначної події, яка сталася в цьому ж році -святкування першого дня народження дитини відповідача, на думку суду, свідчить про намагання свідка допомогти позивачеві, що є його другом, шляхом приховання від суду деяких фактів, що б могли спростувати твердження позивача. Виходячи з цього, суд не довіряє показам даного свідка в цій частині.
Однак, даний свідок вказав, що в спірній квартирі, в одній із кімнат знаходяться меблі відповідача. Даний факт не заперечується ніким із осіб, що беруть участь у справі.
Про наявність меблів та інших речей відповідача в квартирі зазначав також і сам позивач.
Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 також вказали, що відповідач в квартирі не проживає. Свідок ОСОБА_13 вказала, що в квартирі є кімната відповідача, однак вона не жила.
Дані покази свідків в одній частині (що з 1983 року позивач не жила в квартирі) заперечуються показами інших свідків, матеріалами справи та поясненнями сторін, а в іншій частині підтверджуються показами відповідача, яка також зазначає, що останні п'ять років вона не має доступу до спірної квартири.
Так, свідок ОСОБА_15, що є подругою відповідача, вказала, що вони разом з відповідачем неодноразово намагалися зайти в спірну квартиру. Просили позивача надати відповідачу ключі від дверей, але той відмовляв. Раніше, позивач надавав доступ до квартири, а з 2007 року, позивач встановив металеві двері і вже 5 років, як не пускає в квартиру відповідача
Свідок вказала, що відповідач бажає отримати ключі від спірної квартири, зробити ремонт в своїй кімнаті та проживати там. Крім того, свідок повідомила суду, що між позивачем та відповідачем була встановлена домовленість про те, що позивач надасть відповідачу ключі в липні 2012 р., однак в вересні 2012 р. він сказав, що не дасть.
Даний факт підтвердила в судовому засіданні і сама відповідач, яка також вказала, що ключів у неї немає. Раніше вона потрапляла до своєї кімнати тільки в присутності позивача, а тепер, після встановлення металевих дверей, позивач її взагалі не пускає до спірного приміщення.
Даний факт також підтверджується актами, що складені 24 листопада 2012 року та 26 листопада 2012 р. (а.с.34,35).
Як встановлено в судовому засіданні, позивач перешкоджає відповідачу у користуванні спільним житлом, з приводу чого відповідач неодноразово зверталася до правоохоронних органів із відповідними заявами, що підтверджується довідкою Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві від 30.11.12 р. (а.с.31) та копіями скарг до Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві та КП "Батиївське" від 21 листопада 2012 р. (а.с. 32, 33).
Таким чином, суд вважає, що позивач перешкоджає відповідачу у користуванні належним їй на підставі ордеру приміщенням незаконно. На момент розгляду справи в суді порушення прав відповідача з боку позивача продовжуються, доступ до приміщення не наданий.
В судовому засіданні позивач пояснив, що він не бажає передавати ключ від спільної квартири відповідачу, будь-які інші можливості доступу до житла з боку відповідача заперечує. На запитання суду про причини таких своїх дій, позивач не відповів.
Згідно ст. 1 ЖК України, громадяни Української РСР мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.
Відповідно до ордеру на житлове приміщення № 16072, наймачем даного житлового приміщення являлася ОСОБА_17, яка була матір'ю сторін по справі, і на даний момент вже померла. Як пояснили сторони, із членів сім'ї наймача, що внесені в ордер, в живих залишилися тільки позивач і відповідач.
Відповідно до ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.
Відповідно до ч. 3 ст. 64 ЖК України, якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Суд не погоджується із думкою позивача та його представника про те, що якщо відповідач проживає за іншою адресою із своїм чоловіком, то це виключає можливість її проживання в спірній квартирі.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч. 6 ст. 29 Цивільного кодексу України, фізична особа може мати кілька місць проживання.
Суд не бере до уваги, в якості доказу про те, що відповідач проживає в спірній квартирі, довідку ВСП "Батиївський" від 04.12.2012 р. (а.с. 64), оскільки допитаний в якості свідка начальник ОСОБА_18, суд пояснив, що вона видавалася без відповідної перевірки житла. Однак, суд враховує покази даного свідка про те, що заяв про зміну місця проживання або тимчасову відсутність в спірному житлі від відповідача не надходило. Це підтверджується також і відповіддю КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської РДП на ім'я адвоката ОСОБА_1 (а.с. 97-98).
Відповідач зареєстрована в спірному житлі відповідно до вимог Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного
демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Оскільки відповідач не зверталася до будь-яких організацій та органів з приводу зміни місця проживання, зняття з реєстрації, відмови від комунальних послуг та не вчинювала будь-яких інших дій , що свідчили б про зміну місця проживання, суд не вбачає намірів відповідача бути тимчасово чи постійно відсутньою в спірному приміщенні.
Факт проживання відповідача в квартирі АДРЕСА_1, підтверджується також довідкою з Поліклініки № 2 Солом'янського району № 901 від 12.12.2012 р., наданою суду на підставі запиту, в якій вказана зазначена адреса, як адреса проживання ОСОБА_4 (а.с.67). В ході судового засідання, сумнівів стосовно інформації, що міститься в довідці, ніким із присутніх, висловлено не було.
Відповідач також періодично сплачує комунальні послуги, так, в матеріалах справи містяться копії оплачених рахунків за вересень, листопад та жовтень 2012 р. (а.с.69,70).
Як встановлено в судовому засіданні, в спірній квартирі знаходяться речі відповідача, до моменту зміни дверей, вона потрапляла до спірної квартири з дозволу позивача, а з 2007 року (після заміни дверей) вона позбавлена цієї можливості, хоча має бажання і надалі проживати в ній.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач не є тимчасово відсутньою особою, постійно намагається користуватися належним їй житловим приміщенням, то підстав для застосування норм ст.ст. 71,72 ЖК України у суду немає, а тому суд не вбачає підстав для визнання відповідача такою, що втратила право на користування належним їй відповідно до ордеру житловим приміщенням. Виходячи з цього, первісний позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Зустрічний позов в частині усунення перешкод у користуванні відповідачем спірним житловим приміщенням підлягає задоволенню з зазначених вище причин незаконності дій позивача, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.
Суд не може задовольнити вимоги первісного позову стосовно зобов'язання Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві, оскільки юридична особа з такою назвою не заявлена в якості відповідача.
Також суд не може задовольнити і вимоги зустрічного позову стосовно встановлення порядку користування спірною квартирою, оскільки крім обґрунтування необхідності встановлення запропонованого порядку, відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував можливість та необхідність визначення саме такого порядку, як пропонує відповідач (позивач за зустрічним позовом). Позивач щодо встановлення будь-якого порядку користування спірним приміщенням заперечує.
Крім того, виділення в користування ОСОБА_4 жилої кімнати площею 17,6 кв.м., а ОСОБА_3 та членам його сім'ї: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - інші три жилі кімнати площею 9,3 кв.м., 12,0 кв.м. та 11,9 кв.м., як того просить відповідач, порушило б житлові права останніх, оскільки відповідно до ст. 47 ЖК України, норма жилої площі становить 13,65 квадратного метра на особу. Необхідність виділення відповідачу більшої площі, ніж це передбачено Законом, за рахунок зменшення жилої площі для інших мешканців в судовому засіданні не доведена.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Виходячи із зазначеного та керуючись ст.ст. 1, 47, 58, 64, 71, 72 Житлового кодексу України, ст. 29 Цивільного кодексу України, ст.ст. ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 209, 213-215, 294, 296 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В первісному позові відмовити повністю.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4 щодо користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
В задоволенні решти позовних вимог зустрічного позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 (і.п.н. суду не відомий) на користь ОСОБА_4 (і.п.н. суду не відомий) - 56,70 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення в повному обсязі виготовлене 18 січня 2013 р.
Суддя С.А.Агафонов