Головуючий у 1 інстанції - Яковлев Д.О.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року справа №2а/1270/7697/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Яманко В. Г., суддів Васильєвої І. А., Казначеєва Е. Г., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України м. Стаханові на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року у справі № 2а/1270/7697/2012 (суддя Яковлев Д. О.) за позовом ОСОБА_2 до: 1) Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові, 2) Управління державної казначейської служби України у м. Стаханові, третя особа - Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при придбанні автомобіля, -

ВСТАНОВИВ:

2 жовтня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, уточненим 22 жовтня 2012 року (арк. спр. 3-5, 27-29), до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові (далі - УПФУ), Управління державної казначейської служби України в м. Стаханові про: 1) визнання незаконною бездіяльності УПФУ щодо неповернення сплаченого збору у розмірі 15943,55 грн.; 2) стягнення з Державного бюджету України збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого у зв'язку з придбанням автомобілю, у розмірі 15943 грн. 55 коп.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року (арк. спр. 80-82) адміністративний позов ОСОБА_2 був задоволений. Визнана незаконною бездіяльність УПФУ щодо неповернення ОСОБА_2 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 15943 грн. 55 коп. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі-продажу автомобіля в розмірі 15943 грн. 55 коп.

УПФУ не погодилося з прийнятим судовим рішенням, подало апеляційну скаргу (арк. спр. 90), в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову в позові.

Сторони про дату, час та місце судового розгляду судом були повідомлені, представників до суду не направили.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення встановила наступне.

ОСОБА_2 10 жовтня 2011 року згідно договору купівлі-продажу № 375 (арк. спр. 58-64) придбала автомобіль Lexus RX 350 LUXURY, 2011 року випуску, за 663722 грн., у тому числі ПДВ, який їй було передано 7 листопада 2011 року за актом та видатковою накладною (арк. спр. 65-66).

Відповідно до вимог пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року N 1740 (далі - Порядок), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.

За пунктом 13 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених пунктом 12 цього Порядку, сплачується у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.

При реєстрації автомобіля в відділі Державної автомобільної інспекції (свідоцтво про реєстрацію від 20 березня 2012 року - арк. спр. 11) позивачем був сплачений за вимогою співробітників ДАІ, з огляду на приписи вищенаведених пунктів 12, 13 Порядку, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 15943 грн. 55 коп. (3 % вартості автомобіля), що підтверджено квитанцією № 0052580 від 30 листопада 2011 року (арк. спр. 7).

При цьому, співробітники ДАІ діяли на підставі пункту 14 Порядку, за яким органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору та на підставі пункту 3.4 розділу 3 Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобі, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 квітня 2002 року N 335, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 2002 р. за N 472/6760 (далі - Інструкція).

Стосовно положень наведеної Інструкції колегія суддів зазначає, що згідно з висновком Міністерства юстиції України від 14 лютого 2006 року N 2/60 рішення про державну реєстрацію Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України було скасовано та 2 березня 2006 року зазначена Інструкція виключена з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

З питання застосування у спірних правовідносинах Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року N 1740 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року N 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Пунктом 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР, в редакції станом на час спірних правовідносин, визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, серед яких юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Натомість, відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій.

Зазначена суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, виходячи з вимог частини 4 статті 9 КАС України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9, свідчить про те, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає пункт 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла на час придбання автомобіля), за яким покупці автомобілів не повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % від вартості автомобіля.

Закон України «Про внесення змін до статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 7 червня 2012 року № 4911-VI, яким пункт 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» був викладений в новій редакції: «підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в підрозділах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до закону". Вказаний Закон № 4911-VI набув чинності з 28 червня 2012 року.

Правовідносини зі сплати 30 листопада 2011 року позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з придбанням автомобілю, не підпадають під дію нового закону, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

20 серпня 2012 року позивач звернувся з заявою до УПФУ в м. Стаханові (арк. спр. 8) з проханням повернути сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в чому позивачу листом УПФУ № 12869/03-2-08 від 22 серпня 2012 року (арк. спр. 9-10) було відмовлено.

Згідно пункту 16 Порядку, сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування позивачем за наявною в справі квитанцією № 0052580 (арк. спр. 7) була сплачена та зарахована 30 листопада 2011 року на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджено відомостями Управління державної казначейської служби України у м. Стаханові від 20 листопада 2012 року (арк. спр. 83). Таким чином, сплачений позивачем збір, з огляду на наведені в даному судовому рішенні норми закону, підлягає поверненню з бюджету виключно за судовим рішенням, а не за рішенням чи листом УПФУ.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України № 2542-ІІІ від 21 червня 2011 року головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, - органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників.

Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. N 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. N 5-5), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за N 442/6730, не передбачає завдань, функцій, повноважень або прав управлінь Пенсійного фонду України в районах, до яких відноситься перший відповідач, здійснювати розпорядження коштами Державного бюджету України шляхом самостійного повернення коштів Державного бюджету за звернення фізичних осіб, які сплатили збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, при придбанні автомобілю.

Таким чином, позов ОСОБА_2 в частині визнання незаконною бездіяльності УПФУ в поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне задоволенню не підлягає, з урахуванням повноважень УПФУ та того, що бездіяльність - це не вчинення будь яких дій, а УПФУ направило на звернення позивача лист, який не є рішенням суб'єкту владних повноважень та не потребує окремого визнання його або викладеної в ньому відмови УПФУ в поверненні збору незаконним, оскільки носить виключно інформаційний характер.

З огляду на наведені в даному судовому рішенні приписи законодавчих актів, позов ОСОБА_2 задовольняється в частині вимог про стягнення з Державного бюджету України на її користь суми сплаченого за квитанцією № 0052580 від 30 листопада 2011 року збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з придбанням 10 жовтня 2011 року автомобілю, у розмірі 15943,55 грн. з відмовою в задоволенні інших позовних вимог. Таким чином, апеляційна скарга УПФУ підлягає частковому задоволенню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягненням судового збору на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 94, 195, 197, 202, 205, 207, 211, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року скасувати.

Задовольнити частково уточнені 22 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові, Управління державної казначейської служби України в м. Стаханові про: 1) визнання незаконною бездіяльності УПФУ щодо неповернення сплаченого збору у розмірі 15943,55 грн.; 2) стягнення з Державного бюджету України збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого у зв'язку з придбанням автомобілю, у розмірі 15943 грн. 55 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 суму сплаченого за квитанцією № 0052580 від 30 листопада 2011 року збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з придбанням 10 жовтня 2011 року автомобілю, у розмірі 15943 грн. 55 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 79 грн. 75 коп. пропорційно задоволеним вимогам.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді І.А.Васильєва

Е.Г.Казначеєв