Справа № 22-а-688/06 Суддя першої інстанції Мартинов 0.0.
Категорія 39 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючої: Буренкової К.О.,
суддів: Колосовського СЮ, Козаченка В.І.,
при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В., без участі сторін, розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу
за апеляційною скаргою представника військової частини А 2183 (далі - в/ч А2183)
на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 вересня 2006 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2183 про визнання дій військової частини неправомірними і покладення обов'язку провести перерахунок виплати грошового забезпечення,
ВСТАНОВИЛА:
08 серпня 2006 року позивачка звернулась до суду з указаним позовом, в якому зазначала, що з 27 жовтня 1997 року по 18 січня 2006 року перебувала на військовій службі в в/ч А2183 та, відповідно до Указу Президента України від 5 травня 2003 року, має право на надбавку до грошового забезпечення за безперервну службу у розмірі 50% від грошового забезпечення.
Проте, починаючи з травня 2003 року, вказана надбавка нараховувалась та виплачувалась не у повному обсязі, а тому не донараховувались премія й щорічна допомога на оздоровлення.
Посилаючись на наведені обставини позивачка просила визнати такі дії військової частини неправомірними й зобов'язати останню провести перерахунок виплати надбавки за безперервну військову службу, а також премії й грошової допомоги на оздоровлення, відповідно до перерахунку зазначеної надбавки.
Постановою місцевого Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений у повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням, представник військової частини А2183 його оскаржив, просив його скасувати й постановити нову постанову, якою у позові відмовити, оскільки висновки суду суперечать положенням нормативно-правових актів, які регулюють виплату зазначеної надбавки.
Вислухавши суддю - доповідача та дослідивши надані докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, місцевий суд вважав, що право позивачки на отримання грошового забезпечення порушено у зв'язку із виплатою надбавки за безперервну службу в розмірах, менших від граничних розмірів, встановлених Указом Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" від 5 травня 2003 року (надалі - Указ).
Однак, з таким висновком погодитись не можна, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що у відповідності до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду і ухвалення нової постанови.
Так, названим Указом, Міністру оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних-Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати в службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10, понад 10 років - до 30, понад 15 років - до 50, понад 20 років - до 70, понад 25 років - до 90 відсотків. Міністру також надано право визначати порядок і умови виплати зазначених надбавок за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
З аналізу зазначених положень випливає висновок про те, що Міністр оборони України встановлює вказану надбавку в межах, встановлених граничних розмірів, та в залежності від асигнувань, які передбачаються на утримання Збройних Сил України Законами України про Державний бюджет на відповідний рік.
На виконання Указу, Міністр оборони України у межах своїх повноважень видав наказ від 26 травня 2003 р. № 149, яким затвердив Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу, де зазначив, що розміри цієї надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра.
Судом встановлено, що за час проходження позивачкою військову службу у відповідача їй щомісячно призначалася встановлена Указом надбавка за безперервну військову службу але не в граничних, а в менших розмірах, відповідно до розпоряджень Міністра оборони України, виданих ним в межах його повноважень.
Виходячи з наведеного, надбавка за безперервну військову службу нараховувалася позивачці в розмірах, встановлених Міністром оборони України у відповідності до положень Указу.
В зв'язку з чим, підстави для нарахування ОСОБА_1 надбавки за безперервну військову службу, виходячи з встановлених Указом граничних її розмірів, та збільшеної премії та грошової допомоги на оздоровлення, відсутні, а твердження позивачки про наявність у відповідача такого обов'язку є помилковим.
За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку, що оскаржену постанову районного суду не можна визнати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову позивачці в задоволенні позову.
Керуючись статтями 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів ,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу військової частини А2183 задовольнити.
Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 вересня 2006 року скасувати і ухвалити нову, якою відмовити ОСОБА_1 у позові до військової частини А 2183 про визнання дій військової частини неправомірними й покладення обов'язку провести перерахунок виплати надбавки за безперервну військову службу, премії й грошової допомоги на оздоровлення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.