8.1.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 січня 2013 року Справа № 2а/1270/9868/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Гончарової І.А.,

за участю секретаря: Рязанської Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №8» про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках на суму податкового боргу в розмірі 55997 грн. 89 коп.,

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби, у якому позивач послався на таке. КП «Житлово-експлуатаційна контора №8» зареєстровано Виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 10.07.2004 р. за №13871020000000002 та з 27.07.2004 р. перебуває на податковому обліку в Краснодонській ОДПІ Луганської області ДПС. Станом на 12.10.2012 р. підприємство має заборгованість перед бюджетом у розмірі 55 997,89 грн. по наступним платежам: податок на додану вартість у розмірі 48 931,89 грн., податок на прибуток - 182,12 грн., земельний податок - 6351,50 грн., комунальний податок - 530,20 грн., збір за спеціальне водокористування - 2,18 грн. Органом державної податкової служби здійснювалися заходи, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» №2181-III від 21 грудня 2000 р., а саме: направлено першу податкову вимогу №1/346 від 17.12.2004 р. та другу податкову вимогу №2/30 від 25.01.2005 р.

Позивач посилається на те, що згідно до п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на таке. Згідно листа відділу Держкомзему у Краснодонському районі Луганської області від 16.07.2012 р. №02-18/11229, станом на 01.07.2012 р. земельні ділянки за КП «ЖЕК №8» на праві власності, постійного користування та (або) оренди не зареєстровані; відповідно до листа відділу Держкомзему у м.Краснодоні Луганської області від 22.06.2012 р. №1160/03, земельних ділянок у м.Краснодоні та населених пунктах, які знаходяться у адміністративному підпорядкуванні м.Краснодону у власності (користуванні) КП «ЖЕК №8» не має; згідно листа КП «Краснодонське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 18.06.2012 р. №1000, за КП «ЖЕК №8» право власності не зареєстровано; відповідно листа Краснодонського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України в Луганській області від 22.06.2012 р. №1159, за КП «ЖЕК №8» транспортні засоби не зареєстровані. Рішенням Краснодонської ОДТП про результати засідання комісії з визначення сум податкового боргу, які не забезпечені майном для його погашення від 15.04.2011 р. №967, присвоєно стан боржника - платник не забезпечений майном для погашення податкового боргу.

Враховуючи наведене, позивач просив накласти арешт на кошти Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №8», що знаходяться у банках на суму податкового боргу у розмірі 55997 грн. 89 коп.

У судове засідання представник позивача не з'явився, до початку слухання справи до суду надійшла заява, в якій він просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату слухання справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов такого висновку.

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора №8» зареєстрована Виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 10.07.2004 року за №13871020000000002, перебуває на податковому обліку в Краснодонській ОДПІ Луганської області (арк. справи 5, 8).

Відповідно до витягу з облікової картки платника податку, яка міститься в матеріалах справи, станом на 12.10.2012 р. заборгованість відповідача становить 55997 грн. 89 коп.

У рішенні про результати засідання комісії з визначення сум податкового боргу, які не забезпечені майном для його погашення, Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 15.04.2011 року №967 зазначено, що загальна сума податкового боргу КП «Житлово-експлуатаційна контора №8» становить 56000 грн., комісією розглянуті документи, а саме: довідки КП «Краснодонського МБТІ», Краснодонського ВРЕР УДАІ УМВС України в Луганській області, відділу Держкомзему в м.Краснодоні та Краснодонському районі, Інспекції державного технічного нагляду Луганської ОДА та зроблено висновок про те, що платник не забезпечений майном для погашення податкового боргу (арк. справи 15)

Згідно листа Відділу Держкомзему у Краснодонському районі Луганської області від 16.07.2012 року за №02-18/1129 відповідно до даних державного земельного кадастру станом на 01.07.2012 року земельні ділянки за підприємством КП «Житлово-експлуатаційна контора №8» на праві власності, постійного користування та (або) оренди не зареєстровані (арк. справи 12).

У листі Відділу Держкомзему у м.Краснодоні Луганської області повідомляється, що згідно звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності станом на 01.01.2012 року за КП «Житлово-експлуатаційна контора №8» земельних ділянок у м.Краснодон та населених пунктах, які знаходяться у адміністративному підпорядкуванні міста Краснодон у власності чи користуванні не має (арк. справи 13).

Згідно листа від КП «Краснодонське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 18.06.2012 року за №1000 за КП «Житлово-експлуатаційна контора №8» домоволодіння на праві особистої власності не зареєстровані (арк. справи 13).

По обліковим даним Краснодонського ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Луганській області за КП «Житлово-експлуатаційна контора №8» транспортні засоби не зареєстровані, що підтверджується листом від 22.06.2012 року №1159 (арк. справи 14).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачем вживалися заходи щодо розшуку майна, яке належить відповідачу, для погашення податкової заборгованості, але було встановлено, що будь-якого рухомого або нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано.

У зв`язку з наявністю податкового боргу відповідно до Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на адресу КП «Житлово-експлуатаційна контора №8» були надіслані перша податкова вимога №1/346 від 17.12.2004 року на суму 43 грн. 87 коп. та друга податкова вимога №2/30 від 25.01.2005 року на суму 4257 грн. 90 коп. (арк. справи 11).

Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунки платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п.7.3 наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

В даному випадку позивачем до суду не надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а отже порушений порядок накладення такого виду арешту.

Відповідно до п.94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі

відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до

складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

Так, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу І Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів). За наявності однієї із наведених обставин керівник органу державної податкової служби (його заступник) приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Із досліджених доказів по справі, судом встановлено, що вищенаведені обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, зауважує, що реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України.

Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Зокрема, стаття 10 КАС України визначає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких належних доказів в розумінні ст.70 КАС України вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України позивачем до суду надано не було, як не було надано і доказів наявності існування хоча б однієї з обставин, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу у спосіб, визначений ст.94 ПК України.

Таким чином, суд приходить висновку, що адміністративний позов Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №8» про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках на суму податкового боргу в розмірі 55997 грн. 89 коп., не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 КАС України, а також те, що позивач від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №8» про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках на суму податкового боргу в розмірі 55997 грн. 89 коп., відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 16 січня 2013 року.

Суддя І.А. Гончарова