Справа № 22-1169 Голов, в 1 інст-Калюжний А.Є.
Категорія- Ц-18 Доповідач-Василевич B.C.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді-Василевича B.C. Суддів Демянчук С.В., Гордійчук С.О. при секретарі Колесовій Л.В. з участю представника AT "Укрінбанк" Федоркова В.І., представників позивачки адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Рівненської філії акціонерного товариства "Укрінбанк" та ОСОБА_3 на рішення Здолбунівського районного суду від 24 травня 2006 року в справі за позовом Рівненської філії AT "Укрінбанк" до ОСОБА_3 про стягнення боргу по кредитному договору та зустрічноим позовом ОСОБА_3 до AT "Укрінбанк" про визнання договору застави недійсним,-
встановила:
Рішенням Здолбунівського районного суду від 24 травня 2006 року від 24 травня 2006 року відмовлено в задоволенні обох вищезазначених позовів.
Обидві сторони не погодились з рішенням та подали апеляційні скарги.
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі доводить про незаконність та необґрунтованість рішення через невідповідність висновків суду матеріалам справи, неправильність застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.
При укладенні договору застави не були в ньому обумовлені істотні умови кредитного договору-строки повернення отриманого позичальником кредиту, розміру та сплати відсотків за користування ним, підстави застосування штрафних санкцій, при ознайомленні з якими договір застави міг бути і не укладений.
Суд не врахував її пояснень про порушення нотаріусом при посвідченні договору застави ч.2 ст.41 Закону України "Про нотаріат"та п.8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
По наведених підставах просить рішення суду в частині відмови в задоволенні її зустрічних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про їх задоволення.
В апеляційній скарзі Рівненська філія AT "Укрінбанк" доводить про неправильність висновку суду першої інстанції щодо виконання ОСОБА_3 як заставодавцем обов"язку по погашенню боргу позичальника, оскільки такий висновок суперечить ч.4 ст.591 ЦК України.
Вважає необгрунтованим також і висновок про припинення зобов"язання на підставі рішення Рівненського міського суду від року, яким стягнуто із позичальника 20718 грн., оскільки такий висновок не відповідає ст.599 ЦК України, якою встановлено, що зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
По наведених підстава просить про скасування рішення в оскаржуваній нею частині та ухвалення нового рішення про задоволення вимог.
В запереченні на вказану апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що у зв"язку з примусовою реалізацією автомобіля, вартість якого визначена експертним висновком, застава припинилась, а тому твердження банку про те, що автомобіль було реалізовано за 8887 грн.і ця сума не покриває заборгованості є безпідставним.
Вважає необгрунтованим посилання в апеляційній скарзі на те,що вона в повному обсязі несе обов'язки боржника по кредитному договору.
В силу закону вона відповідає перед заставодержателем лише заставленим майном, оскільки не являється боржником у кредитному зобовязанні.
Просить про відхилення апеляційної скарги Рівненської філії AT "Укрінбанк".
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг.
Як видно з матеріалів справи та як це встановлено судом, 29 грудня 2002 року між AT "Укрінбанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитну угоду, за якою останній отримав кредит в сумі 15000 грн. зі сплатою 25 відсотків річних. Строк погашення кредиту-26 грудня 2003 року.
В забезпечення виконання зобов"язання в цей же день між цим же банком та ОСОБА_3 було укладено договір застави, по якому вона передала заставодержателю автомобіль марки УАЗ 31519.
Заставна вартість автомобіля за домовленістю сторін визначена в 20000 грн.
Підприємець ОСОБА_4 умов кредитного договору не виконав, в зв"язку з чим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу 20 червня 2003 року вчинено виконавчий напис по зверненню стягнення на заставлений автомобіль, який в подальшому було реалізовано за 8887 грн.
Відповідно до ст.28 Закону України "Про заставу" право застави припиняється при примусовому продажу заставленого майна. Отже, з реалізацією заставленого майна припинились і заставні правовідносини.
Автомобіль перед посвідченням договору застави був оцінений ЗАТ фірми "Техносервіс" в 21628 грн. і це знайшло відображення в цьому договорі (а.с.-9). ОСОБА_3 вправі була розраховувати на те, що у випадку неналежного виконання позичальником умов кредитного договору заставленим майном будуть покриті вимоги заставодержателя.
За наведених обставин суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову.
Правильним також і є висновок про відмову у зустрічному позові.
Договір застави укладено з дотриманням встановлених законодавством вимог щодо його форми та змісту.
Обставини при яких він укладався судом перевірені. Підстав для визнання його недійсним не встановлено.
З наявної в справі заяви ОСОБА_3 від 8 липня 2003 року видно, що вона не заперечувала проти реалізації заставленого нею автомобіля (а.с- 81).
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом допущеного нотаріусом встановленого законодавством порядку посвідчення оспорюваного договору застави в частині його посвідчення поза межами нотаріальної контори не заслуговують на увагу, оскільки ст.41 Закону України "Про нотаріат" та п.8 діючої на той час Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України це у відповідних випадках допускається і сама по собі ця обставина не тягне за собою визнання договору недійсним.
Умова про строк виконання забезпеченого заставою зобов"язання в договорі застави визначена шляхом відсилання до кредитного договору від 29 грудня 2002 року. ОСОБА_3 при укладенні договору застави не була позбавлена можливості при наявності її бажання з"ясувати цей строк. Тим більше, що кредитний договір і договір застави укладались в один і той же день. Тому її посилання в апеляційній скарзі на відсутність в договорі застави умови про строк виконання забезпеченого заставою договору кредиту теж не заслуговують на увагу.
Враховуючи, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеялціиних скарг правильності висновків суду першої інстанції не спростовують підстав для скасування рішення немає.
На підставі наведеного, керуючись п.1 ч.І ст.307, ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційні скарги Рівненської філії AT "Укрінбанк" та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Здолбунівського районного суду від 24 травня 2006 року залишити без зміни.
Головуючий суддя-
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.