Справа № 22-Ц-56І6/ 2006 року Категорія: право власності

Головуючий І інст.-Савченко Г.М. Доповідач-    Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

7 листопада 2006 року

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду  Харківської області в складі:

Головуючого судді - Луспеника Д.Д.

суддів - Швецової Л.А., Яцини В.Б.,

при секретарі - Шевченко О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Харківського районного суду Харківської області від 9 серпня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5до ОСОБА_1про захист права власності, виселення та вселення в житловий будинок, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист права власності на житловий АДРЕСА_1, також просили виселити відповідача ОСОБА_1 з вказаного будинку та вселити їх, зазначили, що спірний будинок належав на праві власності ОСОБА_6на підставі свідоцтва про право власності від 25.10.2002 року. Після смерті ОСОБА_3, ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 14.06.2005 року за ними, в порядку спадкування за законом визнано право власності на житловий АДРЕСА_1 Харківського району Харківської області, а ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні права власності у порядку забудовина 1\2 частину вищевказаного жилого будинку.

З 17.09.1998 року у вказаному будинку зареєстрована та проживає відповідач ОСОБА_1, яка позивачам та ОСОБА_6 є сторонньою людиною, та яка добровільно відмовляється виселятися з буднику, порушує право власності позивачів на вказаний будинок, а також перешкоджає користуватися будинком, оскільки позивачі потребують поліпшення житлових умов.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та представник позивачів ОСОБА_2, та ОСОБА_5 просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та її представник позов не визнали, вказали, що викладені позивачем обставини не відповідають дійсності, іншого житла вона не має.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 09 серпня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, яка діяла в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, задоволені, захищене цивільне право власності ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на житловий АДРЕСА_1 Харківського району Харківської області, та виселена з вищевказаного будинку ОСОБА_1  та  вселені  ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

На вказане рішення ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій вона просить рішення суду скасувати та справу направити на новий розгляд, мотивуючи це тим. що суд неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, не прийняв до уваги той факт, що ОСОБА_1 своєю працею та матеріальними коштами приймала участь у будівництві житлового будинку, а також іншого житла немає.

Судова колегія, вислухавши доповідь судді, пояснення_сіор.ін,..ІДО заявилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, районний суд виходив з чого, що спірне домоволодіння, розташоване за адресою: Харківська область Харківський район АДРЕСА_1, на праві власності належить ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, тому вони вправі ставити питання про захист права приватної власності. Відповідно до ст. 168 ЖК України відповідач була попереджена про необхідність звільнення будинку, але в добровільному порядку цього не зробила.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всеобічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зі змісту ст. 4 Закону України " Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, має право вчиняти щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

За ч. 2 ст. 48 Закону України " Про власність" власник може вимагати усунення будь -яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Згідно ч. 2 ст. 1299 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Судом встановлено, що спірне АДРЕСА_1Харківський район Харківська область на підставі ухвали судової колегії судової палати по цивільним справам апеляційного суду Харківської області від 14.06.2005 року у рівних частинах, по 1\3 частині на праві власності належить ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2. Право власності позивачів на житловий будинок зареєстроване в БТІ 01.08.2005 року. Попереднім власником жилого будинку був ОСОБА_7, який померІНФОРМАЦІЯ_1   З 17.09.1998 року зі згоди ОСОБА_7 у будинку зареєстрована та

проживає ОСОБА_1 разом з тим. у колишнього члена сім"ї власника, яким с ОСОБА_1, було похідне право від прав власника і це право нею втрачено.

Як передбачає ч. З ст. 168 ЖК України, договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк може бути розірваний за вимогою наймодавця. якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому і членам його сім"ї. В даному випадку власник будинку повинен попередити наймача про розірвання договору за три місяця.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 ЖК України новий власник будинку вправі вимагати його розірвання   у випадку і на підставах, передбачених ст. 168 ЖК України.

Судова колегія вважає, що районний суд правильно дійшов до висновку, що ОСОБА_2, ОСОБА_6, та ОСОБА_5 потребують поліпшення житлових умов. Крім цього, позивачами 10 серпня 2005 року була нотаріально посвідчена заява про необхідність звільнення будинку відповідачем ОСОБА_1, а до суду з вказаною позовною заявою звернулися 7.12.2005 року, тобто після спливу 3-х місячного терміну. Зазначене відповідає роз'ясненням, даним в п. 23 Постанови Гілен^му Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року " Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України" про те, що укладений на невизначений строк договір найму жилого приміщення може бути розірваний за вимогою наймодавця із зазначених вище підстав, а також, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому і членам його сім"ї і наймач був попереджений про наступне розірвання договору не менше ніж затри місяця.

Посилання ОСОБА_1 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на той факт, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 лютого 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_5 було відмовлено в задоволенні їх позовних вимог про виселення ОСОБА_1 із спірного домоволодіння і в цій частині рішення залишено без змін ухвалою судової колегії судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2005 року, не може бути підставою для скасування рішення Харківського районного суду Харківської області від 9 серпня 2006 року, оскільки ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3. яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, просили виселити ОСОБА_1 з інших підстав, ніж ті, що розглядалися при ухваленні рішення суду від 23.02.2005 року. Крім зміни підстави позову, також змінилися і сторони за позовом, тому вважати цей позов тотожнім підстав не має.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційному суді про тре. що вона будувала спірний будинок разом з ОСОБА_7 для спільної власності і спільного проживання спростовується ухвалою судової колегії судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2005 року, яка за цими обставинами згідно з ч. З ст. 61 ЦПК України є преюдиціальними і не повинні позивачами знову доводитися.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом судового розгляду в районному суді і їм дана належна оцінка у відповідності до ст. 212 ЦПК України, тобто з урахуванням належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємному зв"язку доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.І ст. 307, и. 314.315,317,319 ЦПК України. -

1 ч. 1 ст.

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 серпня 2006

року залишити без змін.                                                             

Стягнути з ОСОБА_130 грн. витрати на інформаційно-техничне забезпечення розгляду справи на р/рахунок 37311006000174, МФО 851011 в банку УДК в Харківській області (отримувач- апеляційний суд Харківської області).

Ухвала суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.