АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Справа № 22-ц/796/378/2013

Головуючий у 1 інстанції:Кравець Д.І.

Доповідач: Шкоріна О.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Стрижеуса А.М., Поліщук Н.В.,

при секретарі: Пікало К.В.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача Олійника А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» про визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ПАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним кредитного договору, укладеного 23 серпня 2007 року, згідно умов якого позивачу надано кредит у сумі 140130 доларів США строком до 23 серпня 2017 року.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що договір укладений всупереч вимогам законодавства, а саме в валюті, відмінній від гривні України, без одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Крім того, вважає, що умови договору є несправедливими, оскільки обмежують її права.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2012 року, описка в якому виправлена ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 19 жовтня 2012 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3. відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті позовних вимог, визнати недійсним кредитний договір № 800001596 від 23 серпня 2007 року, укладений між нею та ПАТ «Альфа-Банк», посилаючись на порушення норм процесуального права та не застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання представник відповідача ПАТ «Альфа-Банк» не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.88), причини своєї неявки не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити. Крім того, пояснив, що судом першої інстанції проігноровані вимоги ст.ст.57,60 ЦПК України щодо безпосередності надання в судовому засіданні доказів на підтвердження своїх вимог і заперечень.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Аьфа-Банк» укладено кредитний договір № 800001596, за умовами якого позивачу надано кредит у сумі 140130 доларів США з процентною ставкою 11% річних та остаточною датою повернення кредиту 23 серпня 2017 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що умови кредитного договору відповідають нормам цивільного законодавства, не суперечать іншим актам цивільного законодавства, а тому у суду відсутні підстави для визнання недійсним кредитного договору.

Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки суду щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Підставою для визнання договору недійсним є порушення загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, якою визначено основні критерії чинності правочину. Зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При розгляді даної справи наявними в справі доказами не встановлено підстав відповідно до ст. 203 ЦК України, згідно з якими необхідно визнати недійсним кредитний договір.

За загальним правилом цивільного судочинства, суд перевіряє відповідність правочину вимогам законодавства, яке діяло на момент його вчинення ( ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» на час укладення оспорюваного кредитного договору мало Банківську ліцензію видану Національним Банком України 3 грудня 2001 року на здійснення операцій, визначених п.1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також дозвіл НБУ від 25 червня 2007 року на право здійснення операцій, визначених п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями.

Враховуючи, що на час укладення договору банк як фінансова установа мав банківську ліцензію на здійснення валютних операцій та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, відповідач мав право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті, що не потребувало наявності індивідуальної ліцензії.

А відтак, посилання позивача на положення ч.1 ст.203, ст..227 ЦК України, як на підставу визнання правочину недійсним є безпідставними.

Також відсутні підстави вважати, що умови оспорюваного договору є несправедливими, такими, що суперечать діючому законодавству.

Доводи апеляційної скарги про те, що при підписання договору позивач не мала реальної можливості ознайомитись з умовами договору та у договорі вказані лише права і зобов'язання позивача, що є порушенням Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими.

Інших доводів, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування вищевказаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову відповідає вимогам закону і обставинам справи. Статтею 308 ЦПК України встановлено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судом було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: