ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" січня 2013 р.Справа № 5023/5720/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.
розглянувши справу
за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, м. Ізюм
до Управління служби безпеки України в Харківській області, м. Харків
про стягнення 13255,01 грн.
за участю :
Представника позивача - Гавриленко Т.С. дов.№34 від 09.01.2013р.
Представника відповідача - не з"явився.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Управління Служби безпеки України в Харківській області про стягнення заборгованості у розмірі 13255,01 грн., з яких 11994,52 грн. - заборгованість за поставлену теплову енергію, 668,12 грн. - втрати від інфляції, 592,37 грн. - 3% річних. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 121/662-11 від 10.03.2011р.
Ухвалою суду від 12.12.12р. за позовною заявою було порушено провадження по справі № 5023/5720/12 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.12.12р.
Ухвалою суду від 24.12.12р. розгляд справи було відкладено на 15.01.13р.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 15.01.13р. не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, які містяться в матеріалах справи (№023303/2 та № 024454/1, арк. с.38 ,46).
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.
10 березня 2011 р. між Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж (позивач) та Управлінням Служби безпеки України в Харківській області (відповідач) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 121/662-11.
Відповідно до умов договору позивач (Теплопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, та з параметрами теплоносія на вході мереж Споживача, які відповідають температурному графіку режимів відпуску теплової енергії, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме, додатком №6б до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 121/662-11.
Згідно п. 1 Порядку розрахунків за теплову енергію (для установ та організацій, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів) позивач зобов"язався до 5-го числа поточного розрахункового періоду надати відповідачу платіжні документи на оплату заявленого обсягу споживання теплової енергії.
Пунктом 5 Порядку розрахунків за теплову енергію (для установ та організацій, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів) зазначено, що в разі проведення розрахунків без приладів комерційного обліку , кількіст ьфактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних теплових навантажень з урахуванням сеердньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин (доб) роботи тепловикорисьтовуючого обладнання відповідача в розрахунковому періоді.
В разі, якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує сплачений заявлений обсяг, вартість такого перевищення сплачується споживачем не пізніше 18-го числа періоду, наступного за розрахунковим.
Якщо ж фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого заявленого обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати заявленого обсягу періоду, наступного за розрахунковим.
Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного Договору здійснив відпуск теплової енергії у приміщення відповідача за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вул. Тельмана, буд. 3, та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії, що підтверджується матеріалами справи.
Факт користування тепловою енергією у приміщенні відповідача підтверджується актами про включення та про відключення опалення належним чином засвідчені копії яких надані до матеріалів справи ( а.с.21).
Відповідач, в свою чергу, не належним чином виконував взяті на себе за договором зобов'язання, сплачував вартість заявленої та отриманої теплової енергії у визначені договором строки, порядку та розмірі лише частково, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 11994,52 грн., яка до цього часу не погашена. Доказів на підтвердження оплати боргу за спірний період відповідач до суду не надав.
Надаючи правову оцінку правовим вимогам, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Таким чином, своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст.526 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача 11994,52 грн. боргу за постачання теплової енергії обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, Позивач, посилаючись на порушення Відповідачем зобов"язань за Договором, просить стягнути з нього 668,12 грн. - інфляційних втрат та 592,37 грн. - 3% річних.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленої теплової енергії у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 668,12 грн. та 3% річних у розмірі 592,37 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 509, 525, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193,Господарського кодексу України,ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Управління Служби безпеки України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, буд.2 , код ЄДРПОУ 20001711) на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (64300, Харківська обл., м. Ізюм, пр-т. Леніна, ю.33, код ЄДРПОУ 32284148) - 11994,52 грн. - заборгованості за поставлену теплову енергію, 668,12 грн. інфляційних, 592,37 грн. - 3% річних та 1 609,50грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 16.01.2013 р.
Суддя Денисюк Т.С.