Справа № 22ц-16 56/2006 Головуючий у першій інстанції ПРИЛІПКО В.М.
Категорія - цивільна Доповідач - СТРАШНИЙ М.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2006 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ІВАНЕНКО Л.В.
суддів: СТРАШНИЙ М.М., ШЕМЕЦЬ Н.В.,
при секретарі: ПАЦ Т.М.
за участю: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення соціальних виплат та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИ В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, просить рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2006 р. змінити в частині стягнення на її користь 200 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди і збільшивши розмір моральної шкоди до 10000 грн.. В іншій частині рішення залишити без змін.
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано звільнення ОСОБА_2 із посади менеджера у фізичної особи ОСОБА_1 незаконними, поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді менеджера у фізичної особи ОСОБА_1, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 грн. 50 коп., в рахунок витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката 700 грн., а всього 900 грн., стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівського відділення КНДІСЕ 278 грн. 97 коп. в рахунок відшкодування витрат пов'язаних з проведенням судово-почеркознавчої експертизи, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 51 грн. державного мита.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд дійшов правильного висновку про порушення відповідачем її трудових прав. Проте з сумою у відшкодування моральної шкоди в 200 грн. вона погодитись не може, оскільки судом не враховано глибину її душевних страждань, той факт, що вони з неповнолітньою дитиною були поставлені в жахливі умови життя, зокрема, вона не могла придбати дитині продукти та речі першої необхідності. Вказує на те, що в судовому засіданні відповідачка проявила до неї зневагу.
Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з слідуючих підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 24 січня 2005 р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було укладено трудовий договір на невизначений строк, який був зареєстрований 24 січня 2005 р. НОМЕР_1 в Бахмацькому районному центрі зайнятості. ОСОБА_2 відпрацювала у приватного підприємця ОСОБА_1 2 повні робочі дні, а потім до звільнення 25 липня 2005 р. перебувала на лікарняному у зв'язку з вагітністю та пологами. 25 липня 2005 р. трудовий договір був розірваний на підстав п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін). В жовтні 2005 р. ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 про поновлення її на роботі та стягнення моральної шкоди.
Задовольняючи позовні вимоги щодо поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_1 було проведено звільнення ОСОБА_2 з порушенням трудового законодавства, а саме відсутній запис про звільнення ОСОБА_2 в її трудовій книжці, згідно висновку почеркознавчої експертизи № 103ц від 21 квітня 2006 р. підпис в п. 17 трудової книжки ОСОБА_2 (підстави припинення трудового договору) графи працівник трудового договору між працівником і фізичною особою від 24 січня 2005 р. виконані не ОСОБА_2, а іншою особою., ОСОБА_2 була звільнена в порушення ч. З ст. 184 КЗпП України.
Рішення суду в цій частині ніким зі сторін не оскаржується, а тому воно підлягає залишенню без зміни.
Що стосується стягнення з відповідачки на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, апеляційний суд враховує наступне.
Суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 порушивши трудові права ОСОБА_2 завдала останній моральну шкоду.
Визначаючи розмір у відшкодування моральної шкоди, що підлягав стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в 200 грн. суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 після звільнення залишилася без роботи, має сім"ю в складі малолітньої дитини, це порушення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагання від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України викладених в п. 9 постанови від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи обставини справи та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив суму моральної шкоди в сумі 200 грн. і такий розмір є адекватним тим стражданням, які зазнала позивачка.
Доводи апеляційної скарги щодо збільшення розміру моральної шкоди до 10000 грн. не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах ст.. 237і КЗпП України та п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду в оскаржуваній частині залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2006 р. - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді.