Справа № 22ц-1640/2006 р. Категорія-цивільна

Головуючий в 1 інстанції - Бечко Є.М. Доповідач  -Ішутко В.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

14     листопада 2006 року                                          м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі: Головуючого: Коренькової З.Д. Суддів: Ішутко В.М., Заболотного В.М. При секретарі: Івановій Н.Б., Куксі М.В.

З участю : представника позивача - Мінченка М.П., представника відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ЗАТ „Полікомбанк" і Чернігівської молодіжної громадської організації „Молодіжний інформаційний центр" на рішення Деснянського районного суду м .Чернігова від 29 серпня 2006 року по справі за позовом ЗАТ „Полікомбанк" до Чернігівської молодіжної організації „Молодіжний інформаційний центр", фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2006 року ЗАТ „Полікомбанк" звернувся до суду з позовом до Чернігівської молодіжної громадської організації „Молодіжний інформаційний центр" про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в газеті „Вчасно" від 14.03.2006 року № 19/37/ була опублікована стаття „ІНФОРМАЦІЯ_1", в якій була розміщена інформація, яка негативно впливає на ділову репутацію позивача. Так, в першому абзаці названої статті стверджується наступне : „...через налагоджену схему ініційованих банкрутств успішно заволодів підприємствами й нерухомістю...". Ця інформація не відповідає дійсності.

Третій абзац статті містить інформацію про начебто заведені прокуратурою кримінальні справи, в яких фігурують і банківські працівники. В зазначеному абзаці стверджується наступне : „У матеріалах однієї кримінальної справи фігурує якийсь сільгоспвиробник, який „накредитував" за допомогою „дружнього" банку кругленьку суму під фіктивну заставу".

Оскільки газетна стаття стосується Полікомбанку, то у читача виникає асоціація саме з Полікомбанком, тобто що саме Полікомбанк кредитує під фіктивну заставу, та що проти його працівників порушені кримінальні справи. Така інформація, якщо вона стосується Полікомбанку, не відповідає дійсності. А якщо вона не стосується Полікомбанку, то про це повинно бути однозначно вказано в статті.

Також, в абзаці першому та в абзаці четвертому вказаної статті стверджується, що Полікомбанк „готується до продажу". При цьому відповідачем робиться висновок, що „сам факт підготовки до продажу змусить вкладників замислитися про стабільність установи, якій вони довірили свої гроші".

Дана інформація також не відповідає дійсності. Висновки відповідача щодо долі вкладів та вкладників Полікомбанку фактично містять заклик до клієнтів банку щодо дострокового розірвання депозитних договорів.

Після публікації недостовірної інформації у газеті „Вчасно" до Полікомбанку стали звертатися клієнти банку з проханням роз"яснити ситуацію в банку. Банк вимушений був фактично виправдовуватись, розміщуючи в засобах масової інформації повідомлення із спростуванням недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 41 ЗУ „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" та ст. 47 ЗУ „Про інформацію" редакція друкованого засобу масової інформації несе відповідальність за поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь та гідність особи.

Тому, позивач був змушений звернутись до суду за захистом порушеного права і просив зобов"язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, що міститься у статті „ІНФОРМАЦІЯ_1" газети „Вчасно", а саме : інформацію, що Полікомбанк „готується до продажу", що Полікомбанк „через налагоджену схему ініційованих банкрутств успішно заволодів підприємствами й нерухомістю", що проти працівників Полікомбанку порушені кримінальні справи за фактами видачі кредитів під фіктивну заставу.

У відшкодування моральної шкоди, яка була спричинена позивачу в результаті поширення недостовірної інформації, просив стягнути на свою користь з відповідача 50 000 грн., посилаючись на те, що Полікомбанк вимушений був нести додаткові затрати у зв"язку з притягненням спеціалістів по дезавуації розповсюджених відповідачем повідомлень, у зв"язку з достроковим закриттям депозитів банк вимушений був вишукувати додаткові джерела по виплаті зобов'язань банку та нести у зв"язку з цим додаткові грошові витрати, ступінь зниження престижу та ділової репутації було значним і хоча для їх відновлення було затрачено багато часу і зусиль, наслідки незаконних дій тривають і досі.

Рішенням Деснянського районного суду М.Чернігова від 29 серпня 2006 року позовні вимоги ЗАТ „Полікомбанку" задоволені частково, зобов"язано Чернігівську молодіжну громадську організацію „Молодіжний інформаційний центр" спростувати недостовірну інформацію, що міститься у статті „ІНФОРМАЦІЯ_1" газети „Вчасно" ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме інформацію, що Полікомбанк „готується до продажу", що Полікомбанк   „через   налагоджену   схему   ініційованих   банкрутств   успішно заволодів підприємствами й нерухомістю", зобов'язано відповідача спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом публікації спростування на першій полосі газети „Вчасно" таким же шрифтом як і спростовуване повідомлення, стягнуто з відповідача на користь ЗАТ „Полікомбанк" 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої діловій репутації банку.

В апеляційній скарзі ЗАТ „Полікомбанк" просить змінити рішення Деснянського райсуду М.Чернігова від 29.08.2006 року, стягнувши моральну шкоду у розмірі 50 000 грн., а в іншій частині рішення залишити без змін. На думку апелянта, суд безпідставно зменшив суму на відшкодування моральної шкоди. Суд повинен виходити із засад розумності, та в своєму рішенні навести відповідні мотиви щодо визначеної суми відшкодування. Стягнута судом моральна шкода в розмірі 1000 грн. не відповідає ні її фактичному розміру, ні обставинам справи, ні принципам розумності, виваженості та справедливості на застосуванні яких наполягає Верховний Суд України при розгляді таких спорів.

В апеляційній скарзі Чернігівська молодіжна громадська організація „Молодіжний інформаційний центр" просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові ЗАТ „Полікомбанк".

Апелянт вважає, що рішення постановлено судом з порушенням норм матеріального права, Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Суд не дослідив питання про те, чи грунтувалася на фактах інформація про можливий продаж пакету акцій „Полікомбанку", не прийнято судом до уваги те, що питання про продаж акцій широко обговорювалося в пресі, а саме в газетах: „Чернігівщина", „Високий Вал", „Семь дней" та ін.. В даній справі відповідач довів не лише фактичну основу існування чуток про позивача, але довів також і те, що такі чутки існували, а тому покладення на нього відповідальності є необгрунтованим та незаконним.

Також, апелянт вважає, що не завдавав позивачу моральної шкоди, він не мав умислу порушувати його немайнові права, а лише добросовісно виконував ту роль, яка покладена на пресу в демократичному суспільстві.

Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Чернігівської молодіжної громадської організації „Молодіжний інформаційний центр" підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ЗАТ „Полікомбанк" підлягає відхиленню з таких підстав.

Суд прийшов до висновку про те, що наданими відповідачами матеріалами не підтверджено факти, що саме Полікомбанк „готується до продажу" та ін. викладена в газеті інформація, а тому вона є недостовірною і має бути спростована.

Стверджування представника відповідача про те, що вказана інформація була отримана з Інтернету і лише потім дослівно надрукована в газеті не мають значення, оскільки відповідно до ст.42 ЗУ „Про друковані засоби інформації (пресу) в Україні" редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій ..., якщо вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд зважив характер правопорушення, ступень вини відповідача, та стягнув 1000 грн. завданої моральної шкоди, задовольнивши в цій частині частково позовні вимоги позивача та стягнув з відповідача 2547 грн. судових витрат.

Проте, з таким висновком суду не може погодитись апеляційний суд з таких підстав. Ухвалюючи рішення, суд не застосував закон, який підлягає застосуванню.

По справі встановлено, що в газеті „Вчасно" була опубліковано стаття „ІНФОРМАЦІЯ_1 ", в якій міститься пропозиція керівництву банку підтвердити або спростувати інформацію, яка отримала широкий наголос в українських ЗМІ.

Ст.9 Конституції України, відповідно до якої чинні міжнародні договори, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Законом України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року", Верховна Рада України ратифікували Конвенцію про захист прав та основних свобод та визнала обов"язковою юрисдикцію рішення Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Рішення Європейського суду з прав людини є обов"язковим для виконання Україною відповідно до ст.46 Конвенції. Нагляд за виконанням рішень Суду здійснює Комітет Міністрів Ради Європи.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року №784 „Про заходи щодо реалізації Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людин", використання судами практики Суду щодо свободи преси є загальним заходом виконання рішень Європейського суду.

29 березня 2005 року Європейський суд з прав людини виніс рішення по справі „Українська Прес-Група проти України", яким визнав, що Україна порушила ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод: „Преса відіграє важливу роль у демократичному суспільстві. Хоча вона не повинна переходити певні межі, зокрема по відношенню до репутації та прав інших, проте її обов"язком є передавати інформацію та ідеї з усіх питань, що становлять інтерес для громадськості, у такий спосіб, що є сумісним з її обов'язками та відповідальністю. Не лише преса має завдання передавати таку інформацію та ідеї: громадкість також має право отримувати їх".

Європейський суд наголошує на тому, що стандарти, які застосовувалися українськими судами у справах заявників, не узгоджувалися з принципами, зазначеними у ст. 10 Конвенції. У тому числі, Суд звертає увагу на те, що українські суди не розрізняють поняття „фактів" та „оціночних суджень" тим більше, що існування фактів може бути підтверджене, а правдивість суджень не підлягає доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненою і порушує свободу висловлювання думки, що є фундаментальною частиною права, яке гарантується ст. 10 Конвенції.

Європейський суд також встановив, що українське законодавство про дифамацію, яке було чинним під час розгляду справ заявників національними судами, не відповідало Конвенції, оскільки зобов'язувало відповідача доводити правдивість оспорюваних наклепницьких тверджень, незалежно від того чи є вони фактами у справі або оціночними судженнями, які не підлягають доведенню.

Як вбачається з матеріалів справи, стаття „ІНФОРМАЦІЯ_1" викладена у формі судження на підставі існування в засобах масової інформації повідомлень про можливий продаж банку, які не спростовані керівництвом банку, це „Газета по - Киевски" від 4 березня 2006 року; газета „Чернігівщина" від 9 березня 2006 року; газета „Високий Вал" від 12 березня 2006 p.; газета „Семь дней" від 15 березня 2006р.; інтернет- видання.

По даній справі відповідач довів не лише фактичну основу існування чуток про позивача, але довів і те, що такі чутки існували, тому покладення на нього відповідальності є необгрунтованим та незаконним.

Стягуючи у відшкодування моральної шкоди з відповідача 1000 грн., суд першої інстанції не врахував практику Європейського суду з прав людини по справах „ОСОБА_3 проти Ісландії^-" та „ОСОБА_4 проти Люксембургу", яка вказує на недопустимість покарання за переказ фактів, які є загальновідомими, та за те, що журналіст не дистанціювався від цитат з інших ЗМІ, які він переповідав, тому рішення суду і в цій частині є незаконним. Відповідно до цього і стягнення з відповідача 2547 грн. - витрат по справі є незаконним.

Викладені обставини не дають підстав для задоволення апеляційної скарги ЗАТ „Полікомбанк", щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., оскільки твердження позивача про значний ступінь зниження престижу та репутації, тривалість наслідків дій відповідача, та заподіяння значної моральної шкоди - голослівне, не підтверджується матеріалами справи. Навпаки, в №12 газети „Гарт" від 23 березня 2006 року опубліковано інтерв"ю голови правління Полікомбанку М.Тарасовця „Стратегия Поликомбанка - инвестиции в последующее стабильное развитие», в якій М.Тарасовець заперечує будь - які негативні наслідки негативної інформації, опублікованої не лише в газеті „Вчасно", а і в інших друкованих та електронних засобах масової інформації.

За таких обставин, рішення суду в частині зобов"язання Чернігівської молодіжної громадської організації „Молодіжний інформаційний центр" спростувати недостовірну інформацію, що викладена в газеті „Вчасно" у статті „ІНФОРМАЦІЯ_1" ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме інформацію, що Полікомбанк „готується до продажу", що Полікомбанк „через налагоджену схему ініційованих банкрутств успішно заволодів підприємствами й нерухомістю, зобов"язання відповідача спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом публікації спростування на першій полосі газети „Вчасно" таким же шрифтом як і спростовуване повідомлення, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись Законом України „Про інформацію", Законом України Про друковані засоби масової інформації ( пресу) в Україні", ст.. 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року №4, ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст..303, 307, 309, 313, 315, 317, 325 ЦПК, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівської міської молодіжної громадської організації „Молодіжний інформаційний центр" - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 29 серпня 2006 року в частині зобов'язання Чернігівської молодіжної громадської організації „Молодіжний інформаційний центр" спростувати недостовірну інформацію, що міститься у статті „ІНФОРМАЦІЯ_1" газети „Вчасно" ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме інформацію, що Полікомбанк „готується до продажу", що Полікомбанк „через налагоджену схему ініційованих банкрутств успішно заволодів підприємствами й нерухомістю"; зобов"язання Чернігівську молодіжну громадську організацію „Молодіжний інформаційний центр" спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом публікації спростування на першій полосі газети „Вчасно" таким же шрифтом як і спростовуване повідомлення, протягом одного місяці з дня набрання чинності даним рішенням; стягнення з Чернігівської молодіжної громадської організації „Молодіжний інформаційний центр" на користь Закритого акціонерного товариства „Полікомбанк" 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої діловій репутації банку; стягнення з відповідача на користь ЗАТ „Полі комбанк" 2547 грн. судових витрат - скасувати, відмовивши в цій частині в задоволенні позову Закритого акціонерного товариства „Полікомбанк".

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного банку „Полікомбанк" -відхилити.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання ним законної сили.

Головуючий:                                      Судді :     

6