АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 січня 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого, судді Одинця В.М.,
суддів Бовтрук В.М., Присяжнюка О.Б.
прокурора Карпук Ю.А.
захисника ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року.
В С Т А Н О В И Л А:
Вказаною постановою залишена без задоволення скарга адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури міста Києва молодшого радника юстиції ОСОБА_3 від 04 липня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно директора ПП «Інвестцентр» ОСОБА_2, по факту заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах, за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України;
порушення кримінальної справи відносно директора КОФ ПП «Інвестцентр» ОСОБА_4, по факту заволодіння чужим майном шляхом і зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах, за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України;
порушення кримінальної справи відносно менеджера ПП «Інвестцентр» ОСОБА_5, по факту несумлінного ставлення до своїх службових обов'язків, що заподіяло тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам та спричинило збитки в особливо великих і розмірах, за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України;
порушення кримінальної справи відносно менеджера ПП «Інвестцентр» ОСОБА_6, по факту несумлінного ставлення до своїх службових обов'язків, що заподіяло тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам та спричинило збитки в особливо великих розмірах, за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2.
В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції вказав на наявність у компетентної особи, яка порушила кримінальну справу, законного приводу і достатніх підстав у відповідності до вимог ст. ст. 94, 98 КПК України, для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, захисник ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить скасувати постанову суду, задовольнити скаргу на постанову про порушення кримінальної справи в повному об'ємі та скасувати постанову про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, вказуючи при цьому на суперечливість висновків суду, оскільки перевіривши наявність кваліфікуючих ознак, визнав їх фактичну наявність на момент порушення кримінальної справи, та разом з тим, перевіряючи доводи скарги в частині визначення кількості та вартості майна, дійшов висновку, що вони підлягають вирішенню судом при розгляді справи по суті, оскільки лежать в площині оцінки доказів, їх належності та допустимості. При цьому, зазначаючи, що суд першої інстанції зробив висновок про наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, без жодних даних про вартість майна, та не взяв до уваги, що в постанові про порушення не визначена суб'єктивна сторона злочину, так як нестача товару не може бути одночасно наслідком умислу і необережності, а також, не перевірив законність проведення прокуратурою перевірки та встановлення факту нестачі товару.
Також апеляція містить посилання на ненадання судом оцінки факту грубого порушення строків дослідчої перевірки в порядку ст. 97 КПК України та наявності постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 від 26.06.2012 року за ст. 191 КК України, що на думку, апелянта, свідчить про прийняття двох протилежно процесуальних рішень, в порядку ст. 97 КПК України за однією і тією ж подією.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції захисника, пояснення захисника, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Виходячи зі змісту положень статті 382 КПК України 1960 року, апеляційний суд при перевірці судових рішень по даній категорії справ має з'ясувати, чи з додержанням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу.
В силу вимог ст. 236-8 КПК України 1960 року, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Розглядаючи вищеназвану скаргу про порушення кримінальної справи, суд заслухав пояснення захисника, думку прокурора, вивчив матеріали скарги, дослідив матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, і дійшов до висновку про дотримання слідчим вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України при порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2
Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає законним і обґрунтованим, а тому з ним повністю погоджується.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, ретельно перевірив виконання органом досудового слідства вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України при порушенні кримінальної справи, дав їм належну оцінку з позиції допустимості та достатності даних для порушення кримінальної справи, перевіривши доводи захисника, в тій частині, як передбачено вимогами ст. 236-8 КПК України 1960 року.
Так, згідно ст. 236-8 КПК України 1960 року ході розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи суд перевіряє наявність приводів та підстав для її винесення, та законність джерел отримання даних що стали підставою для винесення постанови, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справ по суті.
Як встановив суд першої інстанції, приводом до порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину в матеріалах перевірки ГУ БКОЗ СБ України за заявою ОСОБА_7 і в матеріалах перевірки прокуратури м. Києва № 179 від 07.06.2012 року та акті комплексної позапланової виїзної ревізії ПП «Інвестцентр».
Доводи апеляції захисника з приводу залишення без належної оцінки факти порушення строків дослідчої перевірки по заяві про злочин ОСОБА_7 та законності перевірки прокуратурою м. Києва, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки перевірка судом зазначених обставин не входить до компетенції суду при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи.
Отже, з наведеного вбачається, що доводи викладені в апеляції захисника, відносно того, що постанова суду першої інстанції є незаконною, оскільки суд залишив поза увагою відсутність приводів та підстав до порушення кримінальної справи - є безпідставними і спростовуються матеріалами даної справи, та матеріалами, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи.
Також, колегія відкидає, як необґрунтовані доводи апеляції захисника в тій частині, що в постанові суду не дано оцінки тому, що постанова про порушення кримінальної справи не містить визначення суб'єктивної сторони злочину, та не містить документального підтвердження вартості майна, оскільки досліджувати докази, давати їм оцінку, перевіряти дані, чи мав ОСОБА_2 умисел на вчинення злочину, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності його винності, правильність кваліфікації його дій, розглядати чи вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, суди при розгляді скарг на постанови про порушення кримінальної справи не вправі, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
Крім того, не заслуговують на увагу і доводи апеляції в тій частині, що по справі винесено два протилежних процесуальних рішення за однією і тією подією, оскільки постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ст. 191 КК України від 26.06.2012 року була скасована 22.10.2012 року, тобто, до початку розгляду скарги по суті, а постанова, яка стала предметом оскарження від 04 липня 2012 року, порушена вже після відмови в порушенні кримінальної справи на підставі безпосереднього виявлення прокурором ознак злочину.
Враховуючи, що порушення вимог кримінально-процесуального закону допущено не було, а відтак жодні правові підстави для задоволення апеляції та скасування законної та обґрунтованої постанови суду відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України 1960 року та п.п. 11 13,15 розділу ХІ «Перехідних положень», колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції і при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури міста Києва молодшого радника юстиції ОСОБА_3 від 04 липня 2012 року в частині порушення кримінальної справи відносно директора ПП «Інвестцентр» ОСОБА_2, по факту заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах, за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України - залишити без змін, а апеляцію захисника ОСОБА_1 - без задоволення.
Судді:
__________________ ____________________ __________________