АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/1037/2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Гребенюк В.В.
Суддя-доповідач - Мазурик О.Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 січня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Прокопчук Н.О., Поливач Л.Д.,
при секретарі: Мурзі М.В.,
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва
на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року
у цивільній справі за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Київської міської ради до ОСОБА_3, третя особа: Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Лотос» про зобов'язання знести самочинно збудовану споруду,-
В С Т А Н О В И Л А:
В грудні 2011 року Київський транспортний прокурор, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки з питань дотримання вимог Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» став відомий факт розміщення гаражів по АДРЕСА_1 в забороненій 10-метровій зоні від підземних мереж, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просив знести самочинно збудовану споруду, а саме: гаражний бокс НОМЕР_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку під гаражним боксом у приданий стан, посилаючись на положення статті 376 ЦК України.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, заступник прокурора міста Києва звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як на підставу скасування рішення суду зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки обставини, на які посилається суд в своєму рішенні спростовуються матеріалами справи.
Просив рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року скасувати та постанови нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В суді апеляційної інстанції прокурор, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.
Відповідач та його представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який є одночасно представником третьої особи, в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.
Представник Київської міської ради та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є членом Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Лотос» (далі - ОК «АГК «Лотос», кооператив), який фактично утворився на території кооперативу «Газопровідний», до складу якого, на підставі рішення установчих зборів кооперативу № 1 від 07.06.2006 року увійшло 178 членів, власників автомобілів та гаражних боксів, котрі знаходились на третій ділянці ГК «Газопровідний» (т. 1, а.с. 118-119)
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується довідкою ОК «АГК «Лотос» № 18 від 04.07.2011, що ОСОБА_3, згідно з рішенням загальних зборів членів КБЕІГ від 27.10.90 є власником капітального гаражного боксу з підвалом НОМЕР_1, площею 24 кв.м., по АДРЕСА_1, який побудований господарчим способом та введений в експлуатацію 18.04.1991 року (т. 1, а.с. 17).
Будівництво гаражу за вказаною адресою здійснювалось на підставі рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 22.01.1990 року «Про надання дозволу підприємствам, установам і організаціям проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва об'єктів», яким було дозволено виконкому Шевченківської районної ради народних депутатів проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва тимчасових відкритих автомобільних стоянок по вул. Газопровідній, просп. Правди в м. Києві, на земельній ділянці в межах визначених головним управлінням архітектури і містобудування виконкому міськради (т. 1, а.с. 142-143).
Актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 05.12.2011 року встановлено, що дозволи на виконання будівельних робіт з будівництва гаражних боксів не надавались, декларація про готовність об'єкта до експлуатації не зареєстрована, проектна документація на будівництво відсутня, заява про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації не зареєстрована (т. 1, а.с. 12 - 13).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом зі спливом строку позовної давності.
Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду за наступних підстав.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до положень ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 через свого представника було подано клопотання про застосування позовної давності (т. 1, а.с. 193-194).
Згідно зі ст. 36-1 Закону Укарїни «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає підстави представництва інтересів держави в суді. Отже, право визначити наявність чи відсутність підстав для представництва інтересів держави належить виключно прокурору.
Відповідно до досліджених судом першої інстанції матеріалів справи, заступник прокурора Подільського району м. Києва звертався до суду з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади м. Києва в особі її представницького органу Київської міської Ради до обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Лотос», про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку 0,93 Га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та передати зазначену земельну ділянку Київській міській раді.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2007 року у справі № 4/251, яке залишене буз змін постановою від 15.10.2008 року Київського апеляційного господарського суду, в задоволенні позову відмовлено повністю.
В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2008 року рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2008 року у справі № 4/251 скасовано, справу № 4/251 направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва по справі № 4/251-16/122 від 23.06.2009 року за позовом заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Лотос», третя особа Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку 0,93 Га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та передати зазначену земельну ділянку Київській міській раді, в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 4/251-16/122 від 23.06.2009 року прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Постановою Київського апеляційного господарського суду № 4/251-16/122 від 16.11.2009 року рішення Господарського суду міста Києва № 4/251-3/122 від 23.06.2009 року залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2009 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2009 року, прокурор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою. Постановою Вищого господарського суду України № 4/251-3/122 від 10.03.2010 року рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2009 року у справі № 4/251-3/122 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2010 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року, відмовлено в задоволенні позову.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року у справі № 4/251-16/122-3/132 залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що про обставини, що стали підставами для звернення з позовом до суду прокурор довідався до звернення з заявою до суду, в результаті розгляду якої рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2007 року у справі № 4/251 в задоволенні позову відмовлено повністю, що підтверджується наявними в матеріалах справи рішеннями судів, що набрали законної сили, та з цього часу мав можливість звернутися до суду в інтересах держави за захистом порушеного права. З позовом до відповідача прокурор в інтересах держави у строки визначені ст. ст. 256 - 257, 261 ЦК України, не звертався.
Крім того, до такого висновку суд прийшов зокрема з тих підстав, що у відповідності до позовної заяви, підставою для звернення з позовом до суду стало притягнення до кримінальної відповідальності голови обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Лотос» - ОСОБА_6, якому було пред'явлено обвинувачення в тому, що він упродовж 2007 року осені 2008 року своїми умисними діями, які виразились у перевищені службових повноважень, тобто умисному вчиненню службовою особою дій, які виходять за межі наданих прав та повноважень, що заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом інтересам окремих громадян, а також інтересам держави і юридичних осіб, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 365 Кримінального кодексу України. Також, упродовж 2007 року жовтня 2008 року своїми умисними діями, які виразились у самовільному зайнятті земель в охоронних зонах за адресою: АДРЕСА_1, вчиненому групою осіб, ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 22.10.2009 року у справі № 1-608/-09 голову третьої особи по справі - ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України на підставі п. «г» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року. ОСОБА_6 в ході судового слідства свою вину у вчиненні самовільного зайняття земель в охоронних зонах визнав повністю.
Прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави в особі позивачів вважав, що факт самовільного зайняття земель в охоронних зонах за адресою: АДРЕСА_1, встановлений в кримінальному судочинстві.
Судом першої інстанції досліджено зміст постанови Подільського районного суду м. Києва від 22.10.2009 року у справі № 1-608/-09 згідно якого ОСОБА_6 упродовж 2007 року - жовтня 2008 року своїми умисними діями, які виразились у самовільному зайняті земель в охоронних зонах за адресою: АДРЕСА_1, вчиненому групою осіб, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те що, про обставини, що стали підставами для звернення з позовом до суду прокурор довідався до прийняття Подільським районним судом м. Києва постанови від 22.10.2009 року у справі № 1-608/-09 на стадії дослідчої перевірки та прийняття рішення про порушення кримінальної справи, та з цього часу мав можливість звернутися до суду за захистом в інтересах держави порушеного права, а відповідачем побудовано капітальний гаражний бокс ще 18.04.1991 року.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.
Відповідно до ст. 45 ЦПК України прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 7 ст. 376 ЦК право звернення з позовом про знесення самочинного будівництва належить органу державної влади або органу місцевого самоврядування, а з урахуванням положень статей 20, 36 Закону України «Про прокуратуру», ст. 45 ЦПК України - прокурору в їх інтересах.
Як у вищезазначених справах, так і у справі яка є предметом апеляційного розгляду прокурор здійснював представництво держави, в тому числі і Київської міської ради.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про пропуск прокурором, який діє в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, строку позовної давності є правильним та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва - відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді: