АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого, судді Одинця В.М.,

суддів Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б.

прокурора Наконечного О.О.

захисника ОСОБА_1,

скаржника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року.

встановила:

Вказаною постановою залишено без задоволення скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в ОВС відділу з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Суходолова А.С. від 26 липня 2012 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 364 КК України.

В обґрунтування рішення, суд першої інстанції вказав на наявність у компетентної особи, яка порушила кримінальну справу, законного приводу і достатніх підстав у відповідності до вимог ст. ст. 94, 98 КПК України, для порушення кримінальної справи.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, захисник ОСОБА_1 подала апеляцію, в якій просить скасувати постанову суду та постановити нове рішення, яким скасувати постанову про порушення кримінальної справи.

Як на підстави для скасування постанови суду апелянт вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема апеляція мотивована тим, що висновки суду помилкові, оскільки, на думку апелянта, посилання суду на наявність в діях ознак складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України переконливими доводами не підкріплено. При цьому зазначаючи, що в постанові про порушення кримінальної справи, однією з ознак злочину є наявність вини та умислу вказано, що ОСОБА_2 діяв умисно, з метою уникнення своїх прямих обов'язків і завдань щодо розкриття злочинів, створення уявного благополуччя у боротьбі зі злочинністю, що є неконкретним, і в належній мірі не відображає сутності поняття «інший особливий інтерес».

Крім того апелянт зазначає, що обов'язковою ознакою службового підроблення є його предмет - офіційний документ, а на думку захисника, протокол огляду, виявлення та вилучення і рапорт не можуть бути визнані офіційними документами, оскільки вони самі по собі не породжують, не змінюють і не припиняють певних правовідносин, а тому є лише процесуальними документом, а рапорт оперуповноваженого РУ ГУ є однією з форм звітування.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції захисника, пояснення захисника, яка підтримала апеляцію та просила її задовольнити, ОСОБА_2, який підтримав захисника, вивчивши матеріали справи та матеріали на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи зі змісту положень статті 382 КПК України апеляційний суд при перевірці судових рішень по даній категорії справ має з'ясувати, чи з додержанням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу.

В силу вимог ст. 236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Розглядаючи вищеназвану скаргу про порушення кримінальної справи, суд заслухав пояснення захисника, думку прокурора, вивчив матеріали скарги, дослідив матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, і дійшов до висновку про дотримання слідчим вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України при порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2

Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає законним і обґрунтованим, а тому з ним повністю погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, приводом і підставою до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян та коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Як встановив суд першої інстанції, приводом до порушення кримінальної справи, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України стала заява ОСОБА_4 про злочин, і такий висновок суду не оспорюється в апеляції, і з ним погоджується колегія суддів.

Перевіряючи доводи апеляції захисника з приводу того, що протокол огляду, виявлення та вилучення і рапорт не можуть бути визнані офіційними документами, оскільки вони самі по собі не породжують, не змінюють і не припиняють певних правовідносин, а тому є лише процесуальним документом, а рапорт оперуповноваженого РУ ГУ є однією з форм звітування, колегія суддів, визнає їх надуманими та безпідставними, оскільки, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, і суд дійшов до обґрунтованого висновку, що ці процесуальні документи складені службовою особою та посвідчують конкретний факт і події, що мають юридичне значення, а тому є офіційним документом.

Крім того, колегія суддів, бере до уваги, що ці процесуальні документи, стали підставою для їх офіційної реєстрації в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчиненні або готуються, а подальшому для їх подальшого спрямування та притягнення особи до кримінальної відповідальності, що тягне за собою певні наслідки, а тому надає їм статусу офіційних документів.

Також, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що підставами для порушення кримінальної справи стали матеріали перевірки Департаменту внутрішньої безпеки МВС України за зверненням ОСОБА_4 щодо фальсифікації матеріалів дослідчої перевірки, які містять достатні дані, які вказують на наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 364 КК України, а саме, поясненнях ОСОБА_4, протоколі її допиту в якості потерпілої, протоколі допиту свідка ОСОБА_5, та процесуальних документах складених ОСОБА_2 в рамках дослідчої перевірки про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності.

Перевіряючи доводи апеляції щодо неконкретності ознаки злочину, передбаченого ст. 364 КК України, щодо мотиву, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки в постанові про порушення кримінальної справи визначено особистий інтерес ОСОБА_2 як ознаку цього злочину.

Отже, з наведеного вбачається, що доводи викладені в апеляції захисника, відносно того, що постанова суду першої інстанції є незаконною, оскільки суд залишив поза увагою відсутність приводів та підстав до порушення кримінальної справи - є безпідставними і спростовуються матеріалами даної справи та матеріалами, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи.

Досліджувати докази, давати їм оцінку, перевіряти дані, чи мав ОСОБА_2 умисел на вчинення злочину, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності його винності, правильність кваліфікації його дій, розглядати чи вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, суди при розгляді скарг на постанови про порушення кримінальної справи не вправі, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, ретельно перевірив виконання органом досудового слідства вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України при порушенні кримінальної справи, дав їм належну оцінку з позиції допустимості та достатності даних для порушення кримінальної справи, перевірив як доводи захисника, так і прокурора, а тому порушень вимог кримінально-процесуального закону допущено не було, а відтак жодні правові підстави для задоволення апеляції та скасування законної та обґрунтованої постанови суду відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України 1960 року та п.п. 11, 13,15 КПК України 2012 року, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в ОВС відділу з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Суходолова А.С. від 26 липня 2012 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 364 КК України - залишити без змін, а апеляцію захисника ОСОБА_1 - без задоволення.

Судді:

__________________ ____________________ __________________