АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадж. №22ц-774/336/2013 Голов.1-ї інст.Трофимова Н.А.

Категорія 45 Доповідач -Колодяжна Н.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

16 січня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Колодяжної Н.Є.

суддів - Осіяна О.М., Глущенко Н.Г.

при секретарі - Надтока А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Верхівцевської міської ради, третя особа: Відділ Держкомзему у Верхньодніпровському районі - -про визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012р., яким їй відмовлено у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з*ясування обставин справи.

Під час вирішення спору про визнання права власності на земельну ділянку судом 1-ї інстанції встановлено, що у 2004році ухвалою суду між сторонами була затверджена мирова угода, за умовами якої Верхівцевська міська рада зобов*язалась включити позивачку до додаткового списку осіб, що мають право на земельний пай із резервного фонду земель міської ради. У подальшому земля позивачці не виділена. Відмовляючи їй у позовних вимогах, райсуд виходив з того, що законом передбачений відповідний порядок набуття та оформлення документів на отримання земельного паю з наступним оформленням права власності на земельну ділянку, який позивачкою не дотриманий.

Апеляційний суд, перевіривши рішення, вважає його таким, що повинне бути залишеним без змін.

Суд вірно встановив, що позивачка на підставі судового рішення у 2004році була внесена у додатковий список (а.с.8) членів ВАТ «Племзавод «Любомирівка»( де до вересня 1999р. працювала) на земельну частку (пай). Рішенням виконавчого комітету Верхівцевської міської ради від 21 квітня 2005р. виконком вирішив клопотати перед райдержадміністрацією про передачу громадянам у приватну власність земельних паїв із земель резервного фонду міської ради згідно вказаного додаткового списку. Після цього позивачка неодноразово зверталась до Верхньодніпровської райдержадміністрації з питання виділення земельної частки (паю), однак їй було рекомендовано звернутись до суду, оскільки не визначений розмір та вартість земельної ділянки.

Між тим, пунктами 4 і 5 Указу Президента України № 720/95 від 8 серпня 1995р. щодо порядку паювання земель -визначено, що рішення щодо затвердження обчислених відповідними комісіями розмірів паю по кожному підприємству окремо та видача громадянам сертифікатів на право на пай - приймається та проводиться районною державною адміністрацією.

Як вбачається із довідки Верхньодніпровського районного відділу земельних ресурсів -розмір паю по ВАТ «Племзавод «Любомирівка» є визначеним відповідною комісією та становить 7,1728 умовних кадастрових гектара вартістю 27221грн., а це означає, що цей розмір повинен бути затвердженим держадміністрацією.

Із наведеного вбачається, що відмова райдержадміністрації у видачі позивачці сертифікату на зазначену кількість землі не відповідала вимогам закону. Однак позовні вимоги до цієї установи як до другого співвідповідача про визнання права на земельну частку (пай) та зобов*язання видати сертифікат позивачка не заявила. Її позов про визнання права власності на земельну ділянку є таким, що не відповідає встановленому законом порядку надання земель у приватну власність з видачею Державного акту на право приватної власності на землю, про що детально викладено у рішенні райсуду з посиланням на нормативні акти.

Із зазначених підстав рішення районного суду повинне бути залишене без змін.

Доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню за перелічених вище обставин, а позивачка не позбавлена можливості заявити належний позов до вказаних відповідачів.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити .

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012р. - залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку у 20-денний строк.

С У Д Д І