ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
04 травня 2012 р. Справа № 2а/0270/1464/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,
за участю:
секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,
позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Шаргородського району управління юстиції (далі -ВДВС Шаргородського РУЮ) про визнання неправомірними дії та скасування постанов
в с т а н о в и в :
В березні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВДВС Шаргородського РУЮ про визнання неправомірними дії та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області № Ф-248 від 03.02.2012 року про стягнення заборгованості в сумі 1288,80 грн., постанов про стягнення виконавчого збору в сумі 128,88 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 35,00 грн. на користь ВДВС Шаргородського РУЮ 16.03.2012 року та постанови про відрахування з пенсії боржника 20% від 19.03.2012 року (ВП № 31029187).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження на підставі вимоги Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, оскільки така вимога не є виконавчим документом та вона не відповідає положенням статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»(не зазначено вимоги, яка повинна бути у виконавчому документі). Крім того, позивач посилається на те, що вимога Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі щодо сплати боргу є неузгодженою, по ній не може проводиться будь-яке стягнення до закінчення процедури оскарження.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі. Крім того, в судовому засіданні позивач вказав на те, що він оскаржує та просить скасувати саме постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про відрахування з пенсії боржника, оскільки вважає їх такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі та повідомлення про отримання копії матеріалів позовної заяви на адресу електронної пошти відповідача, яка міститься у Єдиній базі даних електронних адрес у відповідності до вимог статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківкою електронного відправлення та довідкою (а.с.23,24,25). Заяв та клопотань про не можливість прибуття у судове засідання до суду не надходило. Письмових заперечень на позовну заяву не надходило.
Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні ВДВС Шаргородського РУЮ перебуває вимога про сплату боргу № Ф-248, видана 03.12.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1288,80 грн. (а.с.28).
Постановою заступника начальника ВДВС Шаргородського РУЮ Сапігури М.М. ВП № 31029187 від 03.02.2012 року відкрито виконавче провадження та зобов'язано боржника ОСОБА_1 виконати вимогу про сплату боргу № 248 від 03.12.2011 року в повному обсязі до 09.02.2012 року.
Судом з'ясовано, що в подальшому заступником начальника ВДВС Шаргородського РУЮ при виконанні виконавчого провадження винесені наступні постанови:
- про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 35,00 грн. від 16.03.2012 року (а.с.29);
- про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 128,88 грн. від 16.03.2012 року (а.с.8,9);
- про відрахування з пенсії боржника 20% для погашення заборгованості від 19.03.2012 року (а.с.10).
Судом досліджено вище зазначені постанови та встановлено, що ОСОБА_1 -боржником у виконавчому провадженні, у наданий йому строк на добровільну сплату, вимога про сплату боргу № 248 від 03.12.2011 року - не виконана, сума заборгованості не погашена.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Загальні умови та порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, встановлені Законом України «Про виконавче провадження»№606-XIV вiд 21.04.1999 року (із змінами та доповненнями).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, у своїй позовній заяві позивач посилається, зокрема на те, що постанова ВП № 31029187 про відкриття виконавчого провадження є неправомірною оскільки, жодним пунктом Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено підстави звернення УПФУ у Шаргородському районі з вимогою про сплату боргу, однак це не відповідає дійсності.
Щодо прийнятих державним виконавцем в ході примусового виконання, на виконання виконавчого провадження ВП № 31029187 постанов від 16.03.2012 року та 19.03.2012 року, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною першою статті 28 вище зазначеного Закону передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю (ч.3 ст.28).
Згідно частини першої статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Пунктом 1 частини 3 даної статті передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк (частина 5 статті 41).
Відповідно до статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати (частина 1). Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів (ч.5 ст.68).
Як передбачено ч.1 статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків.
Так, звернення стягнення на пенсію здійснюється відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З урахуванням викладеного та беручи до уваги те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2012 року ОСОБА_1 не виконана та є діючою, то з урахуванням вище зазначених норм Закону України «Про виконавче провадження», твердження позивача щодо протиправності дій державного виконавця та скасування постанов не знайшли свого підтвердження.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач фактично не погоджується з можливістю відкриття виконавчого провадження за вимогою Пенсійного органу і як наслідок звертається до суду про оскарження подальших постанов державного виконавця, винесених в ході примусового виконання, при цьому, доказів оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження у встановленому порядку не надає.
Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими і свідчать про намагання сторони у виконавчому провадженні (боржника) уникнути обов'язків, покладених на неї чинним законодавством.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, та те, що відповідачем здійснювалися дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є невмотивованими та не підлягають до задоволення.
Оскільки позивачам в задоволенні адміністративного позову відмовлено, а також за відсутності витрат останніх, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з Державного бюджету України не підлягають.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дончик Віталій Володимирович