ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" січня 2013 р.Справа № 5016/1753/2012(16/83)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ярош А.І.,
суддів Журавльова О.О., Михайлова М.В.,
при секретарі судового засідання Мікула К.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Ніколащенко С.О., за довіреністю;
від відповідача: Тімінський Д.Л., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 12 листопада 2012 року
по справі № 5016/1753/2012(16/83)
за позовом Державного підприємства „Одеська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон"
про стягнення 2574,36 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Одеська залізниця звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон" 2574,36 грн. плати за користування вагонами та зберігання вантажу у вагонах в березні 2012 року, посилаючись на те, що актом ревізії фінансово-комерційної діяльності станції встановлено невірне нарахування плати за користування вагонами по затриманому поїзду, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з ТОВ СП „Нібулон" зазначену суму, яку він добровільно відмовився сплатити.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12 листопада 2012 року у справі №5016/1753/2012(16/83) (суддя Фролов В.Д.) у задоволенні позовних вимог Одеської залізниці відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції посилався на ч.2 ст.42 Статуту залізниць України, якою передбачено, що якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами(контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що плата за користування вагонами та контейнерами повинна стягуватися з моменту повідомлення одержувача про прибуття вантажу, а не з моменту видачі наказу.
Відтак, оскільки позивачем не доведено дотримання встановленого порядку повідомлення відповідача про затримку вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Одеської залізниці в повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
В апеляційній скарзі апелянт зазначав, що відповідно до п.13 Правил користування вагонами та контейнерами, плата за користування вагонами стягується з вантажовласника у разі затримки вагонів під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці, та посилався на пункт 12 зазначених Правил, яким передбачено загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядження вантажовласника.
Також скаржник не погоджується з посиланнями суду першої інстанції при винесенні рішення на ст. 42 Статуту залізниць України, та вважає, що згідно зазначеної статті існує обов'язок залізниці повідомити про прибуття вантажу саме на станцію призначення, а в даному випадку вантаж затримано на підходах до станції призначення, отже дії залізниці регламентуються пунктом 9-10 Правил користування вагонами та контейнерами.
ТОВ СП „Нібулон" надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, посилаючись на те, що судом правильно застосовані положення ст. 42 Статуту залізниць України у даному спорі, та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 жовтня 2009 року між Одеською залізницею (Залізниця, позивач) та ТОВ СП „Нібулон" (Підприємство, відповідач) був укладений договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії ТОВ СП „Нібулон", за умовами п.1 якого згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить Підприємству і примикає стрілкою №35 до під'їзної колії ДАХК „Чорноморський суднобудівний завод" станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці та обслуговується локомотивом Ольшанської філії ВАТ „КДМППЗТ".
Відповідно до п.п. 5,6 договору повідомлення про готовність вагонів для передачі передаються: прийомоздавальником станції прийомоздавальнику ТОВ СП „Нібулон" цілодобово по телефону за 2 години до готовності передачі з записом в книзі повідомлень. Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом Залізниці на колію №11 ст. Миколаїв-Вантажний.
За умовами п.18.4 договору Залізниця має право затримати поїзди на підходах до ст. Миколаїв-Вантажний, у разі не прийому вагонів Підприємством, при наявності на 17 год. 00 хв., на коліях станції призначення вагонів у кількості не менше добової переробної спроможності вантажних фронтів. Вагони, що з вини Підприємства, простоюють на підходах до станції призначення, в затриманих поїздах в очікуванні подачі під вивантаження, незалежно від виконання переробної спроможності, оформлюються актами про затримку вагонів ф.ГУ23а, з покладанням на Підприємство відповідальності за користування вагонами та зберігання вантажів у вагонах до моменту закінчення затримки, згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом (Тарифного керівництва №1), Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, та Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за вх.№866/5087. Загальний час, за який Підприємством вноситься плата за користування вагонами, включає час затримки з його вини та час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні Підприємства, згідно Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458.
З матеріалів справи вбачається, що 05 березня 2012 року на адресу Відповідача надійшли вагони з вантажем зерно, які перевозилися потягом № 2281 індекс 4273 - 713 - 4156 та були затримані по станції Явкіне Одеської залізниці згідно з наказом № 10 про затримку потягу, який було складено о 20 годині 50 хвилин та зазначено, що вагони затримано через неприйняття їх вантажовласником ТОВ СП "НІБУЛОН" та неможливістю прийняття їх станцією.
Відповідно до приписів п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами, Позивачем о 20 годині 50 хвилин був складений акт про затримку вагонів № 1 від 05.03.2012 р. та о 22 годині 10 хвилин було складено повідомлення про затримку вагонів № 1 від 05.03.2012 р.
Відповідно до положень ч. 4 п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами, станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Дотримуючись вищезазначених вимог, позивач о 22 годині 20 хвилин повідомив відповідача про прибуття на його адресу вантажу та про затримку цього вантажу через неприйняття його вантажовласником ТОВ СП "НІБУЛОН" та неможливістю прийняття його станцією.
Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46.
На підставі п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, 15 березня 2012 року Одеською залізницею складено відомість плати за користування вагонами № 11032156 та відповідно до п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, накопичувальну картку №13030426, відповідно до яких ТОВ СП „Нібулон" добровільно розрахувався за користування вагонами у затриманому потязі № 2281 індекс 4273 - 713 - 4156 по ст. Явкіне Одеської залізниці у березні місяці на суму 18 137,10 грн. (без ПДВ)
14 червня 2012 року на станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці проводилася планова перевірка фінансово-комерційної діяльності. В результаті ревізійної перевірки Одеською залізницею 17 червня 2012 року відповідно до відомості плати за користування вагонами № 16063711 та накопичувальній картці № 17061007 Відповідачу було донараховано збір у розмірі 2 145 грн. (без ПДВ) за користування вагонами у затриманому потязі по ст. Явкіне Одеської залізниці у березні, мотивуючи це тим, що відповідно до відомості плати за користування вагонами №11032156, плата була нарахована з моменту повідомлення ТОВ СП „Нібулон" про затримку вагонів, а відповідно до акту ревізії фінансово-комерційної діяльності плата за користування вагонами повинна була нараховуватися не з моменту повідомлення, а з моменту видачі наказу на затримку вагонів.
Отже, судова колегія приходить до висновку, що спірні правовідносини пов'язані з користуванням вагонами у разі затримки та нарахуванням плати за користування вагонами, регулюються наступними положеннями законодавства.
Стаття 3 Закону України „Про залізничний транспорт" встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України „Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства.
Статтею 908 ЦК України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частина 5 ст. 307 ГК України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Водночас відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами -суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999р. №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999р. за №165/3458, встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.
Відповідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к , Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
За п.п. 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передає йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
Таким чином, судова колегія не погоджується з посиланнями суду першої інстанції на положення пункту 2 ст.42 Статуту залізниць України при вирішенні даного спору, та зазначає, що дану норму законодавства неприпустимо застосовувати в зазначеному випадку, виходячи з такого.
Відповідно до ст.42 Статуту залізниць, Залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення.
Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення.
За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.
Між тим, предметом даного спору є стягнення плати за користування вагонами внаслідок затримки вагонів на підходах до станції призначення, а не стягнення плати за користування вагонами при прибутті вантажу, відтак в даному випадку слід керуватись положеннями законодавства, що регулюють порядок оплати користування вагонами саме у випадку затримки вагонів з вини вантажовласника - п.п.9,10 Правил користування вагонами і контейнерами.
За п.п. 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передає йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
Таким чином, виходячи з наведених норм права, судова колегія зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення плати за користування вагонами за період з моменту затримки вагонів до моменту повідомлення вантажоодержувача про затримку, обґрунтовані та правомірні, а відтак - підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, та вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати, а позов Одеської залізниці про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон" 2574,36 грн. плати за користування вагонами та зберігання вантажу у вагонах в березні 2012 року - задовольнити.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця" задовольнити.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 12 листопада 2012 року по справі № 5016/1753/2012(16/83) скасувати.
Позов Одеської залізниці про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон" 2574,36 грн. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон" (54002, м.Миколаїв, вул.Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113, р/р 260070162188 у відділенні ПАТ „Укрексімбанк" м.Миколаїв) на користь Державного підприємства „Одеська залізниця" (65023, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19, р/р 26003000001 в Одеській філії КБ „Експресс-Банк") 2574,36 грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят чотири грн. тридцять шість коп.)
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон" (54002, м.Миколаїв, вул.Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113, р/р 260070162188 у відділенні ПАТ „Укрексімбанк" м.Миколаїв) 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. п'ятдесят коп.) судового збору, 804,75 грн. (вісімсот чотири грн. сімдесят п'ять коп.) судового збору за апеляційний розгляд.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 18.01.2013р.
Головуючий суддя Судді А.І. Ярош М.В. Михайлов О.О. Журавльов