ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 р. Справа № 2а/0270/2426/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,

за участю секретаря судового засідання: Медяної Наталії Анатоліївни,

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1;

представника позивача: ОСОБА_2- представник за довіреністю;

відповідача : Павлов В.Г. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

до: Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

про: визнання бездіяльності протиправною

ВСТАНОВИВ :

В березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання бездіяльності протиправною.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що постановою Господарського суду Вінницької області від 07.12.2006р. визнано протиправним та скасовано рішення директора Вінницької міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 28.12.2004р. №161 про неприйняття до заліку 14880 грн. та накладення на позивача фінансової санкції в розмірі 7440 грн. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13.03.2008р. постанову Господарського суду Вінницької області від 07.12.2006р. залишено без змін, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про забезпечення додаткового фінансування з коштів Фонду та вимагав негайно погасити наявну заборгованість у сумі 22320 грн. Неповернення Фондом коштів в загальній сумі 22310 грн. позивач вважає протиправною бездіяльністю.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог від 22.09.2009р. (а.с. 77) позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо нездійснення додаткового фінансування 22320 грн., не взятих до заліку та утриманих з ОСОБА_1 у вигляді фінансової санкції за протиправним рішенням №161 від 28.12.2004р.;

- стягнути з Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_1 неприйняті до заліку 14480 грн. та накладену фінансову санкцію в розмірі 7440 грн.;

- стягнути з Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_1- 49435 грн. упущеної вигоди;

- стягнути з Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності судові витрати.

Під час розгляду даної адміністративної справи Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2009р. скасовано постанову Господарського суду Вінницької області від 07.12.2006р. та ухвалу Київського апеляційного суду від 13.03.2008р., а справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В подальшому постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2010р. по справі №2-а-5177/09/0270 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення №161 від 28 грудня 2004 року - відмовлено повністю.

Ухвалою суду від 14.06.2011р. провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішення у справі №2-а-5177/09/0270.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала. Рішення по вказаній справі набрало законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

В зв'язку з тим, що обставини, які слугували підставою для зупинення провадження у даній справі відпали, ухвалою від 17.02.2011р. провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви. Позовні вимоги просив задовольнити повністю відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 22.09.2009р. (а.с. 77). Крім того, додатково просив суд звернути увагу на абзац 10 аркушу 5 постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2010р. по справі №2-а-5177/09/0270, згідно якої " з огляду на матеріали справи, суд дійшов висновку, що вказане рішення не відповідає законодавству, дійсним обставинам та матеріалам справи..". З огляду на викладене, представник позивача, наголошував на встановленні судом факту неправомірності рішення відповідача від 28.12.2004р. №161 та просив задоволити заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення даного адміністративного позову з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.65, 85-87).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні заявленого адміністративного позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в судовому порядку оскаржував рішення Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 28.02.2004р. №161 про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Внаслідок скасування рішення Фонду від 28.02.2004р. №161 Господарським судом Вінницької області та набрання рішенням суду законної сили, позивач неодноразово звертався із письмовими заявами від 30.05.2008р. (а.с.28), від 29.07.2008р. (а.с.30) до відповідача про забезпечення додаткового фінансування з коштів Фонду у зв'язку з перевищенням суми фактичних витрат понесених ОСОБА_1 в зв'язку з виплатою ОСОБА_4 допомоги за вагітністю і пологами за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, над сумою нарахованих страхових внесків (повернення надміру сплачених коштів у сумі 22320 грн.).

Виконавчою дирекцією Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності жодних дій щодо повернення ОСОБА_1 неприйнятих до заліку 14880 грн. та накладеної фінансової санкції в розмірі 7440 грн. не вчинено, таким чином позивач оскаржує в судовому порядку зазначену бездіяльність відповідача.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зважає на наступне.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2010р. по справі №2-а-5177/09/0270 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення №161 від 28 грудня 2004 року - відмовлено повністю. Вказане рішення набрало законної сили.

Згідно частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судом не може бути не взята до уваги та обставина, що на момент розгляду даної адміністративної справи рішення Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 28.02.2004р. №161 про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню не скасовано в судовому порядку, та таке рішення є чинним.

Суд, зважає на положення частини 2 статті 11 КАС України, згідно якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності (частина 3 статті 11 КАС України).

За сукупністю наведених обставин, в силу чинного юридичного акту - рішення Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 28.02.2004р. №161, у суду відсутні правові підставі для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо нездійснення додаткового фінансування 22320 грн., не взятих до заліку та утриманих з відповідача у вигляді фінансової санкції за протиправним рішенням №161 від 28.12.2004р.; стягнення з Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_1 неприйнятих до заліку 14480 грн. та накладеної фінансової санкції в розмірі 7440 грн.

Так, згідно частини 1 статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що в силу положень КАС України та зважаючи на те, що постановою ВОАС не скасовано рішення відповідача від 28.02.2004р. №161, не може бути визнано протиправною бездіяльність Фонду, оскільки фактично бездіяльність як така взагалі не мала місця, оскільки оскаржуване позивачем рішення залишилось чинним, а тому кошти не підлягали поверненню позивачеві.

Крім того, суд зважає на положення частини 2 статті 255 КАС України, згідно якої обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи імперативні вимоги вказаної статті, суд звертає увагу позивача на чинність рішення відповідача на даний час, та ту обставину, що незважаючи на встановлення постановою ВОАС від 03.02.2010р. невідповідності рішення Фонду законодавству та дійсним обставинам справи, на даний момент відсутнє рішення суду, яке б скасовувало рішення Фонду від 28.02.2004р. №161 чи скасування вказаного рішення у інший спосіб. Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в межах заявлених позовних вимог.

Щодо стягнення з Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_1 49435 грн. упущеної вигоди суд, на підставі викладеного, приходить до висновку, що ця вимога позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач стверджує, що внаслідок прийняття Фондом протиправного рішення від 28.02.2004р. №161 виплатив свої власні кошти застрахованій особі, вилучив з підприємницького обороту кошти, внаслідок чого з 16.03.2008р. втрачав доходи, які міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено та відповідно він несе збитки у вигляді упущеної вигоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з їх вини.

Згідно статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, з врахуванням того, що сума, яка сплачена позивачем на виконання рішення Фонду від 28.02.2004р. №161, не підлягає поверненню позивачеві, оскільки вказане рішення не скасоване та є чинним, а позивачем не доведено протиправність бездіяльності відповідача, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення на користь ОСОБА_1 49435 грн. упущеної вигоди не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до статті 86 цього ж Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на матеріали справи суд дійшов висновку, що, позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам та законодавству і тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович