Справа № 1003/8058/12 Головуючий у І інстанції Мезін
Провадження № 11/780/31/13 Доповідач у 2 інстанції Бех М.О.
Категорія 3 17.01.2013
??????????????????????????????
УХВАЛА
Іменем України
16 січня 2013 року Апеляційний суд Київської області в складі:
головуючого-судді -Бех М.О.
суддів - Дриги А.М., Капічон О.М.
з участю прокурора -Стаховської Н.О.
засудженого -ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2012 року, яким:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, житель АДРЕСА_3, раніше неодноразово судимий, останній раз 01.08.2011 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.1 ст.204 КК України на 2 роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, -
засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.186 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч.1 ст.115 КК України на 10 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 10-ти років позбавлення волі.
Відповідно до вимог ст.71 КК України до вказаного покарання частково приєднано не відбуте покарання за попереднім вироком і остаточно призначено покарання у виді 11-ти років позбавлення волі.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, не працюючий, житель АДРЕСА_4, раніше судимий 27.10.2011 року Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, -
засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до вказаного покарання частково приєднано не відбуте покарання за попереднім вироком і остаточно призначено покарання у виді 7-ми років позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_2 і ОСОБА_4 визнані винними та засуджені за те, що 14 грудня 2011 року ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні магазину «Граф»по вул. Леваневського, 73-а в м. Біла Церква Київської області, під час розпиття спиртних напоїв познайомився з ОСОБА_5 і близько 18 години з яким, з метою продовжити розпиття спиртних напоїв, за ініціативою ОСОБА_2 прийшли до АДРЕСА_1, де проживала знайома ОСОБА_2 ОСОБА_6
Зайшовши до квартири, ОСОБА_2 домовився з останньою пограбувати ОСОБА_5, який залишався чекати його біля квартири. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 вийшли з квартири та запропонували ОСОБА_5 піти з ними для подальшого вживання спиртних напоїв та провели ОСОБА_5 до сходинкового майданчику між 1 та 2 поверхами під'їзду № 1 вказаного будинку, де користуючись відсутністю сторонніх осіб, діючи за попередньою змовою між собою, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_2 наніс декілька ударів рукою по обличчю ОСОБА_5, а ОСОБА_6 нанесла три удари ногою в область лівого стегна потерпілому.
Внаслідок вказаних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_6 спричинили потерпілому ОСОБА_5 фізичний біль, тобто застосували фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
В подальшому ОСОБА_2 наказав ОСОБА_5 роздягнутись до нижньої білизни і разом з ОСОБА_6 обшукали знятий одяг, з якого відкрито викрали мобільний телефон марки «Нокіа-2330»з зарядним пристроєм та навушниками вартістю 521 гривень, з карткою стартового пакету оператора мобільного зв'язку «Київстар»вартістю 15 гривень, грошима в сумі 20 гривень, чим спричинили потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 556 гривень
Викраденим майном ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розпорядились на власний розсуд.
ОСОБА_6 засуджена Білоцерківським міськрайсудом за цей злочин.
21 січня 2012 року близько 16 години 30 хвилин ОСОБА_2 та ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою придбання спиртних напоїв прибули до АДРЕСА_2, де проживала ОСОБА_8
ОСОБА_2 зайшов до вказаної квартири, а ОСОБА_4 чекав його на майданчику біля квартири.
Перебуваючи у вищевказаній квартирі ОСОБА_2, отримавши відмову від ОСОБА_8 у продажі йому спиртних напоїв в зв'язку з нестачею в нього грошових коштів, після дій ОСОБА_8, яка почала виштовхувати його з квартири, тобто обопільної сварки, в процесі якої у ОСОБА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків до ОСОБА_8, з мотивів помсти, сформувався умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті останньої, він наніс їй 7-10 ударів руками та ногами в область голови та тулуба, чим заподіяв останній несумісні з життям тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_8 померла на місці скоєння злочину.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 42-13 від 22.03.2012 року при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_8 знайдені наступні ушкодження: внутрішньочерепна травма, крововиливи в м'які покриви голови у вискових ділянках справа та зліва, в лобну ділянку зліва з відшаруванням їх від кісток у висковій ділянці зліва з утворенням підшкірної гематоми об'ємом 70 мл рідкої крові, просоченням кров'ю обох вискових м'язів, крововиливи під м'якими мозковими оболонками, в тканину та шлуночкові систему головного мозку, крововиливи під епендимою дна четвертого шлуночка головного мозку, перелом кісток носа; перелом решітчастої кістки з крововиливом до її комірок, численні синці тіла;
- ушкодження заподіяні тупими предметами ( в тому числі могли бути спричинені від нанесення їй ударів руками, чи ногами по тілу), мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, по критерію -як небезпечні для життя у сукупності і оцінюються в сукупності всі тілесні ушкодження виявлені на голові і в голові та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Синці на передній поверхні грудей та синці на тильній поверхні обох кистей мають ознаки легких тілесних ушкоджень;
- тілесні ушкодження на голові могли виникнути не менш, ніж від 6-8 ударних дій тупими предметами по голові та від 3-4 ударних дій по іншим ділянкам тіла.
Смерть гр. ОСОБА_8, 1940 року народження, настала від внутрішньочерепної травми, що проявилась розповсюдженням субарахноїдальним крововиливом та крововиливами у шлуночки головного мозку.
Після вчинення вбивства ОСОБА_8 у ОСОБА_2 виник умисел вчинити крадіжку у квартирі.
ОСОБА_4, який перебував за межами квартири і не дочекавшись ОСОБА_2, подзвонив у двері, які йому відчинив ОСОБА_2, і незаконно проникнувши в квартиру та пересвідчившись, що господарка квартири перебуває без свідомості та не подає ознак життя, переслідуючи корисливий мотив, підтримав дії ОСОБА_2, направленні на заволодіння майном ОСОБА_8, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, за попередньою змовою між собою, вони ошукали приміщення квартири та заволоділи майном, а саме: грошима в сумі 2500 грн., мобільним телефоном марки «Самсунг Х 510»вартістю 150 гривень з карткою стартового пакету оператора мобільного зв'язку «Київстар»вартістю 15 гривень, сережкою із золота вартістю 1268 гривень 80 копійок трьома пляшками горілки «Стопка Пшенична»вартість однієї - 20 гривень, загальною вартістю 60 гривень, наручним чоловічим годинником вартістю 20 гривень, намистом вартістю 50 гривень, сережкою з біжутерії вартістю 20 гривень, трьома ключами від замків дверей (вартість одного 10 гривень), загальною вартістю 30 гривень, всього заволоділи майном на загальну суму 4113 гривень 80 копійок.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить суд апеляційної інстанції пом'якшити призначене йому покарання та врахувати ті обставини, що в ході слідства та судового розгляду справи він свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України визнав повністю, має на утриманні малолітню дитину.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 посилається на те, що він звертався до суду з клопотанням про виклик в судове засідання судово-медичного експерта для дачі показів в якості свідка, проте судом безпідставно відмовлено йому в задоволенні цього клопотання.
В доповненнях до апеляції засуджений ОСОБА_2 вказує, що в судовому засіданні він звертав увагу суду на те, що явку з повинною він написав під тиском працівників міліції, проте суд проігнорував цю обставину.
Засуджений також вказує, що суд у вироку зазначив покази свідка ОСОБА_9 не ті, що він давав в ході судового слідства, а зовсім інші.
На його думку, судом безпідставно визнано його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, оскільки з показів свідків вбачається, що він не грабував потерпілого ОСОБА_5, а лише вдарив його.
ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати та направити кримінальну справу на додаткове розслідування.
В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону та направити справу на новий судовий розгляд.
Прокурор вважає, що судом грубо порушено право засудженого ОСОБА_2 на захист, оскільки в судовому засіданні, яке відбулось 26.09.2012 року суд відхилив клопотання ОСОБА_2 про заміну його захисника ОСОБА_10, в зв'язку з неналежним виконанням останнім, на думку засудженого, своїх обов'язків.
Крім того апелянт стверджує, що судом істотно порушені вимоги кримінально-процесуального закону, що регулюють порядок вирішення цивільного позову, оскільки суд двічі задовольнив позов потерпілого ОСОБА_5 на суму 556 гривень та стягнув вказану суму окремо з ОСОБА_6 та ОСОБА_11.
Також прокурор вказує на те, що судом неправильно застосовано кримінальний закон, оскільки суд у вироку не зазначив обставину, що обтяжує покарання засудженого ОСОБА_2 - рецидив злочину та не навів мотиви прийняття такого рішення.
Цей апелянт також посилається на те, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_2 до призначеного покарання у виді 10-ти років позбавлення волі частково приєднано не відбуте покарання за попереднім вироком, проте як вбачається з матеріалів справи за вироком суду від 01.08.2011 року ОСОБА_2 було засуджено на 2 роки обмеження волі, що відповідно до вимог ст.72 КК України складає 1 рік позбавлення волі, і тому на думку прокурора судом при призначенні остаточного покарання ОСОБА_2 на підставі ст.71 КК України було застосовано принцип повного приєднання не відбутого покарання.
Крім того, на думку прокурора, твердження суду про те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ним за попередньою змовою з ОСОБА_2 умисного вбивства ОСОБА_8 та наявність корисливого мотиву у ОСОБА_2 при вчиненні умисного вбивства спростовуються доказами, наявними в матеріалах кримінальної справи, яким суд не надав належної оцінки.
Так, прокурор зазначає, що про причетність ОСОБА_4 до вчинення умисного вбивства ОСОБА_8 та нанесення їй разом тілесних ушкоджень вказував у своїй явці з повинною та в протоколі явки з повинною ОСОБА_2
Також прокурор вказує на те, що згідно висновку судово-імунологічної експертизи № 48 від 11.04.2012 року на штанах ОСОБА_4 виявлена кров людини, яка може походити від потерпілої ОСОБА_8, проте судом даний факт залишено поза увагою.
Заслухавши суть вироку, повідомлення ким і в якому обсязі він оскаржується, з'ясувавши думку прокурора, яка підтримала апеляцію в якій ставиться питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд і заперечувала проти апеляцій засуджених, заслухавши засудженого ОСОБА_2, який в поясненнях, дебатах та в останньому слові просив скасувати вирок суду та направити кримінальну справу на додаткове розслідування з підстав, викладених в його апеляції та заперечував проти поданої прокурором апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляції прокурора та відсутність підстав для задоволення апеляцій засуджених.
За змістом ст.367 КПК України підставами для скасування вироку є істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.
У відповідності до вимог ст.275 КПК України розгляд справи провадиться відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.
Недодержання вимог закону щодо меж судового розгляду є істотним порушенням кримінально-процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів справи, органами досудового слідства дії ОСОБА_2 та ОСОБА_4 кваліфіковані за п.6, 12 ч.2 ст.115 КК України, як умисне вбивство людини з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Проте, як вбачається з вироку, ОСОБА_2 зайшовши до будинку ОСОБА_8, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків до неї вчинив вбивство останньої, після чого разом з ОСОБА_4 вчинили крадіжку в квартирі ОСОБА_8 та заволоділи майном потерпілої і ці дії кваліфіковані судом за ч.3 ст.185 КК України.
Оскільки ОСОБА_11 і ОСОБА_4, визнані судом винними і засуджені за злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України у вчиненні якого вони не обвинувачувались -вирок суду визнаватися законним не може і підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), суд -
У Х В А Л И В:
Апеляцію прокурора задовольнити, апеляції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Вирок Білоцерківського міськрйонного суду Київської області від 17 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу повернути до того ж суду на новий судовий розгляд.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишити попередньо обраний -тримання під вартою.
Головуючий -
Судді -