Номер провадження № 22-ц/1590/7903/12

Головуючий у першій інстанції Курочка

Доповідач Дрішлюк А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2012 м. Одеса

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Кварталової А.М., Гірняк Л.А.,

при секретарі судового засідання Задерей О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 червня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до Овідіопольского районного суду Одеської області з позовом, в якому зазначила, що на підставі державного акта на право власності на землю вона є власником земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Таїровської селищної ради від 22.10.2004 р. їй надано дозвіл на будівництво на зазначеній земельній ділянці жилого будинку розмірами 10 х 10 м, а також господарських будівель -літньої кухні, підвалу, гаражу. 13.04.2005 р. інспекція державного архітектурно-будівельного контролю видала їй дозвіл на початок проведення будівельних робіт з будівництва жилого будинку. Під час будівництва жилого будинку вона допустила незначне відхилення від робочого проекту і здійснила надбудову другого поверху над будівлею гаражу та літньої кухні. Ця надбудова відповідає вимогам державних будівельних норм та правил, не порушує законні права та інтереси інших осіб, але перешкоджає їй у прийнятті будинку до експлуатації та оформленні права власності на нього.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 червня 2012 року було відмовлено в задоволені позовних вимоги ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

22.06.2012 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 червня 2012 року. Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду, апелянт просила скасувати прийняте рішення суду та прийняте нове.

В судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали.

Інші учасники провадження в судове засідання не з'явились, про день і час розгляду справи були сповіщені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, приєднанні до матеріалів справи. У відповідності з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача та позивача, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга повинна бути задоволена, а рішення суду скасуванню з прийняттям рішення по суті заявлених позовних вимог виходячи з наступного.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 18.03.2011 р., яке набрало законної сили, задоволено позов Таїровської селищної ради до ОСОБА_1 про визнання будівництва самочинним та знесення самочинного будівництва, зобов'язано ОСОБА_1 за власний рахунок знести самочинно збудовану надбудову над гаражем та літньою кухнею, позначену на плані під літ. «Б(2)», розмірами 13,16 х 3,84 м та висотою 2,5 м, встановлено, що ОСОБА_1 самочинним будівництвом прибудови грубо порушила будівельні норми та правила (а.с. 97-98).

Разом з тим, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі державного акта на право власності на землю (а.с.15), позивачка є власником земельної ділянки площею 0,100 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Таїровської селищної ради від 22.10.2004 року за №168 (а.с.13), позивачці було надано дозвіл на будівництво на зазначеній земельній ділянці жилого будинку розмірами 10 х 10 м, а також господарських будівель -літньої кухні, підвалу, гаражу. 13.04.2005 р. інспекція державного архітектурно-будівельного контролю видала їй дозвіл на початок проведення будівельних робіт з будівництва жилого будинку (а.с.14).

Як вбачається з звіту проведення технічного огляду на відповідність приватного жилого домоволодіння державним стандартам, будівельним нормам та правилам (а.с.19), побудовані на земельної ділянки яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, жилий будинок та господарські будівлі не погіршують умови інсоляції суміжних ділянок. Будівлі побудовані з дотриманням пожежних та санітарних розривів, відповідають діючим державним нормам та стандартам можуть бути прийняті до експлуатації.

Як вбачається з копії дублікату декларації про готовність об'єкту до експлуатації (а.с. 68-74) спірний об'єкт було в цілому прийнято в експлуатацію. Таким чином, юридичний склад, який мав місце під час винесення рішення апеляційним судом Одеської області від 18.03.2011 року, змінився. Позивачка у встановленому законом порядку здала об'єкти самочинного будівництва в експлуатацію. Вказана обставина була відома суду першої інстанції, який втім взагалі не прийняв вказаний адміністративний акт до уваги та не надав йому належної оцінки. Разом з тим, вказана обставина має принципове значення для правильного вирішення спору, оскільки рішення апеляційного суду Одеської області стосувалось об'єктів самочинного будівництва не прийнятих у встановленому законом порядку в експлуатацію і не може бути реалізовано відносно об'єктів прийнятих в експлуатацію.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до Постанови КМ України від 13.04.2011 року за №461 „Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції не перевірив чи зберігалася у позивачки можливість оформити в адміністративному порядку правовстановлюючи документи на будівлю. Між тим, як вбачається з матеріалів справи позивачці було відмолено в оформлені правовстановлюючого документу. При цьому, як вбачається з відмови виконавчого комітету Таїровської селищної ради, яка була оформлена рішенням № 703 від 27 липня 2012 (а.с. 222), підставою для відмови стало теж саме рішення апеляційного суду Одеської області від 18.03.2011 р., та рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 червня 2012 року, законність та обгрунтовність, якого є предметом цього апеляційного розгляду. Тобто і відповідачем не було враховано вищевказана зміна юридичного складу, а формально відмовивши в оформленні правовстановлюючого документу відповідач оспорив право позивачки на побудований нею будинок, одночасно позбавивши її можливості оформити право власності в адміністративному порядку.

За наведених обставин, коли позивачка фактично позбавлена можливості реалізувати свої права, а через відмову виконавчого комітету, яка була оформлене рішенням № 703 від 27 липня 2012 року позивачка, взагалі була позбавлена можливості оформити своє право власності в установленому законом порядку, а також їй було помилково відмовлено в судовому захисті рішенням суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а рішення суду першої інстанції повинно бути скасовано з ухваленням нового рішення про задоволення позову. При цьому, колегія суддів виходить з того, що згідно зі ст. 317 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. що є неприпустимим з точки зору ст. 41 Конституції України. Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права. Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Таким чином, з врахуванням загальних засад цивільного законодавства (ст.3 ЦК України), зокрема справедливості, розумності, добросовісності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки іншого шляху ніж судового на підтвердження свого права позивачка не має.

Згідно зі ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна. Згідно з ч. 6 ст. 12 зазначеного Закону порядок ведення Державного реєстру прав встановлюється Кабінетом Міністрів України. У ч.5 Прикінцевих Положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" вказано, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Наказом Міністерства юстиції України "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" від 07.02.2007 року встановлено, що з метою належного забезпечення захисту права власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб до запровадження єдиної системи державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та до введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно, відповідно до затвердженого цим наказом Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно, яке визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні та спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав (п.1.1.). У відповідності із п. 1.4 Тимчасового положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

За переліком правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, що міститься у Тимчасовому положенні про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджений Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 р., із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінюсту N 36/5 від 17.05.2004 р., рішення суду є правовстановлюючим документом для визнання права власності особи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 209, 217, 303, 304, 307, п.1,3,4. ч.1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 червня 2012 року - задовольнити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 червня 2012 року - скасувати.

Прийняти нове рішення яким позов ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно -двохповерховий житловий будинок під літ. „А" з прибудовою літ. „а", верандою літ. „а1", гараж літ. „Б", літня кухня літ. „Б1" з надбудовою літ. „Б2", сходи літ. „б1", душ літ. „В", навіс літ. „Г", сарай літ. „Д", вбиральня літ. „Е", що розташований в АДРЕСА_1

Встановити порядок виконання рішення суду, згідно з яким це рішення у разі набрання ним законної сили є підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно -двохповерховий житловий будинок під літ. „А" з прибудовою літ. „а", верандою літ. „а1", гараж літ. „Б", літня кухня літ. „Б1" з надбудовою літ. „Б2", сходи літ. „б1", душ літ. „В", навіс літ. „Г", сарай літ. „Д", вбиральня літ. „Е", що розташований в АДРЕСА_1

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

А.М. Кварталова

Л.А. Гірняк