КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" січня 2013 р. Справа№ 5011-26/13359-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі: Коваленко В.С.
за участю представників:
від позивача - Федоренко О.П.
від відповідача - Маяцька С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2012 року (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради
до Концерну «Військторгсервіс»
про стягнення 3 270,38 грн.
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 2 820,31 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 197,91 грн. - 3% річних та 252,16 грн. збитків від інфляції, а всього 3 270,38 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.11.2012 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського м. Києва від 22.11.2012 року та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 3 270,38 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.01.2013 року.
Представник відповідача відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
У судове засідання 15.01.2013 року з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача підтримав надав усні пояснення по справі, в яких підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача надав усні пояснення по справі, в яких просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
За змістом ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача встановив наступне.
Предметом позовних вимог по справі є стягнення з відповідача 2 820,31 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 197,91 грн. - 3% річних та 252,16 грн. збитків від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22.06.2009 року між Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради та Концерном «Військторгсервіс» був укладений договір про надання послуг водопостачання та водовідведення № 51529, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідач зобов'язався оплачувати зазначені послуги до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
В результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором у останнього за період з квітня 2010 року по червень 2010 року виникла заборгованість в розмірі 2 820,31 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав суду належних доказів заборгованості відповідача за договором про надання послуг водопостачання та водовідведення від 22.06.2009 року № 51529.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
За змістом ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 ГПК України).
До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування заборгованості відповідача за договором про надання послуг водопостачання та водовідведення від 22.06.2009 року № 51529.
Утім, позивачем не були подані судам першої та другої інстанцій докази на підтвердження неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати послуг водопостачання та водовідведення.
Наявні у справі докази, які подав позивач, серед яких копія картки абонента, не може вважатися належним доказом заборгованості, оскільки картка абонента не є договором, крім того в пункті 2 зазначеної картки вказано, що абонент повинен до 01.01.2010 року укласти договір на надання послуг водопостачання та водовідведення з водоканалом. У випадку, якщо до вказаної дати абонент не укладе договір на надання послуг водопостачання та водовідведення, подача води буде припинена.
Позивачем не надано доказів того, що між сторонами укладено договір на надання послуг водопостачання та водовідведення, а тому позивач повинен був припинити постачання води.
Договір на який посилається позивач в позовній заяві в матеріалах справи відсутній.
Надані позивачем в підтвердження заборгованості відповідача рахунки за послуги водопостачання та водовідведення колегією суддів до уваги не приймаються оскільки дані рахунки складені самим позивачем.
З наявних в матеріалах справи рахунків не вбачається, що приладами обліку зафіксовано кількість питної води та прийнятих стоків за спірний період.
Як вбачається з матеріалів справи позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з квітня 2010 року по червень 2010 року, в той час згідно акту звірки між Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради та розпорядником коштів Державного бюджету Дніпропетровською філією Концерну «Військторгсервіс», вбачається, що станом на 01.04.2011 року заборгованість відсутня.
Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2012 року у справі № 5011-26/13359-2012 не підлягає скасуванню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2012 року - без змін.
Матеріали справи № 5011-26/13359-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Шапран В.В.
Судді Андрієнко В.В.
Буравльов С.І.