Справа № 0915/2088/2012
Провадження № 22ц/779/165/2013
Категорія 52
Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Проскурніцького П.І., Соколовського В.М.
секретаря Бойчука Л.М.,
з участю: позивача ОСОБА_2
представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» на рішення Тисменицького районного суду від 29 листопада 2012 року,-
в с т а н о в и л а :
у травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом, мотивуючи його тим, що відповідач наказом № 13-к звільнив його з роботи з 09.04.2012 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Звільнення вважав незаконним, оскільки прогулу він не допустив, відсутнім на робочому місці протягом трьох годин не був, а 07.04.2012 року відлучався з території підприємства на 40-50 хв. з поважної причини, так як змушений був негайно передати дружині в лікарню необхідні медикаменти. Незаконне звільнення з роботи вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що завдало моральної шкоди. Уточнивши в листопаді 2012 року позовні вимоги, ОСОБА_2 просив визнати незаконним наказ № 13-к від 09.04.2012 року про звільнення, поновити його на роботі на посаді сторожа Івано-Франківської бази ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» з 09.04.2012 року, стягнути з відповідача 14 400 грн. втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, 10 000 грн. моральної шкоди та судові витрати.
Рішенням Тисменицького районного суду від 29 листопада 2012 року позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» № 13-к від 09.04.2012 року «Про звільнення». Зобов'язано ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді сторожа Івано-Франківської бази ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» з 09.04.2012 року. Стягнуто з ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_2 14 400 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 800 грн. судових витрат, а всього 16 200 грн. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 1800 грн. звернуто до негайного виконання. Стягнуто з ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» в дохід держави судовий збір у розмірі 536, 50 грн.
В апеляційній скарзі представник ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не враховано, що згідно посадової інструкції сторож під час служби не повинен відлучатися з робочого місця, не залишати пост до приходу зміни чи до вирішення питання заміни керівництвом бази. 07.04.2012 року о 08.30 год. юрисконсульт ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» виявила відсутність сторожа ОСОБА_2 на робочому місці Івано-Франківської бази, на яке позивач з'явився тільки о 12 год., про що був складений відповідний акт. Система відеоспостереження дає змогу зберігати відеозаписи не більше двох тижнів, тому необгрунтованим є твердження суду про відсутність такого запису як підстави для задоволення позову, оскільки відповідальна за перегляд запису особа про факти порушень зобов'язана доповідати письмово, про що свідчить доповідна записка в.о. заступника директора. Позовна заява та пояснювальна записка, написані позивачем, суперечать одна одній. Щодо книги обліку заїзду та виїзду автомашин на Івано-Франківській базі, на яку послався у рішенні суд, то такий журнал знаходиться безпосередньо у сторожа і відповідний запис позивач вніс пізніше. Самовільне залишення позивачем робочого місця не може бути обгрунтоване поважною причиною, а про його відмову про ознайомлення з наказом про звільнення складено відповідний акт. Факт погіршення здоров'я чи зміни в організації життя позивачем не доведено, у зв'язку з чим підстав для відшкодування моральної шкоди не було. Тому просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В засіданні апеляційного суду представник ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» апеляційну скаргу підтримала, ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 1998 року працював сторожем на Івано-Франківській базі ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України». 07.04.2012 року о 08.30 год. позивач заступив на чергування, прийнявши зміну від сторожа ОСОБА_4 Через деякий час до нього зателефонувала дружина, яка знаходилась на стаціонарному лікуванні у Тисменицькій ЦРЛ і якій у зв'язку з погіршенням стану здоров'я необхідно було терміново завезти ліки. Тому позивач, повідомивши про це по телефону ст. сторожа ОСОБА_5, змушений був залишити територію бази на деякий час без нагляду, а повернувся на своє робоче місце о 10 год. Наказом № 13-к від 09.04.2012 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи 09 квітня 2012 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Підставою звільнення в наказі зазначено: запис з камер відеоспостереження від 07.04.2012 року та пояснювальна записка позивача від 07.04.2012 року.
Задовольняючи позов частково суд виходив із того, що запис із камер відеоспостереження від 07.04.2012 року, на який є посилання в наказі про звільнення не було надано суду, у пояснювальній записці ОСОБА_2 викладено обставини його відсутності на робочому місці протягом нетривалого проміжку часу. Відсутність позивача на робочому місці викликана поважними причинами, зокрема необхідністю термінової передачі хворій дружині медикаментів, що підтверджується відповідними доказами. Встановлені обставини спростовують факт прогулу ОСОБА_2 без поважних причин, у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.
Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Тобто, крім установлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення з роботи є встановлення поважності причин відсутності.
Вирішуючи питання про поважність причин відсутності позивача на роботі, звільненого за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд першої інстанції правильно виходив із конкретних обставин справи і врахував надані докази, передбачені ст. 57 ЦПК України.
Наведені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів відхиляє.
Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
У наказі від 09 квітня 2012 року № 13-к про звільнення позивача з роботи всупереч закону не вказано ні день прогулу, ні його час. Запис із камер відеоспостереження від 07.04.2012 року відсутній, а в пояснювальній записці ОСОБА_2 зазначено його відсутність на роботі 07.04.2012 року протягом 40 хвилин, що викликано поважною причиною.
Суд першої інстанції перевірив належним чином ці доводи, дав правильну правову оцінку зібраним у справі доказам.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач був відсутній на робочому місці більше трьох годин та з'явився на роботі тільки о 12.00 год., так як даний факт спростовується журналом прийому та здачі чергувань по Івано-Франківській базі, книгою обліку заїзду та виїзду автомашин Івано-Франківської бази, показаннями свідка ОСОБА_5, випискою з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6
З наведеного випливає, що позивач не був відсутній на роботі більше трьох годин та його відсутність була викликана поважними причинами. Факт здійснення ОСОБА_2 прогулу недоведений, оскільки відсутні достовірні докази, які б підтверджували його відсутність на роботі 07 квітня 2012 року більше трьох годин підряд або сумарно протягом дня, а тому звільнення є незаконним.
Суд першої інстанції правильно стягнув вказану позивачем суму 14 400 грн. середнього заробітку за 8 місяців вимушеного прогулу, яка є меншою сумою, ніж його середній заробіток, обчислений відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці", п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню.
Також, судом у відповідності до вимог ст. 237-1 КЗпП України обгрунтовано покладено на відповідача обов'язок відшкодування моральної шкоди позивачу у розмірі 1000 грн., оскільки неправомірними діями відповідача позивачу спричинено моральну шкоду, що полягала у душевних стражданнях та втраті нормальних життєвих зв'язків. Визначаючи розмір моральної шкоди суд першої інстанції виходив з вимог розумності та справедливості.
Стягнута сума 800 грн. витрат на правову допомогу підтверджена належним чином.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про задоволення позову.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, повно і всебічно встановивши обставини справи та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми і ухвалив законне й справедливе рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» відхилити.
Рішення Тисменицького районного суду від 29 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Проскурніцький П.І. Соколовський В.М.