АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Фрич Т.В.,

суддів Рибак І.О., Юрдиги О.С.,

прокурора Ярошенка Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, матеріали справи за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2012 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2012 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 на бездіяльність Генерального прокурора України та зобов'язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти своє рішення, яким задовольнити його скаргу. Апелянт посилається на те, що в порушення вимог закону, в оскаржуваній постанові не зазначено, П.І.Б, посадової особи, чиї дії оскаржувались, а саме, Генерального прокурора України Пшонки В.П. При винесенні постанови судом було порушено норми Конституції України, Рішення Конституційного суду України від 14 грудня 2011 року №9-рп/2011, внаслідок чого було прийняте хибне рішення, оскільки скарга на бездіяльність прокурора підлягає розгляду навіть за відсутності в КПК норм, які регламентують відповідний розгляд.

У поданих запереченнях на апеляцію ОСОБА_1 прокурор просить залишити апеляцію без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції та вважав постанову суду законною і обґрунтованою, перевіривши скаргу, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Не зважаючи на те, що справа була призначена до розгляду на 18 грудня 2012 року, тобто після вступу в законну силу нового Кримінального процесуального кодексу України, проте, відповідно до п.п.11,13,15 розділу XI «Перехідні положення», дана справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України 1960 року.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Печерського районного суду м.Києва зі скаргою, в якій просили визнати бездіяльність Генерального прокурора України, по розгляду заяви від 26.06.2012 року, неправомірною. Зобов'язати Генерального прокурора України винести рішення в порядку ст.97 КПК України по заяві від 26.06.2012 року.

Розглядаючи скаргу по суті, суддя заслухав пояснення представника скаржника ОСОБА_1 думку прокурора, вивчив матеріали справи і встановив, що з боку Генеральної прокуратури України при розгляді заяви ОСОБА_2 від 26.06.2012 року дотримані вимоги закону. З цих підстав суд скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає законним та обґрунтованим, з наступних підстав:

Аналіз норм КПК України дає підстави для висновку, що лише заяви або повідомлення про злочин, подані відповідно до вимог ст.95 КПК України, тягнуть за собою обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора, чи судді провести перевірку в порядку ст.97 КПК України та прийняти одне з передбачених даною статтею рішень. Такі заяви мають бути відібрані з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та повинні містити достовірні відомості, що вказують на об'єктивні ознаки злочину або підготовки до нього.

Таким чином, предметом оскарження в порядку кримінального судочинства є дії або бездіяльність прокурора щодо заяв або повідомлень про злочини, поданих відповідно до ст.95 КПК України.

Заява ОСОБА_2 від 26.06.2012 року не містить будь-яких достовірних відомостей, що вказували б на об'єктивні ознаки злочину, вчиненого суддею Дзжержинського районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, є тільки незгода з прийнятими суддею рішенням, щодо яких є відповідний процесуальний порядок їх оскарження.

Як вбачається із матеріалів справи, листом Генерального прокурора України від 09.07.2012 року за №19-р заяву ОСОБА_2 про порушення кримінальної справи стосовно судді Дзержинського районного суду м.Кривий Ріг ОСОБА_3 від 26.06.2012 року направлено для перевірки до прокуратури Дніпропетровської області за належністю, про що повідомлено заявника(а.с.26).

Також суд вірно дійшов до висновку про обов'язковість прийняття Генеральним прокурором України або його заступником такого процесуального рішення як порушення кримінальної справи щодо судді. Інші процесуальні рішення, передбачені п.2,3, ч.2 ст.97 КПК України, можуть прийматися й іншим прокурором або слідчим.

Тому судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що з боку Генеральної прокуратури України при розгляді заяви ОСОБА_2 від 26.06.2012 року дотримані вимоги закону.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обмеженість, як за змістом, так і за обсягом, повноважень органів, що здійснюють функції держави, чіткими законними рамками є обов'язковим стандартом функціонування влади в умовах правової, демократичної держави.

Приймаючи до уваги викладене, підстави для задоволення апеляції ОСОБА_1 та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України 1960 року та п.п.11,13,15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 на бездіяльність Генерального прокурора України та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін, а апеляцію ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

С У Д Д І:

__________________ ___________________ ____________________

Справа № 10/2690/2541/2012

Категорія КК: 236 КПК

Головуючий в 1 інст.: Білоцерківець О.А.

Доповідач: Фрич Т.В.