Справа № 2-553/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2012 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Бичковського Є.Л.

при секретарі Ауловій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Шостої одеської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва на право про спадщину за законом, визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 18.10.1994 року вона уклала шлюб з ОСОБА_3, який 24.02.1995 року видав заповіт та все належне йому на час смерті майно заповідав позивачці. Під час шлюбу з позивачкою 31.01.2000 року ОСОБА_3 придбав у їх спільну сумісну власність як подружжя незакінчений будівництвом садовий будинок з надвірними спорудами під АДРЕСА_2.

Після смерті 01.03.2003 року ОСОБА_3 державний нотаріус Шостої одеської державної нотаріальної контори Петрушенко Т.А. 30.12.2003 року прийняла від позивачки заяву про відмови від спадщини чоловіка ОСОБА_3 та 05.03.2004 року видала відповідачці ОСОБА_2, яка є донькою померлого ОСОБА_5 та на той час мала прізвище ОСОБА_2, свідоцтво про право на спадщину за законом.

Обґрунтувавши позовні вимоги тим, що вона прийняла спадщину свого чоловіка шляхом вступу у фактичне користування та управління спадковим майном, а після спливу шестимісячного строку не мала права відмовитися від цієї спадщини, але державний нотаріус неправомірно прийняла цю відмову від спадщини та видала відповідачці ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, в тому числі й на частку позивачки у спільному майні подружжя, позивачка просить суд:

- визнати нечинним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Шостою одеською державною нотаріальною конторою 05.03.2004 року, що зареєстровано у реєстрі за №2-737, відповідно до якого ОСОБА_2 на праві власності належить незакінчений будівництвом садовий будинок з надвірними спорудами готовністю 90% під АДРЕСА_2;

- визнати незаконним включення державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаральної контори до спадщини померлого ОСОБА_3 частки його дружини -позивачки ОСОБА_1 у спільній власності подружжя на незакінчений будівництвом садовий будинок з надвірними спорудами готовністю 90% під АДРЕСА_2;

- стягнути з Шостої одеської державної нотаріальної контори на її користь моральну шкоду у розмірі 1 гривні, заподіяну внаслідок прийняття її заяви про відмову від спадщини;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 50 000 гривень моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного заволодіння спадковим майном та спільною сумісною власністю подружжя.

У судовому засіданні представник позивачки позов підтримав, посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини.

У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 позов не визнавала, зверталась до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи з різних підстав, а у останні судові засідання не з'явилась, без огляду на належне її повідомлення про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.

Шоста одеська державна нотаріальна контора звернулась до суду із заявою про розгляд справи у відсутності її представника.

Вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 18.10.1994 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_3 (т.1, а.с.10).

24.02.1995 року ОСОБА_3 видав заповіт, відповідно до якого все належне йому на час смерті майно заповідав позивачці. Цей заповіт посвідчений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Гнатюк Т.А. та зареєстрований у реєстрі за №2-2148 (т.1, а.с.18).

Згідно з договором купівлі-продажу від 31.01.2000 року, який посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі за №136, ОСОБА_3 придбав у власність незакінчений будівництвом садовий будинок з надвірними спорудами готовністю 90% під АДРЕСА_2 (т.1, а.с.12).

Це майно було придбано ОСОБА_3 у власність під час його шлюбу з позивачкою, тому в силу ч.1 ст.22 КпШС України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, воно є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно з ч.1 ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

ОСОБА_3 помер 01.03.2003 року (т.1, а.с.11).

Згідно з довідкою ЖКО Приморського району м.Одеси від 09.10.2003 року №43 ОСОБА_3 постійно проживав з позивачкою та був прописаний за адресою: АДРЕСА_1, з 02.11.1994 року по день смерті 01.03.2003 року (т.1, а.с.164).

Відповідно до ст.548 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв під час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність 01.01.2004 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно з ст.549 ЦК Української РСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до ст.550 ЦК Української РСР 1963 року строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

30.12.2003 року відповідачка звернулась до Шостої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини свого батька ОСОБА_3

Ця заява була подана до нотаріальної контори з пропуском шестимісячного строку, з дня смерті ОСОБА_3. Згідно із запереченнями відповідачки ОСОБА_2 проти позову вона з 1996 року постійно проживає у ФРН (т.1, а.с.72) та цю обставину представник позивачки у судовому засіданні визнавав.

Згідно із свідоцтвом про зміну імені НОМЕР_1, виданого Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м.Одеси 05 лютого 2008 року, відповідачка змінила прізвище з "ОСОБА_2" на "ОСОБА_2" (т.1, а.с.208).

Також 30.12.2003 року державний нотаріус Шостої одеської державної нотаріальної контори Петрушенко Т.А. прийняла від позивачки заяву про її відмову від спадщини її чоловіка ОСОБА_3, відповідно до якої позивачка цю спадщину не приймала, на неї не претендує, наміру звертатися до суду з цього приводу не має (т.1, а.с.167).

Згідно з ст.553 ЦК Української РСР 1963 року спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

05.03.2004 року державний нотаріус Шостої одеської державної нотаріальної контори Петрушенко Т.А. зареєструвала у реєстрі за №2-737 та видала відповідачці ОСОБА_2 (на той час ОСОБА_2.), яка є донькою померлого ОСОБА_5, свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з незакінченого будівництвом садового будинку з надвірними спорудами готовністю 90% під АДРЕСА_2 (т.1, а.с.17, 208).

Згідно з п.114 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка була затверджена наказом Міністерством юстиції України N18/5 від 14 червня 1994 року та втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України N20/5 від 03 березня 2004 року, державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які подали заяву, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи.

Суд вважає, що при видачі відповідачці оспореного позивачкою свідоцтва про право на спадщину за законом державний нотаріус Шостої одеської державної нотаріальної контори Петрушенко Т.А. не встановила дійсний склад спадкового майна, та без огляду на наявність у матеріалах спадкової справи копії свідоцтва про укладення шлюбу між спадкодавцем та позивачкою (т.1, а.с.165) та всупереч положень ч.1 ст.22 КпШС України визначила, що до складу спадкового майна ОСОБА_3 входить увесь незакінчений будівництвом садовий будинок з надвірними спорудами готовністю 90% під АДРЕСА_2. Проте як безперечно встановлено судом це майно було придбано ОСОБА_3 під час шлюбу з позивачкою та є їх спільним майном подружжя.

Крім цього, наявність у спадковій справі довідки ЖКО Приморського району м.Одеси від 09.10.2003 року №43 про спільне проживання позивачки з спадкодавцем на час відкриття спадщини вказує на можливе прийняття позивачкою спадщини шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном. Але ці фактичні дані не були перевірені нотаріусом та нею не було встановлено ким саме із спадкоємців та яким чином дійсно своєчасно та належним чином було прийнято спадщину ОСОБА_3.. Поряд з цим нотаріусом було взято до уваги заяву позивачки про відмову від спадщини, яка не має юридичної сили, оскільки була подана позивачкою з пропуском шестимісячного строку, встановленого ст.553 ЦК Української РСР 1963 року.

З врахуванням вищенаведених, встановлених у судовому засіданні обставин, оцінивши їх у сукупності суд вважає, що включення державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаральної контори до спадщини померлого ОСОБА_3 частки його дружини -позивачки ОСОБА_1 у спільній власності подружжя на незакінчений будівництвом садовий будинок з надвірними спорудами готовністю 90% під АДРЕСА_2 є неправомірним.

Крім цього, 05.03.2004 року державний нотаріус Шостої одеської державної нотаріальної контори Петрушенко Т.А. без належних правових підстав зареєструвала у реєстрі за №2-737 та видала відповідачці ОСОБА_2 (на той час ОСОБА_2.) свідоцтво про право на спадщину за законом, яке має бути визнано судом недійсним, а дії нотаріуса визнати незаконним;

Вирішуючи по суті позов в частині вимог про стягнення з Шостої одеської державної нотаріальної контори на користь позивачки моральної шкоди суд звертає увагу, що позивачка заподіяння їй моральної шкоди пов'язує з прийняттям нотаріусом її заяви про відмову від спадщини. Але позивачка самостійно, діючи на власний розсуд, звернулась до нотаріуса з цією заявою про відмову від спадщини, а відповідно до вимог п.111 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерством юстиції України N18/5 від 14 червня 1994 року, заяви про прийняття спадщини, а також заяви про відмову від спадщини не можуть бути повернуті спадкоємцям або скасовані ними.

Крім цього, позивачкою та її представником взагалі не доведено перед судом факт заподіяння їй будь-якої моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідачів, тому суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди має бути відмовлено.

Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України 2003 року моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також

ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Звернувшись до суду з позовом про стягнення моральної шкоди позивачка в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язана була довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ст.ст. 10, 11, 60, 212-214 ЦПК України, на підставі ст.22 КпШС України, ст.ст. 548-550, 553 ЦК Української РСР 1963 року, ст.ст. 16, 23 ЦК України 2003 року, п.п. 111, 114 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерством юстиції України N18/5 від 14 червня 1994 року,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Шостою одеською державною нотаріальною конторою 05.03.2004 року, що зареєстровано у реєстрі за №2-737, відповідно до якого ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті 01 березня 2003 року її батька ОСОБА_3 на праві власності належить незакінчений будівництвом садовий будинок з надвірними спорудами готовністю 90% під АДРЕСА_2.

Визнати незаконним включення державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаральної контори до спадщини померлого 01 березня 2003 року ОСОБА_3 частки його дружини ОСОБА_1 у спільній власності подружжя на незакінчений будівництвом садовий будинок з надвірними спорудами готовністю 90% під АДРЕСА_2.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - у той же строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.Л.Бичковський