АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/661/2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Зарицька Ю.Л.
Суддя-доповідач - Мазурик О.Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 січня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Мазурик О.Ф.,
суддів: Прокопчук Н.О., Поливач Л.Д.,
при секретарі: Мурзі М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3
на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 27 серпня 2012 року про забезпечення позову
у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -
В С Т А Н О В И Л А:
В липні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, встановлення факту укладення шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно, набуте під час спільного проживання однією сім'єю без шлюбу та під час спільного проживання у шлюбі, та поділ цього майна.
Одночасно позивачка подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, а саме: житловий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 85229006, що розташована за адресою: м. АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,05861 га, кадастровий номер № 8000000000:85:229:0032,що розташована за адресою: м. АДРЕСА_1, та на рухоме майно: автомобіль «CITROEN NEMO», державний номер НОМЕР_1; автомобіль «MERSEDES-BENZ R320», державний номер НОМЕР_2; також просила накласти арешт на все майно, що належить ОСОБА_3, мотивуючи тим, що відповідач може здійснити відчуження належного йому майна, що у разі задоволення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27 серпня 2012 року цю заяву задоволено частково. У забезпечення позову заборонено проводити будь-які дії, пов'язані з відчуженням зазначеного нерухомого майна та накладено арешт на вказані автомобілі. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить зазначену ухвалу суду скасувати.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в порушення вимог, передбачених ст. 152 ЦПК України, судом першої інстанції було самостійно обрано вид забезпечення позову. Крім цього, зазначив, що ухвала суду не мотивована.
За таких обставин вважає, що ухвала Подільського районного суду м. Києва від 27 серпня 2012 року підлягає скасуванню.
Відповідач та його представник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити.
Позивачка та її представник в судовому засіданні просила відхилити апеляційну скаргу, а ухвалу залишити без змін.
Заслухавши пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи і перевіривши ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заяви про забезпечення позову, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову (ч. 1 ст. 151 ЦПК).
При частковому задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів по забезпеченню позову може зробити неможливим або утруднити виконання рішення в разі його задоволення.
Колегія суддів вважає позицію суду першої інстанції вірною та такою, що ґрунтується на нормах закону виходячи з наступного.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
На підставі цього пункту, з метою забезпечити виконання судового рішення в майбутньому, судом і був забезпечений позов шляхом заборони проводити будь-які дії, пов'язані з відчуженням нерухомого майна, право власності якого оформлене за відповідачем, а також шляхом накладення арешту на рухоме майно, яке знаходиться в його користуванні.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції постановляючи ухвалу, всупереч вимогам ст. 152 ЦПК України самостійно обрав вид забезпечення позову.
Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).
Цей Закон встановлює, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ч. 2 ст. 57).
Таким чином у виконавчому провадженні арешт на майно боржника включає в себе комплекс процесуальних виконавчих дій щодо заборони вільного розпорядження та користування таким майном.
Закон, передбачаючи такий вид (спосіб) забезпечення позову, як накладення арешту па майно (п. 1 частини першої ст. 152 ЦПК України), поряд з цим передбачає також самостійним способом забезпечення позову передачу речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам (п. 7 частини першої ст. 152 ЦПК України), що фактично є нічим іншим, як обмеженням права користування спірним майном.
Таким чином, із викладеного випливає, що п. 1 частини першої ст. 152 ЦПК України має стосуватися арешту без передачі речі іншій особі, тобто без позбавлення відповідача права володіння і користування майном. А отже, в цьому випадку йде мова про арешт майна шляхом заборони його відчуження.
Оскільки ухвала суду про забезпечення позову підлягає виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, то при застосуванні такого виду (способу) забезпечення позову, як накладення арешту на майно (п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК) потрібно конкретизувати його дію: чи-то опис, вилучення і передача на зберігання іншій особі, чи-то заборона на відчуження.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що спосіб забезпечення позову обрано судом відповідно до ст. 152 ЦПК України і не порушує прав і охоронюваних законом інтересів відповідача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що ці доводи не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1, ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, судова колегія,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 27 серпня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала не підлягає оскарженню в касаційному порядку, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий:
Судді: