Справа № 22ц/1290/6430/12

Провадження № 22ц/1290/6430/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області

у складі: головуючого Соловей Р.С.,

суддів Парінової І.К., Пащенко Л.В.

при секретарі Друпповій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 02 листопада 2012 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2012 року позивач Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути заборгованість за кредитним договором № LGCOFA06822712 від 25.12.2006 р. у розмірі 59 582,67 грн. та судові витрати в розмірі 595,83 грн. Свої вимоги Банк обґрунтовував посиланням на те, що за вказаним договором відповідач отримав кредит в розмірі 7 175 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 25 жовтня 2007 року, але на порушення норм закону та умов договору свої зобов'язання за договором не виконував, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у вказаному вище розмірі.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 02 листопада 2012 року позивачу було відмовлено у відкритті провадження у справі з посиланням на те, що відповідач ОСОБА_1 помер, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану ухвалу суду та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції, як таку, що перешкоджає подальшому розгляду справи. Апелянт посилається на необґрунтованість ухвали, неповне дослідження судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Вважає, що кредитні відносини є такими, що допускають правонаступництва, і виконання зобов'язань за кредитними правовідносинами може здійснюватись спадкоємцями померлого позичальника на передбачених законом умовах. Посилаючись на положення ст. ст. 607, 1216, 1218, 1281, 1282, 1268 ЦК України, апелянт зазначив, що судом не здійснено заходів щодо виявлення майна померлого та спадкоємців, що прийняли спадщину (а. с. 41 -44).

Вислухавши доповідь судді, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд виходив з положень п. 5 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, якими передбачено відмову у відкритті провадження у справі, якщо після смерті фізичної особи, яка є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Суд також посилається на відповідь Рубіжанської державної нотаріальної контори від

02.11.2012 р. та довідку зі Спадкового реєстру № 32218163 від 01.11.2012 р., з яких вбачається, що після смерті позичальника ОСОБА_1 спадкоємці не прийняли спадщину.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають матеріалам справи; крім того, судом неповно встановлені та досліджені обставини справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається наступне. За даними Сектору у справах громадянства, реєстрації, міграції фізичних осіб Рубіжанського МВ УМВС України в Луганській області від 12.06.2012 р., ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживав за адресою АДРЕСА_1, був знятий з обліку як такий, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2. (а. с. 11).

З відповіді Рубіжанської державної нотаріальної контори за № 308/01-16 від 02.11.2012 р. вбачається, що після смерті ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємці із заявами про прийняття спадщини або відмову від неї не звертались. Спадкова справа не заводилась (а. с. 36).

Ґрунтуючи своє рішення на вказаних вище відомостях, суд, на думку колегії суддів, не врахував строків, що встановлені для прийняття спадщини спадкоємцями.

За приписами ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини в даному випадку є день смерті ОСОБА_1, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2. Однак, оскаржувана ухвала була постановлена судом 02 листопада 2012 року, коли не сплинув встановлений законом строк для прийняття спадщини і мала місце можливість для спадкоємців подати заяви про прийняття спадщини чи про відмову від неї.

Крім того, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, що передбачено приписами ч. 3 ст. 1268 ЦК України. В такому разі не має значення, подав такий спадкоємець заяву про прийняття спадщини чи ні.

Вказані положення законів не були враховані при постановлені оскаржуваної ухвали суду.

З матеріалів справи вбачається, що судом не було вчинено відповідних дій для встановлення обставин щодо можливого проживання спадкоємців разом з відповідачем на момент його смерті.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора передбачений ст. 1282 ЦК України, згідно з якою спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, безпідставним є висновок суду про те, що правовідносини, встановлені кредитним договором, не передбачають правонаступництва у разі смерті позичальника.

Відповідно до ст. 37 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 201 та п. 1 ч. 1 ст. 203 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі смерті фізичної, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво до залучення до участі у справі правонаступника.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд постановив ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування відповідно до вимог ст. 311 ЦПК України і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 311, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити.

Ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 02 листопада

2012 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: