УХВАЛА
Справа №: 22-ц/0190/8349/2012Головуючий суду першої інстанції:Чорна О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.
"17" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМакарчук Л.В.
СуддівГорбань В.В., Летягіної О.В.
При секретаріЩегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробниче підприємство «Герміона-Плюс» про визнання договору дійсним та визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 30 жовтня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
05 жовтня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ТОВ торгівельно-виробниче підприємство «Герміона-Плюс» про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 595,7 кв.м до складу якого входить: ресторан літ. «А» загальною площею 527, 5 кв.м; господарський блок літ. «Б» площею 60,9 кв.м та літній бар літ. «В». площею 7,3 кв.м, укладений між ним та ТОВ «Герміона-Плюс» 16 травня 2012 року та визнати за ним право власності на вказане нерухоме майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 травня 2012 року між ТОВ «Герміона-Плюс», як продавцем та ним, як покупцем, у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 595,7 кв.м, до складу якого входить ресторан літ. «А» загальною площею 527, 5 кв.м; господарський блок літ. «Б» площею 60,9 кв.м та літній бар літ. «В» площею 7,3 кв.м, за яким позивач виконав свої обов'язки як покупця, сплативши і прийнявши річ, але, відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору. Просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.05.2012 року та визнати за ним право власності на придбане нерухоме майно. Судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 30 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Посилається на те, що він виконав усі вимоги договору, розрахувався за придбане ним у ТОВ майно, з травня 2012 року утримує майно у належному стані, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору. Посилаючись на вимоги ч.3 ст.334 ЦК України просив його вимоги задовольнити.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача, повідомленого про час та місце розгляду згідно з вимогами ст. 74 - 76 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності, при цьому визнав встановленим, що договір купівлі -продажу, укладений сторонами у простій письмовій формі, в силу положень ст.ст.640, 657 ЦК України не є укладеним, а тому не може бути визнаний дійсним, а проведена сторонами передача нерухомого майна та грошей не може бути підставою для визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на укладений 16 травня 2012 року між ним та відповідачем письмовий договір купівлі - продажу нерухомого майна - нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 595,7 кв.м до складу якого входить: ресторан літ. «А» загальною площею 527, 5 кв.м; господарський блок літ. «Б» площею 60,9 кв.м та літній бар літ. «В» площею 7,3 кв.м, зі змісту якого вбачається, що ТОВ «Герміона - плюс» продало, а ОСОБА_6 купив зазначене майно, та покупець повністю сплатив продавцю вартість майна за актом проведення розрахунків, у сумі 1250000 грн.(а.с.5-6,7).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені документи не є підставою для виникнення у позивача права власності на нежитлові приміщення, з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно із вимогами частини 1 статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Ст. 220 ч. 2 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Відповідно до положень частини 2 статті 55 Закону України «Про нотаріат» правочини щодо нерухомого майна підлягають саме нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Тому законодавець відрізняє договори, які підлягають нотаріальному посвідченню від договорів, які підлягають державній реєстрації та договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Проте, як вбачається з конкретного змісту частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України, вказана норма матеріального закону передбачає можливість визнання дійсними тільки договорів, які підлягають лише нотаріальному посвідченню, і не передбачає можливість визнання дійсними договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
З огляду на вказане, законодавче закріплення судового захисту цивільних прав та інтересів таким способом, як визнання дійсними договорів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, - відсутнє.
Зазначене, виходячи з положень чинного законодавства, взагалі виключає правову можливість визнання у судовому порядку дійсним договору, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Крім того, всупереч вимогам ст. 10, 11, 60 ЦПК України, позивач не довів суду факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення укладеного договору. Напроти, як вбачається із пояснень представника відповідача у судовому засіданні апеляційного суду, він разом з ОСОБА_6 звертався до нотаріальної контори у м.Києві з приводу нотаріального оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна, але нотаріус їм відмовив у посвідченні договору.
Отже, із зазначеного слід дійти висновку, що відповідач не ухилявся від нотаріального оформлення договору купівлі - продажу нерухомого майна.
Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права як необгрунтовані.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростували.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, ч.2 ст.305, 307, 308, 314, 315, Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 30 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.