ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309
РІШЕННЯ
Іменем України
30.10.2006 | Справа №2-25/15231-2006 |
За позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціальногозахисту інвалідів (м. Сімферополь, пр.Кірова, 51-52\10-а)
До відповідача Державної виконавчої служби Центрального району м. Сімферополя ( м. Сімферополь, вул.. 60 років Жовтня,21)
Про стягнення 177,23грн.
Суддя Маргарітов М.В.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – Шабанова Т.Н., нач. відділу, дов. у справі.
Від відповідача – не з’явився
Сутність спору: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до відповідача про відшкодування збитків нанесених державному бюджету в сумі 177,23грн. інфляції.
Відповідач явку представника до судового засідання не забезпечив, відзиву на позов не представив, заявив клопотання про відкладення справи слуханням в зв’язку із зайнятістю представника.
Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
встановив:
Ухвалою Арбітражного суду АР Крим від 11.06.2001р. по справі № 2-11\ 8403-00 звернуто стягнення на майно ТОВ «Мак» на суму 177231,60грн., на підставі якої виданий наказ на примусове виконання ухвали.
Постановою старшого державного виконавця ДВС у Центральному районі м. Сімферополя від 10.07.2006р. було відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження по наказу Арбітражного суду АР Крим по справі № 2-11\8403-00.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 17-18.08.2006р. по справі № 2-10\12739-2006 дії ДВС Центрального району м. Сімферополя визнані неправомірними та постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.07.2006р.
Позивач звернувся з позовом про відшкодування збитків в зв’язку з інфляцією.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими й не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтєю 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена ст. 625 ЦК України, відповідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України вказано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або встановлені вимоги по здійсненню господарської діяльності, повинен відшкодувати заподіяні цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Як витікає з вищевказаних норм Законів, стягнення збитків можливо при порушенні грошового зобов’язання, тоді як між позивачем і Державною виконавчою службою відсутні будь-які грошові зобов’язання ( договірного або іншого характеру).
Крім того, позивачем не надано доказів причинно-послідовного зв’язку між порушенням ВДВС вимог закону та наявністю збитків, що виникли внаслідок порушень.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача не засновані на чинному законодавстві, документально не підтверджені й не підлягають задоволенню.
Суд вважає, що клопотання відповідача про відкладення справи слуханням задоволенню не підлягає, тому що у матеріалах справи достатньо документів для її розгляду по суті.
Рішення оформлене й підписане 06.11.2006 р.
З обліком викладеного й керуючись ст.ст. 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Маргарітов М.В.