Справа №22-2310/2007р.                                                           Головуючий у 1 інстанції: Рак Л.С.

Категорія: 23                                                             Доповідач в апел. інст: Монастирецький Д.І.

УХВАЛА

І м є не м У к р а ї н и

15 жовтня 2007 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Зубарєвої К.П.,

судців: Мойсюка М.І., Монастирецького Д.І.,

при секретарі: Раб О.В.,

з участю ОСОБА_2, представника ОСОБА_1 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 5607 (п»ять тисяч шістсот сім) грн. ЗО коп. в користь ОСОБА_1 за заподіяну матеріальну шкоду та в користь держави - 56 грн. 07 коп. державного мита. В решті позовних вимог - стягненні 10000 грн. моральної шкоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 покликається на те, що рішення суду є незаконним і необгрунтованим частково, зокрема, в межах стягнення матеріальної шкоди в сумі 5607 грн. підлягає безумовному скасуванню як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права в цій частині, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд керувався висновком спеціаліста експертного товарознавчого дослідження, який був складений за заявою ОСОБА_2 і не може вважатися експертним у розумінні ст. 60 ЦПК України. Ним під час розгляду справи неодноразово ставився під сумнів даний висновок та заявлялось клопотання про призначення додаткової експертизи, які судом безпідставно залишались без задоволення. Крім того, як з»ясувалось під час судового розгляду з показів спеціаліста, при огляді пошкодженого автомобіля він не мав у розпорядженні матеріалів ДТП, тому не міг знати про кількість ушкоджень, які були заподіяні безпосередньо ним.

Згідно матеріалів ДТП, його пояснень та показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, кількість ушкоджень автомобіля (деталей, що підлягають заміні чи ремонту) і кількість ушкоджень, які визначені в дослідженні спеціаліста, не збігаються. У висновку спеціаліста їх значно більше. Зокрема, він та вказані свідки наголошували, що він не пошкоджував задню частину автомобіля, проте судом це не було прийнято до уваги і включено у вартість відшкодування. Всупереч вимогам ст. ст. 62, 63, 212 ЦПК України суд зазначених пояснень належним чином не перевірив, незважаючи на те, що вони мають істотне значення для правильного вирішення спору пб суті, та не навів у рішенні переконливих доводів і доказів, за яких він їх відхиляє.

Просить скасувати рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 5607 грн. і передати справу на новий розгляд.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 у своїх запереченнях на апеляційну скаргу відповідача вказує, що скарга безпідставна та грунтується виключно на припущеннях, рішення суду першої інстанції обґрунтоване і законне.

Вислухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, представника ОСОБА_1 ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

2

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов, суд вірно виходив з того, що 25.06.2005 року з вини відповідача ОСОБА_3 сталася ДТП, внаслідок чого автомобіль позивачки отримав технічні ушкодження. Постановою начальника ВДАІ Червоноградського MB УМВСУ у Львівській області від 04.07.2005 року ОСОБА_3 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 127 ч. 4 КУпАП у вигляді штрафу. Відповідач по справі ознайомлений з протоколом про вчинення ним правопорушення, про що свідчить його підпис та пояснення про те, що з протоколом згідний. Також він отримав копію постанови про притягнення його до адмінвідповідальності, яку не оскаржував.

Посилання апелянта на те, що кількість ушкоджень автомобіля позивачки (деталей, що підлягають заміні чи ремонту) і кількість ушкоджень, які визначені в дослідженні спеціаліста, не збігаються та що у висновку спеціаліста їх значно більше і що він не пошкоджував задню частину автомобіля спростовані висновком спеціаліста ОСОБА_7, який підтвердив його в суді, а також довідкою підприємства «Автомар» про те, що автомобіль ОСОБА_2 поступив на стоянку 26.06.2005 року з пошкодженнями і знаходився на зберіганні до 02.08.2005 року.

Отже, виходячи з того, що судовий експерт ОСОБА_7 оглядав автомобіль 13.07.2005 року, не виникає сумніву і той факт, що вказані у висновку пошкодження автомобілю були спричинені під час ДТП 25.06.2005 року.

Не заслуговують на увагу і посилання ОСОБА_3 на те, що ним під час розгляду справи неодноразово ставився під сумнів даний висновок та заявлялось клопотання про призначення додаткової експертизи, які судом безпідставно залишались без задоволення, оскільки ухвалою судового засідання від 27 березня 2006 року (а.с.25) таке його клопотання було задоволено і призначено повторну автотоварознавчу експертизу, однак така не проводилась так як пошкоджений автомобіль на той час був відремонтований силами ОСОБА_2.

Тому, суд прийшов до вірного висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Виходячи з вищевказаного, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, ч.1 п.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, ч.1 п.1 ст. 314, ст. ст. 313, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в

касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею

законної сили.